5 Глава
Усі душі, людей, що протестували, я зібрала у себе. Там був Даниїл, а на його вже, майже, не прозорих колінах сиділа його сестричка Юлія. Вона не пускала його ні на секунду. Сидячи у нього на колінах, вона то спала, щільно притулившись до його грудей. Її брат її обіймав сильною рукою дуже міцно, а другою гладив малу то по спині, то по голові, час від часу, цілуючи ніжно у лоб
Біля нього одразу сиділа руда дівчина, яку заживо спалили. Її погляд був опущений до низу. Дівчина докладно розглядала пухнасту білу хмару, схожу на цукрову вату, на якій сиділа разом з іншими жертвами надії. Янтарні очі рудої пані рідко кліпали. Вона все ще намагалась освідомити свою смерть.
По її ліву сторону сидів хлопчина, якого оплакувала його кохана. Він сидів, схопившись за голову, та прокручував у голові ці жахливі кадри. Його кохана дівчина стояла перед ним на колінах. Солоні сльози падали на його обличчя, розїдаючи рани на ньому, але тоді він вже нічого не відчував. на її лиці також було багато шрамів. Лише одиниці загоїлись. Вона розуміла, що мусила тікати, але також розуміла, що її з'їсть совість, якщо вона так нагло побіжить ховатись до рідного села, тому зажурена дівчина стояла й надалі. Уже прозорий її коханий, а точніше його душа також стояла на колінах перед нею та намагався заспокоїти її, хоча знав, що його старання марні. Пізніше мила відчула небезпеку. Вона мусила бігти.
Пообіцявши хлопцю, що та буде жити лише заради нього не скоїть самогубство, а лиш буде боротись та відімстить виродкам за його смерть. Після чого ніжно поцілувала та почала бігти щодуху у сторону рідного дому. Тоді він і пішов зі мною.
Останнім у нашому списку був ніндзя. Герой для мого світу. Я вперше бачила таку рішучість, спритність, хитрість та багато інших рис у одній людині. Хлопець сидів біля Даниїла та Юлії. Він з жалем дивився на усіх тут зібраних. Він не мав накого. Після того, як він сказав молодшому брату, що він буде протестувати та хоче вбити одного з головних, малий відразу побіг та усе розпатякав батькам. Ті боялись за свого сина та з криком хотіли, щоб той нікуди не йшов і просто мовчки сидів у куточку як і вони. Ніндзя не здавався. Він настоював на своєму. Казав, що звільнить усіх. В один момент батька не на жарт розізлила його непопкора.
Той зарвався з крісла та відрікся від свого сина. У той момент хлопчина заципенів. Він мовчки встав та пішов збирати речі, а батько кричав йому вслід, щоб той більше не повертався. Його матір та молодший брат просто стояли за батьковою спиною, а потім зовсім розійшлись по своїх справах.
Коли хлопець виходив з дому, він розумів, що дороги назад немає. Він поставив собі ціль якої майже досягнув, але ті чоловіки зіпсували його плани. Одразу ж біля нього сиділи двоє друзів Микола та Владислав. Вони мовчки спостерігали за людьми, що були з ними. Хоч очі їхні бігали по усіх й уся, але у їхніх головах була лише одне питання, на яке вони стараються знайти відповідь - що буде далі? Бажання їм розказати зростало, але я розуміла, що не можу цього сказати, тому я мовчки опустила погляд.
Вони усі сиділи та чекали мене. Вдихнувши та видихнувши, мої ноги повели мене прямо до героїв. Коли я зайшла в кімнату їхні погляди підвелись на мене. Я сіла перед ними. Вони чекали, поки я щось скажу. Ці лицарі мусили вже йти на суд, але я їх попросила затриматись. Просто, у мене було велике бажання дати відповіді на усі їхні питання.
- Друзі, нарешті наважилась я сказати щось, насправді, я рада, що зараз ось так з вами говорю. У теперішньому світі є мало моїх кумирів. Ви є одними з них. - я зробила паузу, бо забула кусочок своєї промови.- Ви в моїх очах та, думаю, не лише у моїх, є героями. Та навіть герої повинні відпочивати. - кістка мого вказівного пальця вказала їм на прямі ворота до Раю. Вам туди. Без черг та судів. Я рада, що на Землі, існували фізично та й існують духовно люди, які хочуть боротися за усіх й уся, усі підвелись та хором поклонились мені. Я зробила те ж. після чого герої попрямували до прямих золотих воріт, а я лише проводжала їх поглядом.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ця прекрасна історія була написана ще в середині літа, на конкурс по антиутопії в співавторстві з нейворнлю і талантовитою @IchBinUAladdin. Дуже прекрасна і приємна дівчина. Дуже рада, що познайомилась з нею під час конкурсу і мала можливість працювати з нею в парі) ось ссилка на її сторінку: https://www.surgebook.com/ichbinualaddin
Біля нього одразу сиділа руда дівчина, яку заживо спалили. Її погляд був опущений до низу. Дівчина докладно розглядала пухнасту білу хмару, схожу на цукрову вату, на якій сиділа разом з іншими жертвами надії. Янтарні очі рудої пані рідко кліпали. Вона все ще намагалась освідомити свою смерть.
