В цій частині Белла розказує сама про себе. 

  
     Л І Т О...

     Я  проводжу цікаве літо,  готуюся до заняття з математики та української мови. Як ви знаєте, я не вчилася в школі і тому вимушена  підучуватися, щоби здати вступні екзамени в коледжі.  Марк так само ходить на заняття але до інших вчителів. Я кожного дня навчалася і цілий день. Коли я приходила додому я не робила собі перерви, тому що я хотіла добре здати екзамен і поступити в коледж.
    Ось і настав час здавати екзамен. Ми з Марком не в один день здавали екзамен, він написав на день скоріше  і я дуже хвилювалася, як він його здав. Тому що я до нього після екзамену дзвонила  і він мені сказав, що дуже погано написав. Я чула його розчарований голос і дуже хвилювалася за нього.  Прийшов мій час здавати екзамен, у мене було повно рішучості. Але коли я прийшла на поріг коледжу у мене все всередені  перевернулося, я  захвилювалася і коли нас всіх запросили в аудиторію мене охопив жар і водночас холод. Коли я написала його і вийшла на двір мене чекала мама, яка сиділа на  лавочці біля коледжу, я ішла до мами з посмішкою, так якби я уже знала, що екзамен складено успішно.  Ми поїхали  з мамою додому і   я цілий день чекала результатів екзамену, все говорила: "Я не склала іспити, я не поступила в коледж ", але мої батьки все ж таки мені казали, що все буде добре.

       11 година вечора...

Нарещі настала ця година! Невже я дізнаюся результати!  Так і  пройшов день, а результатів ще й досі немає. Але за декілька хвилин я знову зайшла на сайт коледжу і побачила результати. У списку учасників було моє ім'я, я поступила нарещі є результати! Я так раділа, що не могла стримати  свої емоції. Як на щастя результати поступлення були і в Марка, але він про це не знав, тому що його мама сказала, що він не здав іспити і не поступить в коледж. Мені було його дуже шкода хоча я знала, що він поступив, але Марк ходив такий розчарований, похмурий, і мені кортіло розказати йому всю правду, але я не могла.
    
        Пройшло декілька днів...

    Марк все ж таки не дізнався те, що він поступив в коледж, і мені набридло дивитися на нього, який він ходить похмурий, і я вирішила йому все розказати. Якраз сьогодні у нас "День села" на стадіоні і є нагода йому все розповісти.  Ось і ми з подругою  прийшли на стадіон, я почала придивлятися чи немає Марка, але я його ніде не бачила. Проходив час, а його все немає, я уже почала думати, що він не прийде і даремно я роздумувала, як йому те все сказати. Але  він таки з'явився, я уже думала: "Може не говорити йому?!",
але подруга все ж таки мене штовхнула до нього.

    Белла:
- Привіт Марк!

   Марк:
- Привіт Белло!- посміхнувшись він привітався.

  Белла:
- Я тобі хотіла щось сказати.
  Марк:
- Що? - з інтригою подивився на Беллу.

  Белла:
- Ти поступив, Марк.  Ти здав іспити. Мама тобі так сказала, тому що хотіла щоб ти трохи понервувався!

   Марк:
- Я уже знаю, мені мама розповіла.

  Белла:
- Таа?! Ясно. Ну добре. Я просто подумала, що ти будеш злий на мене коли дізнаєшся, що я все знала, а тобі не сказала.

   Марк:
- Ні ти що.

   Ми ще трохи поговорили, Марк побіг до своїх друзів, але коли він ішов то він обернувся і так подивися на мене, так красиво посміхнувся, він ніколи ні до кого так не посміхався і так не дивився, як на мене. Тобі я ще сильніше почала його кохати.
   Пройшло небагато часу, як уже потрібно йти в коледж. Я надіюсь, що перші дні в коледжі пройдуть добре.  Я як уже писала буду кожного дня доїджати на навчання, а Марк нажаль буде жити в гуртожитку, але я не втрачаю надію, все ще попереду.
    Навчання в коледжі проходить навіть дуже добре, Марка я бачу кожного дня, але ми з ним не розмовляємо тільки вітаємся, і це мене розчаровує.

