Майбутнє
Я там була, я бачила себе. За сотні кварталів від будинку, хвилею я йшла. По морських хвилях я йду, і несу в руці амулет, у мене завжди він висів на шиї, як раптом під хвилею проплив чийсь силует. Я зовсім не злякалася, все також йшла вперто, трохи прискорюючи крок уперед. І силует схопив мене за шию, зняв з мене мій амулет, моя шия потемніла, я впала, подивилася в очі кривднику. Адже це був Англелед, він ніби стримував мене навіщо те, він не пускав мене. (Попереду важка дорога) -Ти Дуже юна, одну не пущу. - Пусти, бо туди я хочу. Моє Ім'я тобі відомо, сил у мені недоречно, я впораюся сама. .... Кинув амулет тоді, я живу зараз. PS: Думаю, ви мене зрозумієте.
2021-12-08 19:30:01
5
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3858
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3993