Осінь… Похмура погода не давала надії, що зовсім скоро з’явиться сонце та ласкавим промінням проб’ється скрізь хмари, і загляне у кімнату дівчини.

Дзвінкий будильник безперервно дзвенів намагаючись розбудити русяву особу. Дівчина з невеликими труднощами розплющила очі та вимкнула механізм який не давав хоч трохи насолодитись солодким і таким бажаним сном. Вона знову плюхнулася на ліжко, але прикривши очі почула стук у двері та гучний чоловічий голос.

-Кріссі, сонечко, потрібно просинатися, - сказав чоловік, а шатенка застогнала та зарилася лицем у подушку.-Кристін,- більш вимогливо вимовив Дрейк.

-Зараз я підіймуся, тату.- голосно відповіла Кристі та с жалістю сіла у м’якому ліжку. Дівчина зівнула та потягнулась, вставши з постілі вона підійшла до туалетного столика та взявши гребінця почала розчісувати своє густе волосся, а потім зав’язала високий хвіст. Вийшовши із спальні шатенка у роздумах про день відправилась до ванної кімнати, вона замислилась над тим що буде у новому навчальному закладі. Із такими думками вона привела себе до ладу, а потім пішла знову до кімнати обрати собі наряд, щоб виглядати відповідно у престижному учбовому закладі.

Тим часом у сусідньому будинку навпроти, проживала найкраща подруга Кристі, та як завжди запізнювалась.

-Еллі, давай скоріше,- голосно сказав парубок на першому поверсі.

- Зараз буду готова, братику,- відповіла брюнетка одягаючи на себе біле плаття у синій горошок, потім взяла із собою рюкзак і спустилась на перший поверх будинку. На кухні чекав на неї чекав смачний сюрприз.

- Емілю, ти спеціально мене підганяв?- обурилася брюнетка зщуривши на брата очі.

- Я хотів, щоб ти насолодилась смачним сніданком,- з усмішкою сказав хлопець, та й усадив молодшу сестричку за стіл. На тарілці її чекала смачна яєчня із томатом та сиром, а на десерт було ванільне тістечко та апельсиновий сік. Еллі замислилась над їжею згадуючи своїх батьків. Вона дуже скучила за ними, хотіла аби вони були поруч, але час не повернути назад.

- Хей не спи,- весело відповів хлопець. Він зрозумів про кого думає мала, хлопець все б віддав, щоб повернути батьків. Якби не його навчання в іншому місті, аварії б не сталося.

- Усе добре,- промовила брюнетка. Після сніданку вона надрукувала повідомлення своїй подрузі та вийшла з дому. Елеонорі гріло душу те, що вона йде до університету не одна, а з подругою, адже будуть навчатись на одному факультеті. Вона перейшла вулицю та зайшла у двір, де на неї вже чекала Кріссі.

- Привіт, - з усмішкою сказала дівчина й відкрила дверцята автомобіля,- Готова до нового навчального року?

- Таке собі,- відповіла міс Дейвіс. Кристі одразу зрозуміла настрій однієї з найліпших подруг, адже минулий рік у школі промайнув дуже кепсько для обох через трагічну загибель Саманти Тейт, найкращої подруги обох дівчат.

Тим часом на території університету знаходилось два хлопці, один з них був старшим і надавав останні настанови молодшому братові.

-Джеку, я тебе дуже прошу не осороми нашу родину, батьки з мене шкуру стягнуть, особливо батько,- промовив з усталістю Філ МакЛайт, та м’яко подивився на молодшого брата. Чоловік вважав парубка невинним у зазіханнях до дівчат, але побачивши останні заголовки та фотознімки у газетах вирішив змінити свою думку.

-Філе, скільки разів я буду це повторювати. Я не винен і нічого незаконного не робив,- обурився молодий хлопець й склав руки на рівні грудей. Йому набридла ця ситуація котра тягнеться з зим

- Я ціле літо займався бейсболом та брав участь у чемпіонатах, і дівчата котрі до мене залицялись не у моєму смаку, - промовив Джек й перевів погляд у нейтральну сторону,- Я вважаю, що така увага до мене через гроші наших батьків.

- Цікаво… Тоді які дівчата у твоєму смаку?- поцікавився Філ подумки розчулюючись із слів молодшого брата.

- Поки я не зустрів гідну мене,- відповів хлопець, але швидко відвернувся та із журбою подивився у пустоту. Джек знав яка йому потрібна дівчина: добра та ніжна, з цікавими інтересами та весела.

- Кажеш як егоїст, - підсумував Філ та й подивися на наручний годинний,- Ох, братику, мені потрібно бігти. Зустрінемось вдома.

Джек зітхнув, але послухався старшого брата, адже він викладач. Хлопець вийшов у світлий коридор в якому буде багато студентів, як і старшокурсників так і новеньких. Джек йшов вперед і хотів зрозуміти чому його родину обливають брудом та хочуть висміяти діючи через нього самого? Рудий помотав головою відганяючи ці думки. Для нього це питання було надто складним.

-Якби мені зустріти дівчину яка знається на таємницях, - пробуркотів хлопець мимоволі згадуючи минулий шкільний рік та чарівну дівчину, яка була бажана, але недосяжна. Джек трохи нахилився вперед від легкого удару по спині.

-Ти чого ніби як привид?- запитав один із хлопців.

- Брат давав настанови, якщо зроблю щось не так, то батьки закриють на домашній арешт,- відповів без емоційно та в котрий раз із журбою подивився на вулицю.- Я не розумію, у кого є наміри збанкрутувати мою родину,- сказав хлопець зітхаючи. Молоді хлопці вийшли на подвір’я університету направляючись до лавочок.

- Ну в мене є одна знайома, котра знається у загадках,- промовив білявий парубок згадуючи свою подругу яку не бачив ціле літо.- Здається вона вступила до нашого факультету, - невпевнено далі промовив хлопець.- В будь-якому випадку я можу вас познайомити. Якщо хочеш звісно.

- Ти гадаєш, що вона зможе мені допомогти, Нейте?- запитав МакЛайт молодший, прискіпливо дивлячись на шкільного приятеля.

- Скоріш за все,- відповів Нейт розводячи руками.- Наскільки я знаю, вона із батьком посадила за грати людну яка вбила Саманту.

Між друзями повисло мовчання, кожний з них пам’ятав злощасне літо та й весь навчальний рік, коли їх по декілька разів на місяць допитували у поліцейському відділку різні організації, котрі хотіли дізнатися правду. Усі троє сумно зітхнули. Джек перевів свій погляд на паркувальну стоянку, до якої під’їхав новенький автомобіль «Астон Мартін» двотисячі третього року срібного кольору. Другий приятель Джек також подивися на стоянку і зрозумів про кого йде мова.

-Мені вже пора. Приємно було побалакати,- швидко промовив шатен й пішов звідси, що б дехто не побачив його.

- Цікаво, хто володіє цією автівкою?- у голос запитав Джек спостерігаючи як із салону авто виходять дві дівчини, одна із них забирає сумочку і ставить автівку на сигналізацію.