Подихом Життя Народжений
Ніколас Велес
Зрадила мене плоть моя: Не хоче грітись біля родового вогню, І стали чужими змалку знайомі Дороги між маленьких хижин. Серед цих чоловік я ніколи не ходив, Очі мої їм не знайомі, запах мій тепер чужий; З цими жінками я ніколи ложа не ділив, А їх дітей ніколи не смішив. Бубен в руках чаклуна - вичерпана кров моя, Та, що з кров'ю родичів в однім потоці була. Гірко ридала мати моя - шкода, що сина не народила вона... І плакав хлопчик маленький, що батька ніколи не мав. Три дні вони важкі камені тягали; Два дні родичі мої курган для не-народженого клали; О тільки один день моєму роду знадобився Для того, що я ніколи не народився. Згадай мене, стоячи в широкому полі, Слухаючи, як вітер танцює в зеленому морі, Бо більше я не маю ні племені, ні дому, А курган мій не буде святинею для роду. Та я досі степами і лісами броджу, Що лежать далеко від дому, за лінією горизонту. Холодними ночами часто згадую про вас Без злості, лиш з їдкою журбою...
2020-08-08 20:15:21
5
0
Інші вірші поета
Мене шиза взяла (v.2) Мене Шиза Взяла Усміхнись Поет планетарного масштабу, абоь"і".
Інші поети
Tamya Lopez
@billie_diamonds_vida
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1556
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12624