    Пройшло два місяці...

     Все так як і було, з Марком ми не спілкуємося, навіть менше бачимося. Але мені якось уже потроху стає все одно  на Марка, і я навіть не очікувала, що зімною завтра буде.
    Приїхала в коледж, взяла я телефон, щоб подивитися розклад і я навіть не замітила, як красивий хлопець іде прямо на мене і теж в телефоні, і нечайно ми стукаємося.

   Белла:
- Ой, вибач, я не хотіла. - схвильовано вибачилась Белла.

   Нік:
- Ні це я винен, вибач. - з посмішкою вибачився. - Я Нік!

  Белла:
- Я Белла!

  Нік:
- Дуже приємно!- з радістю сказав він.

  Белла :
- Мені теж - почервонівши відповіла вона.

   Нік:
- Ти красива!

  Белла:
- Дякую! Мені приємно! - почервонівши з посмішкою вона відповіла. - Ой уже дзвінок, треба бігти.

  Нік:
- У мене немає першої пари, такщо я не піду. Ми ще побачимося?

  Белла:
- Так, звичайно, ще побачимося!

   Нік посміхнувся до мене  і пішов.
Я була повна радості. Я ніколи не відчувала таких емоцій як тепер, навіть з Марком таких емоцій не було, це все так приємно. Я була закохана, це було кохання з першого погляду. Він такий красивий, чарівний. Я дуже сильно хочу його ще раз бачити.

     Проходив час, а ми з Ніком кожного дня бачилися, спілкувалися, обнімалися при зустрічі, а про Марка я забула. Марк це все бачив, як все добре у мене було з Ніком і почав ревнувати.  Коли я з Ніком ішла разом в коледж, по дорозі він взяв мене за руку, і я не знала, що робити, але я зраділа і почервоніла,  він це бачив. Але поки ми йшли все стало так як треба. Ми прийшли в коледж, на подвір'ї коледжу стояв Марк, і він бачив, як ми ідем тримаючи за руки. Марк підійшов до Ніка і почав сперечатися з ним. Я навіть не очікувала, що він  настільки ревнує мене до Ніка. Але Нік  його відштовхнув і він пішов. А на другий день ми з Марком зустрілися і він мене запитав.

   Марк:
- Ти його любиш?

   Белла:
- Всмислі?

   Марк:
- Ти його любиш?

  Белла:
- Ні.... Так, звичайно його люблю!   《Марк бачив, що вона його не любить, а любить Марка》

    Я  навіть зразу не усвідомила, як я сказала ні. Я бачила, як Марк зрадів коли він почув, що я сказала ні. Але це не правда, я люблю Ніка, хоча він про це не знає.
   Пройшло пару днів, а Марк навіть не дивиться на нас з Ніком. У нас з Ніком все добре.

  Нік:
-Белло... Я хотів тобі сказати...

    Я подивилася на нього, він взяв мене за руки і почав говорити.

Нік:
- Белло... Ні я так не можу!

    Він взяв і поцілував мене. Це так було приємно, так ніжно, я розуміла моя мрія здійснилася. Він мене теж любить. Ми цілувалися і це все бачив Марк. Я не знала яка його буде реакція, але він взяв і просто пішов, щоб не бачити це все.
   Минуло трохи часу. У нас з Ніком все чудово, ми зустрічаємося, познайомилася з його друзями, вони у нього чудові. Ми двоє гуляємо, майже кожного дня Нік мене запрошує в кафе, разом в коледжі і це чудово. Але коли я дивлюся на Марка мені стає його шкода і я уже не знаю чи я все правильно зробила. Чи правильно це бути разом з Ніком?!