Кінець
Ми йшли швидко лісом до річки. Було холодно, але світло. Промені місяця пробивалися крізь гілля дерев та освічували стежку. Я помітила, що примара намагалася уникати світла і ходила по найтемнішим закуткам.
Коли ми дісталися до кам'яного пляжу річки, мокрі камінці якого виблискували у білому місячному сяйві, привид закрив очі і сховався у найбільшому кущі.
-Йди топися, я перевірю згодом. Ходи, ходи!
Я зраділа, саме це мені і потрібно було. Я взяла камінець, занурила в холодну осінню річку, і діставши, поклала його так на березі щоб промені місяця відбивалися від нього у напрямку куща, де ховалася примара. Теж саме я зробила ще з кількома камінцями. Як я і розраховувала, чекати довелось недовго. Через кілька хвилин з куща долинув жахливий та гучний стогон і звідти вистрибнула, тримаючись за голову, примара. Із заплющеними очима вона кинулася прямісінько в річку. Там привид перетворився на рідкий азот, як і його сестра.
Я не помилилася! Місяць не може вбити лише напівкровок!
Коли ми дісталися до кам'яного пляжу річки, мокрі камінці якого виблискували у білому місячному сяйві, привид закрив очі і сховався у найбільшому кущі.
-Йди топися, я перевірю згодом. Ходи, ходи!
Я зраділа, саме це мені і потрібно було. Я взяла камінець, занурила в холодну осінню річку, і діставши, поклала його так на березі щоб промені місяця відбивалися від нього у напрямку куща, де ховалася примара. Теж саме я зробила ще з кількома камінцями. Як я і розраховувала, чекати довелось недовго. Через кілька хвилин з куща долинув жахливий та гучний стогон і звідти вистрибнула, тримаючись за голову, примара. Із заплющеними очима вона кинулася прямісінько в річку. Там привид перетворився на рідкий азот, як і його сестра.
Я не помилилася! Місяць не може вбити лише напівкровок!
Коментарі