Навіщо?

Τατιάnα

Навіщо скажи мені, навіщо? Я ж тебе так любила, навіщо... Поясни все мені, я зрозумію Що ж з тобою стало, скажи, я зрозумію. Я ж тебе так любила, навіщо... Плакала увечері Страждала без тебе. А ти так вчинив зімною Навіщо? Я ж тебе так любила, навіщо... Все для тебе робила Все бажала тобі, Щоб тобі було тільки добре І завжди не відчував болі. А ти так зімною поставився Навіщо? Я ж тебе так любила, навіщо... Все тепер, бачиш?! Пішла я від тебе, Лишився ти сам. Не треба було це все, Я не жалію, що так сталось! Я ж тебе так любила, навіщо...? Навіщо?

2018-04-20 16:57:19

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Януля Кучерук

Прикра правда нашого життя, відображена цим чудовим, проникливим віршем. Подяка автору, митцеві...

Відповісти

2018-04-21 16:18:57

1

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1536

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1567