Таємниця батьків
Мене знову почало тіпати.
- Що з тобою, сестричко? - закривши рот рукою, злякано вигукнула я.
- Вона давно вже мертва, - просичав хтось позаду мене, точно так як Анабель. Повернувшись, я побачила, що там стояла моя сестра!
-Що тут відбувається? Ти хто? - злісно процідила я, зімкнувши зуби чи то від усвідомлення горя чи то від злості, яка на мене налинула.
-Це мої питання, Анно! Як ти посміла вбити мою сестру?! - загарчало те створіння.
- Я її не вбивала! Це вона хотіла вбити мене! Що вам треба від мене?
- Ну по-перше ти обсмажила шкіру Смені, наче на петельні своїми теплими дотиками та гарячими сльозами, через що вона померла, - тихо з викликом мовило воно і здригнулося, наче на власній шкірі відчуло пекельний біль. - По-друге, як вже Смені казала, твої батьки і ти з Анабель порушили умову, що карається смертю. Всі твої вже в Загробному світі, а от тебе нам все ніяк не вдається покарати.
Я дивилась, слухаючи переворотня, з подивом в підлогу і намагалась хоч щось зрозуміти.
- І не дивись, так наче ти нічого не розумієш. Твої батьки з різних світів. Мати - зі світу Тепла та Світла, а батько - з Темряви та Холоду. Коли у них з'явилась ти, вони вирішили втекти на планету Земля, щоб їхні дії не призвели до ще однієї світової війни. Одна вже була сотні тисяч років тому і забрала багато життів. Я та мої родичі з Темряви та Холоду не хочемо загибелі невинних, тому ти маєш померти заради двох світів. Як говориться у нас: "Немає живих, немає справи з війною".
Дослухавши "Анабель" до кінця, я перевела на неї погляд. Перевертень потроху почав змінюватися на інше створіння, і вже за кілька секунд повної тиші на тому місці стояла страхітлива примара, яку я зустріла ще на першому поверсі. Тільки тепер її сукня не була такою довгою і зараз я змогла розгледіти її ноги. Вони були заломані і зросталися в одну кістку.
Примара посміхалася до мене і простягувала якусь книгу.
- Що з тобою, сестричко? - закривши рот рукою, злякано вигукнула я.
- Вона давно вже мертва, - просичав хтось позаду мене, точно так як Анабель. Повернувшись, я побачила, що там стояла моя сестра!
-Що тут відбувається? Ти хто? - злісно процідила я, зімкнувши зуби чи то від усвідомлення горя чи то від злості, яка на мене налинула.
-Це мої питання, Анно! Як ти посміла вбити мою сестру?! - загарчало те створіння.
- Я її не вбивала! Це вона хотіла вбити мене! Що вам треба від мене?
- Ну по-перше ти обсмажила шкіру Смені, наче на петельні своїми теплими дотиками та гарячими сльозами, через що вона померла, - тихо з викликом мовило воно і здригнулося, наче на власній шкірі відчуло пекельний біль. - По-друге, як вже Смені казала, твої батьки і ти з Анабель порушили умову, що карається смертю. Всі твої вже в Загробному світі, а от тебе нам все ніяк не вдається покарати.
Я дивилась, слухаючи переворотня, з подивом в підлогу і намагалась хоч щось зрозуміти.
- І не дивись, так наче ти нічого не розумієш. Твої батьки з різних світів. Мати - зі світу Тепла та Світла, а батько - з Темряви та Холоду. Коли у них з'явилась ти, вони вирішили втекти на планету Земля, щоб їхні дії не призвели до ще однієї світової війни. Одна вже була сотні тисяч років тому і забрала багато життів. Я та мої родичі з Темряви та Холоду не хочемо загибелі невинних, тому ти маєш померти заради двох світів. Як говориться у нас: "Немає живих, немає справи з війною".
Дослухавши "Анабель" до кінця, я перевела на неї погляд. Перевертень потроху почав змінюватися на інше створіння, і вже за кілька секунд повної тиші на тому місці стояла страхітлива примара, яку я зустріла ще на першому поверсі. Тільки тепер її сукня не була такою довгою і зараз я змогла розгледіти її ноги. Вони були заломані і зросталися в одну кістку.
Примара посміхалася до мене і простягувала якусь книгу.
Коментарі