Крісті хвилювалася як ніколи, вона завжди мріяла познайомитися з Марі МакЛайт, але навіть не підозрювала, що таке можливо. Хлопець і дівчина зупинилися навпроти вхідних дверей. Він постукав і за кілька хвилин їм відчинив дворецький, пропускаючи пару в будинок. Джек підбадьорливо посміхнувся шатенці й про всяк випадок стиснув її руку у своїй.

- Дякую, Себастьян, - вимовив Джек, увійшовши в будинок. Крісті була вражена виглядом холу і всього інтер'єру. Міс Сміт підійшла до старовинного комода і стала розглядати вазу епохи рококо. Тим часом дворецький покликав Джека до себе, щоб поговорити віч-на-віч.

- Сер, ви ж знаєте, що скаже Ваш батько, - промовив чоловік і вказав головою в бік шатенки.

- Себастьян, я впевнений, що міс Сміт не така, як усі інші дівчата, що робили сам знаєш що, - тихо промовив Джек і покорився у бік Крісті, сподіваючись, що вона не чула цієї фрази.

- Я Вас попередив. Ваш батько зараз перебуває не в найкращому настрої у зв'язку з новими чутками,- сказав містер Холл і відійшов від хлопця. Джек подивився на дівчину, яка вивчала картину, що висіла біля входу.

- Цікава картина, - вимовила міс Сміт, розглядаючи художній шедевр, - Мені вона нагадує щось, - сказала дівчина, потираючи підборіддя, але через кілька хвилин втратила інтерес до полотна.

- З яких пір ти цікавишся мистецтвом? - запитав молодий чоловік, схрестивши руки на грудях.

- Мій дядько, з боку батька, археолог і мистецтвознавець. Він мене періодично брав на розкопки до Єгипту, до Греції та до Риму, - відповіла міс Сміт і підійшла до хлопця, а потім підняла голову вгору, милуючись люстрою, - Твій дім мені нагадує дім батьків моєї мами в Пертширі, Шотландія. Хоча там будинок трохи схожий на замок,- сказала Крісті й подивилася на молоду людину.

У холі почулися звуки підборів і два підлітки перевели увагу на сходи. Сходами спускалася струнка, світловолоса жінка на вигляд сорока дев'яти років. Вона уважно подивилася на гостю, оцінюючи її зовнішній вигляд. Місіс МакЛайт трохи посміхнулася і врахувала вигляд дівчини як притаманний увазі для інших людей вищого рангу в суспільстві, а потім перевела свій погляд на сина.

- Мамо, це Крістін Сміт моя однокурсниця. Крісті, це моя мама - Марі МакЛайт, - промовив Джек, представляючи їх один одному.

- Приємно з Вами познайомитися, місіс МакЛайт, - чемно промовила Крісті і трохи мило посміхнулася. Жінка теж усміхнулася, а потім подивилася на сина.

- Мені теж приємно познайомитися з тобою Крістін, - відповіла жінка м'яким голосом, наближаючись ближче до пари, - Але мені здалося, що ти хотіла мені ще щось сказати, - поцікавилася білява жінка, лагідно посміхаючись.

- Ви одна з найвизначніших актрис, яких я зустрічала в театрі, а Ваша гра на сцені не перевершена, - вимовила Крісті і перевела подих, не вірячи, що цей момент настав. Марі зазирнула дівчині в очі, але побачила там радість знайомства і блиск щастя, а не злість як бувало в інших осіб.

- Я була на всіх Ваших виступах у театрі, і у Вас дійсно прекрасний голос,- вимовила дівчина, а на її щоках проявилися ямочки.

- Рада, що тобі подобаються мої виступи, - жваво сказала Марі і полегшено видихнула. Джек закотив очі і зрозумів, що Крісті сподобалася його матері і вона захоче частіше бачити його подругу.

- Мамо, ми будемо біля каміна, - перервав бесіду хлопець і потягнув дівчину за собою. Місіс МакЛайт усміхнулася і дала розпорядження дворецькому, а сама попрямувала до бібліотеки, де й була раніше. Джек повів дівчину в малу залу. Крісті граціозно сіла на диван і спрямувала погляд у камін. Хлопець сів поруч і відкинувся на спинку дивана.

- А ти сподобалася моїй мамі, - вимовив він через кілька хвилин, тим самим перериваючи тишу.

- Серйозно? - запитала Крісті, повертаючись обличчям до хлопця.

- Так, - відповів він, незважаючи на співрозмовницю, - Здебільшого я приводив тільки тих дівчат, через яких у мене були проблеми.

- Як думаєш, чому хочуть збанкрутувати твоїх батьків? - запитала міс Сміт і озирнулася на всі боки, потай сподіваючись, що їх ніхто не підслуховує.

