Блог
Всі
Діалог про буття
Думки вголос
Бездиханне тіло лежить на землі. Небо затягнулося сірими хмарами. Вітер рве останню надію на шматки та розвіює їх по світу. Сонце? Його вже немає. Воно зникло. Все темно..
Над тілом сидять два ворони. Вони нахмурилися. Біда.. Смерть прийшла. Вона забрала його душу і зникла.
Один: Навіщо ти його вбив?
Другий: Він повинен був вмерти.
Один: Чому ти так вирішив?
Другий: Я бачу.
Один: Хіба ти в змозі це бачити?
Другий: Я йому допоміг.
Один: Чим?
Другий: Я йому не дозволив більше грішити.
Один: Не тобі вирішувати, кому жити, а кому - ні.
Другий: І мені, і тобі.
Один: Хіба хтось тобі дозволив?
Другий: Так. Той, що дав життя мені.
Один: Він дав тобі його, щоб ти жив і дав іншим жити.
Другий: Ні. Він дав мені життя, щоб я зміг осягнути.
Один: Що?
Другий: Істину.
Один: Яку?
Другий: Всі лиш гості в цьому світі. Всі лиш на мить тут.. Він дарує вічність, але після миті.
Один: А я.. А я навіщо тут?
Другий: Щоб інші зрозуміли..
Вітер здуває пір’я з них і несе їх далеко-далеко. Історія вкладається на сторінках. Секунди стають хвилинами, хвилини годинами, години днями, дні тижнями, тижні місяцями, місяці роками.. Так іде час. Так іде наша мить, прямуюча у вічність...
Два ворона. Два віковічні наші рушії. Мить і Час.
3
42
Дитинство
Особисте, Думки вголос
Коли я була малою, то чула голоси. Природа промовляла до мене. Я слухала її, та милувалася її красою. А вона ніжно шептала мені: "Прийди! Прийди хоч ще раз до мене! Тебе чекати буду я. Не має більш нікого в мене. Тебе єдину я люблю!" І я це добре пам'ятаю, хоч пройшло вже чимало часу.. Ми всі дорослішаємо та не помічаємо, як віддаляємрся від рідного дому та сімї. Дитинство покидає нас, проте ми можемо все ж залишатися дітьми..
1
40
Знайома чи подруга?
Особисте, Думки вголос
Я тільки останнім часом зрозуміла цю різницю..
Я мала подругу, хоча вона не була нею. Колись ми гуляли, веселилися та чудово проводили час разом. Принаймі я так думала..
Все почалося з того, що я дізналася: більше покластися на нею не можу. В будь-якій ситуації та б здала мене. Хоча я їй нічого не зробила.. Потім почалися безпричинні образи. Вона навіть вітатися перестала зі мною, хоча я завжди усміхалася та казала їй “Привіт”. Проте найбільше гірким було те, що вона зраджувала мене.. Коли ми вирішили “розійтися”, вона почала обговорювати мене за спиною та переманювати моїх друзів, справжніх друзів…
Скажіть хіба можна назвати таку людину подругою?
Знайомі та друзі відрізняються своїм ставленням до вас, спілкуванням з вами. Навіть по погляді їх можна розрізнити. Тому будьте обачні..
Книги
Всі
Вірші
Всі
Україно!
Україно ти моя,
Кров’ю облита і ворогами побита.
Мова солов’їна твоя,
Душа твоя чиста.
Пам'ятаєш, як тебе боронили
Наші герої - козаки,
Які понад усе тебе любили.
А ворог топтав же твої стежки,
Зрівнював із землею, та принижував.
Мову твою ламав.
Він тебе просто ненавидів.
Душу отруював, а людей вбивав.
Твоїх дітей він мучив.
За те, що тебе любили,
Він невинних катував і карав.
За те, що не здавалися й стояли,
Розстрілював і розганяв.
Україно, ти моя, мати,
Що мене породила і виходила.
Єдина у нас ти,
Ти нас всіх любила.
Не плач же мила. Нехаю плачуть вони.
Ми до скону не здамося!
Нехай же програють вони!
6
0
510
Самовпевненість
Незважаючи на труднощі, я буду йти
Байдуже на них
Я буду йти.
Забуду про них.
Робіть що вам вздумається
Я вас залишу
І більше не повернуся,
Вас всіх полишу.
Хочте вірте, хочте - ні.
Думки далекі мої
Думаєте вмру, о ні!
Довгі шляхи мої...
4
0
517
Хочеш
Хочеш, твоєю стану?
Хочеш, себе я покажу?
Хочеш, увагу на тебе зверну?
Хочеш, більш нічого не скажу?
Я можу не озиватися,
Можу замовчати навік.
Проте чи поможе це тобі розібратися,
У своїх почуттях навік?
Ти такий мовчазний?
А я загадкова,
Ти такий допитливий,
А я цікава.
Ти вважаєш, я твоя,
Проте поспішив.
Душа моя - лиш моя.
Ти поспішив.
Погнався за вітром.
Хотів його перехитрити,
Проте не змагатися тобі з вітром,
Мою душу загарбати.
Не вдасться тобі.
Хочеш, я все тобі розкажу?
Хочеш, свою душу сховаю?
Хочеш, усе покажу?
Хочеш, свою молодість з тобою згаю?
Ти багато хочеш,
Але так мало робиш.
Ти багато бажаєш,
Але занадто мало сил прикладаєш.
Ти такий нетерплячий,
Такий допитливий,
Ти наче мертвець ходячий,
Той, що такий нерозсудливий,
Що не жиє, а існує.
Він, як і ти, діла до кінця не доводить.
Він, як і ти, все зневажає.
Усе ненавидить.
Але чому тобі хоч на хвилину не зупинитися?
Зупинися!
Прошу все обдумай, як слід.
Зупинися!
Залиш деінде свій слід.
Я не для тебе,
Знай!
Я не для тебе,
Пам'ятай!
Проте ти не спинешся,
Я знаю.
Ти не наситишся,
Я відчуваю.
Мучиш себе й мене.
Чому?
Нічого не хочеш, опріч мене.
Чому?
Хочеш, я все розкажу?
Ти мовчиш.
Хочеш, навік замовчу?
Ти мовчиш.
Що ж і я замовкну,
Більш ні слова не зроню й відпущу.
Покладеш наші відчуття в домовину,
І я тебе вже не прощу..
20.07.19
1
0
600
