Майбутнє

Anni Teguila

Я там була, я бачила себе. За сотні кварталів від будинку, хвилею я йшла. По морських хвилях я йду, і несу в руці амулет, у мене завжди він висів на шиї, як раптом під хвилею проплив чийсь силует. Я зовсім не злякалася, все також йшла вперто, трохи прискорюючи крок уперед. І силует схопив мене за шию, зняв з мене мій амулет, моя шия потемніла, я впала, подивилася в очі кривднику. Адже це був Англелед, він ніби стримував мене навіщо те, він не пускав мене. (Попереду важка дорога) -Ти Дуже юна, одну не пущу. - Пусти, бо туди я хочу. Моє Ім'я тобі відомо, сил у мені недоречно, я впораюся сама. .... Кинув амулет тоді, я живу зараз. PS: Думаю, ви мене зрозумієте.

2021-12-08 19:30:01

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11210

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

52

39

1569