Белла:
- О, привіт! Підем сьогодні в бар?

      Нік:
- Привіт! Так, ми ще давніше домовлялися.

    Марк:
- Привіт, Нік! Після пар зустрічаємося на подвір'ї коледжу.

     Ми як і домовились, пішли в бар після пар. Ми танцювали, веселилися, але Марк вів себе дуже погано. Він почав багато пити, знайшов друзів і пішов до них. А ми в трьох Нік, я і його дівчина  залишилися самі. Мені це не сподобалося і я пішла за Марком.

    Белла:
- Марк! Ходи сюди!

   Марк:
- Навіщо? Що ти хоч?

    Белла:
- Всмислі, що ти хоч?!  Я твоя дівчина, ходи сюди.

     Марк:
- Ну і?!

    Белла:
- Фууу! Навіщо ти так накурився? Ти ж кинув курити. І ти п'яний!

   Марк:
-  І що?

    Белла:
-Так! Пішли додому! Тобі уже всього досить.

   Марк:
- Хоч іди, а  я ще посиджу!

    Белла:
- Я не збираюся йти без тебе! Ми разом прийшли, разом і підем! Пішли!

   Марк:
- Нікуди  я не піду, я хочу ще тут бути, відстань!

   Белла:
- От, як ти заговорив, відстань значить. Ну добре, я відстану, якщо ти так хоч.

   Марк:
- І Слава Богу!

    Марк обернувся і пішов, а Белла дивлячись на те, як він просто кинув її тут саму, у неї з щоки скотилася сльоза. Але вона не показувала, що вона плаче, Белла  взяла  і пішла з бару, а Нік з дівчиною ще на трохи залишилися.

     На другий день...

     Белла прийшла в коледж, а на проти неї стояв Марк. Вона пройшла попри нього нічого не сказавши. Він їй сказав привіт, але вона нічого не відповіла,  тому що була зла і ображена.  Марк хотів попросити вибачення в неї, але Белла не хотіла з ним розмовляти.

    Після пари на перерві Марк чекав Беллу на подвір'ї коледжу. Коли вона тільки - но побачила Марка, Белла зразу побігла щоб уникнути розмови з ним. Але він  зловив її за руку.

    Марк:
- Белло стій! Будь ласка!

    Белла:
- Що ти хочеш?

    Марк:
- Вибач мене будь ласка! Вибач, я не хотів тобі те все говорити. Я люблю тебе, Белло.

   Белла:
- Марк, я вибачаю тебе, тому що теж тебе люблю, але я не можу так більше. Нам треба трохи зробити перерву у своїх відносинах.

   Марк:
- Всмислі?! Ти що?

   Белло:
- В прямому! Будь ласка, нам треба все обдумати.

   Марк:
- Мені нічо не треба обдумувати! Белло...

   Белла:
- Марк, будь ласка!

   Марк:
- Добре, якщо ти так хочеш. Добре.

      Белла обняла його і пішла. Вона уже давно нічого не відчувала до Марка і хотіла з ним розірвати стосунки, але не знала, як це зробити. Ось і настав час, вони не розсталися на час, а назавжди, але Марк про це не знав.
     Кожного дня Марк намагався підійти  до Белли з серйозними намірами, але вона не давалася. Він ще її любив і не знав, що з собою робити.  Проходив час, а Белла все ще не наблизилася до Марка, хоча він хотів цього. Неочікувано до неї  підбіг Марк і почав цілувати. Белла цього не очікувала і просто його відштовхнула.

    Белла:
- Що ти робиш?

   Марк:
- Мені уже набридло чекати.

   Белла:
- Що чекати? Ми давно уже не разом.

   Марк:
-Як не разом? Ти ж говорила, що це на час.

   Белла:
- Вибач я тобі збрехала. Я давно хотіла з тобою порвати, але не хотіла тебе ображати.

    Марк:
- Ну ти і дура.

    Марк подивився на неї і пішов.  Белла уже жалкувала, що не сказала йому все зразу.
    Проходив час, а Марк не хотів і досі розмовляти з Беллою. У нього навіть пропадали ті почуття, що були до неї.

   Белла:
- Марк! Пробач, що я не сказала  все зразу.

   Марк:
- Ти підло поступила. Я чекав тебе, а ти!

   Белла:
- Я знаю, вибач будь ласка.

     Марк підійшов до Белли і обійняв її.

   Марк:
- Я тебе уже давно пробачив.
  
     Белла посміхнулася до нього і вони обнялись.

         Пройшов місяць...

      Стосунки між Беллою і Марком налагодились, вони залишилися друзями.  Скоро уже літні канікули і Нік їде за кордон на п'ять років, для Белли це був шок, тому що вона не уявляє життя без Ніка. Нік був для неї другом, після всього, що між ними було вони стали хорошими друзями.  Вона не могла уявити, що так довго не буде його бачити.
     Коли настав час прощатися, Белла просто не могла ні на крок відійти від Ніка. Вона його обняла і не відпускала.

    Нік:
- Ти мене задушиш. - з посмішкою сказав він.

   Белла:
- Я тебе не відпущу, як я буду без тебе?!

   Нік:
- Я ж не назавжди їду. Я повернуся через п'ять років.

   Белла ще міцніше його обняла і відпустила. Він поцілував її в щоку і пішов.  
     Пройшов місяць, нарешті настали канікули.  Ціле літо Марк і Белла майже не бачилися, хоча вони були сусідами. Вона уже чекала нового навчального року, щоб побачити друзів.