Подихом Життя Народжений
Зрадила мене плоть моя:
Не хоче грітись біля родового вогню,
І стали чужими змалку знайомі
Дороги між маленьких хижин.
Серед цих чоловік я ніколи не ходив,
Очі мої їм не знайомі, запах мій тепер чужий;
З цими жінками я ніколи ложа не ділив,
А їх дітей ніколи не смішив.
Бубен в руках чаклуна - вичерпана кров моя,
Та, що з кров'ю родичів в однім потоці була.
Гірко ридала мати моя - шкода, що сина не народила вона...
І плакав хлопчик маленький, що батька ніколи не мав.
Три дні вони важкі камені тягали;
Два дні родичі мої курган для не-народженого клали;
О тільки один день моєму роду знадобився
Для того, що я ніколи не народився.
Згадай мене, стоячи в широкому полі,
Слухаючи, як вітер танцює в зеленому морі,
Бо більше я не маю ні племені, ні дому,
А курган мій не буде святинею для роду.
Та я досі степами і лісами броджу,
Що лежать далеко від дому, за лінією горизонту.
Холодними ночами часто згадую про вас
Без злості, лиш з їдкою журбою...
2020-08-08 20:15:21
5
0