По її ліву сторону сидів хлопчина, якого оплакувала його кохана. Він сидів, схопившись за голову, та прокручував у голові ці жахливі кадри. Його кохана дівчина стояла перед ним на колінах. Солоні сльози падали на його обличчя, розїдаючи рани на ньому, але тоді він вже нічого не відчував. на її лиці також було багато шрамів. Лише одиниці загоїлись. Вона розуміла, що мусила тікати, але також розуміла, що її з'їсть совість, якщо вона так нагло побіжить ховатись до рідного села, тому зажурена дівчина стояла й надалі. Уже прозорий її коханий, а точніше його душа також стояла на колінах перед нею та намагався заспокоїти її, хоча знав, що його старання марні. Пізніше мила відчула небезпеку. Вона мусила бігти.
Пообіцявши хлопцю, що та буде жити лише заради нього не скоїть самогубство, а лиш буде боротись та відімстить виродкам за його смерть. Після чого ніжно поцілувала та почала бігти щодуху у сторону рідного дому. Тоді він і пішов зі мною.
Останнім у нашому списку був ніндзя. Герой для мого світу. Я вперше бачила таку рішучість, спритність, хитрість та багато інших рис у одній людині. Хлопець сидів біля Даниїла та Юлії. Він з жалем дивився на усіх тут зібраних. Він не мав накого. Після того, як він сказав молодшому брату, що він буде протестувати та хоче вбити одного з головних, малий відразу побіг та усе розпатякав батькам. Ті боялись за свого сина та з криком хотіли, щоб той нікуди не йшов і просто мовчки сидів у куточку як і вони. Ніндзя не здавався. Він настоював на своєму. Казав, що звільнить усіх. В один момент батька не на жарт розізлила його непопкора.
Той зарвався з крісла та відрікся від свого сина. У той момент хлопчина заципенів. Він мовчки встав та пішов збирати речі, а батько кричав йому вслід, щоб той більше не повертався. Його матір та молодший брат просто стояли за батьковою спиною, а потім зовсім розійшлись по своїх справах.
Коли хлопець виходив з дому, він розумів, що дороги назад немає. Він поставив собі ціль якої майже досягнув, але ті чоловіки зіпсували його плани. Одразу ж біля нього сиділи двоє друзів Микола та Владислав. Вони мовчки спостерігали за людьми, що були з ними. Хоч очі їхні бігали по усіх й уся, але у їхніх головах була лише одне питання, на яке вони стараються знайти відповідь - що буде далі? Бажання їм розказати зростало, але я розуміла, що не можу цього сказати, тому я мовчки опустила погляд.
Вони усі сиділи та чекали мене. Вдихнувши та видихнувши, мої ноги повели мене прямо до героїв. Коли я зайшла в кімнату їхні погляди підвелись на мене. Я сіла перед ними. Вони чекали, поки я щось скажу. Ці лицарі мусили вже йти на суд, але я їх попросила затриматись. Просто, у мене було велике бажання дати відповіді на усі їхні питання.
- Друзі, нарешті наважилась я сказати щось, насправді, я рада, що зараз ось так з вами говорю. У теперішньому світі є мало моїх кумирів. Ви є одними з них. - я зробила паузу, бо забула кусочок своєї промови.- Ви в моїх очах та, думаю, не лише у моїх, є героями. Та навіть герої повинні відпочивати. - кістка мого вказівного пальця вказала їм на прямі ворота до Раю. Вам туди. Без черг та судів. Я рада, що на Землі, існували фізично та й існують духовно люди, які хочуть боротися за усіх й уся, усі підвелись та хором поклонились мені. Я зробила те ж. після чого герої попрямували до прямих золотих воріт, а я лише проводжала їх поглядом.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ця прекрасна історія була написана ще в середині літа, на конкурс по антиутопії в співавторстві з нейворнлю і талантовитою @IchBinUAladdin. Дуже прекрасна і приємна дівчина. Дуже рада, що познайомилась з нею під час конкурсу і мала можливість працювати з нею в парі) ось ссилка на її сторінку: https://www.surgebook.com/ichbinualaddin
Коментарі