Майбутнє
Я там була, я бачила себе. За сотні кварталів від будинку, хвилею я йшла. По морських хвилях я йду, і несу в руці амулет, у мене завжди він висів на шиї, як раптом під хвилею проплив чийсь силует. Я зовсім не злякалася, все також йшла вперто, трохи прискорюючи крок уперед. І силует схопив мене за шию, зняв з мене мій амулет, моя шия потемніла, я впала, подивилася в очі кривднику. Адже це був Англелед, він ніби стримував мене навіщо те, він не пускав мене. (Попереду важка дорога) -Ти Дуже юна, одну не пущу. - Пусти, бо туди я хочу. Моє Ім'я тобі відомо, сил у мені недоречно, я впораюся сама. .... Кинув амулет тоді, я живу зараз. PS: Думаю, ви мене зрозумієте.
2021-12-08 19:30:01
5
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2763
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12342