- Ти думаєш мого батька хочуть збанкрутувати? - жваво запитав Джек і підсів до дівчини ближче, а потім уперся ліктем у спинку дивана.

- Можливо, - сказала Кріссі і потиснула плечима, - Джек, ти ж маєш сам розуміти, що в такого бізнесмена, як твій батько, може виявитися багато ворогів. Можливо, комусь спав на думку цей задум, і вам тепер не відкрутитися, - тихо промовила Крісті й відсторонилася від молодої людини, переводячи подих, - Але я хочу запитати, відколи тебе морально мучать?

- Хто його знає, - майже вигукнув хлопець, але вчасно стримав себе, він зручніше сів на дивані й підпер голову руками, - Звичайним дівчатам тільки й потрібні гроші, а за гроші вони підуть на все.

- Усім звичайним? – запитала вона, піднявши брову, але насправді розуміла його самого, адже колись у неї теж були проблеми в школі.

- Не всім, але багатьом, - вимовив Джек і відвернув голову від співрозмовниці даючи зрозуміти, що не готовий продовжувати цю розмову.

- Це ти правильно сказав, - сказала шатенка, чекаючи, коли він подивиться на неї знову, - Нині мало людей, які цінують людські якості, емоції, почуття людини, серед усього суспільства цінуються тільки матеріальне й нічого більше.

- У тебе теж були проблеми? - запитав Джек, повертаючись до дівчини, щоб її бачити.

- Я б не назвала це проблемою, після того, як я пішла зі школи і перейшла в іншу, мене почали морально мучити, пропонувати неприємні речі за гроші. У тій школі ніхто не знав, хто мій батько, і хто я така за своїм статусом, усі байдуже ставилися одне до одного, - сказала Крісті й повернулася до хлопця, щоб бачити його обличчя.

- І як ти впоралася? - запитав Джек, відчуваючи щось дивне в животі, дивлячись у сіро-блакитні очі шатенки.

- Пішла від проблем. Перейшла назад у попередню школу в другому семестрі і продовжила розслідування,- відповіла Крісті й подивилася в нейтральну точку,- Але давай усе таки повернемося до твоєї проблеми. Чому ти ставишся до осіб жіночої статі з підозрою, які причини?

- Раніше в школі мене виставила на посміховисько одна однокласниця, - сказав хлопець, добираючи відповідні слова, - Це трапилося після фізкультури, я був у шкільному душі, але одна однокласниця забрала мої речі і багато хто сміявся наді мною, - сказав хлопець, збираючись з думками, - А пізніше сказала, що в нас були інтимні зв'язки.

Крісті була в шоці від його слів. Вона пригадала, як у школі ходили чутки, ніби якийсь хлопець позбувся своєї гідності в товаристві однолітків. Крісті тоді було шкода цього хлопця, вона хотіла підтримати бідолаху, але не могла через свої робочі обов'язки.

- Але, що було далі? - запитала Крісті намагаючись дістатися до істини.

- Дехто їй повірив і почав благати мене в... - перервався хлопець, підбираючи відповідні слова, але на думку нічого не приходило.

- Я зрозуміла про що ти, - промовила дівчина співчутливо подивившись на друга.

- Так ось мене це все не влаштовувало і я не хотів, щоб мене всі вважали розпусником, - сказав Джек і подивився на свої долоні.

- А як на це відреагували твої батьки? - запитала дівчина, розуміючи, що йому треба зібратися з думками.

- Мама знала, що я ні в чому не винен, - через деякий час сказав Джек і подивився на Кріссі, бажаючи, щоб вона зрозуміла, у що він вляпався, - але не батько. Він завжди всьому вірить і може відчитати за те, чого не знаєш.

У кімнаті повисла тиша, у каміні палав вогонь, і зрідка потріскували дрова. До зали тихою ходою увійшов дворецький і поставив на стіл тацю з двома чашками та невеликою тарілкою з печивом, а потім пішов, залишаючи хлопця й дівчину наодинці. Джек потягнувся за чашкою, щоб нарешті відчути чогось гарячого у своєму організмі. Він трохи відпив із чашки і став гріти об неї свої холодні долоні. Дівчина теж взяла чашку і, відпивши тепле питво, прикрила очі, насолоджуючись, як тепло проходить по всьому тілу. Раптом цю ідилію перервав різкий голос чоловіка. Дівчина від переляку мало не впустила чашку, але втримала її в долонях, а потім подивилася на друга. Той похитав головою, бо знав, що зараз нічого доброго не буде. Хлопець підвівся, водночас ставлячи чашку на тацю, Крісті зробила те саме й спрямувала свій погляд на чоловіка, що увійшов, який вочевидь перебував у поганому настрої і його краще не турбувати. Господар будинку перевів свій погляд на сина, який стояв із дівчиною, і хмикнув, оцінюючи зовнішній вигляд панянки.