Просто знайомі
Я за дружбу влаштую будь-який скандал. Хто скаже, що друзів немає щиро тебе, Я відповім що кожен добрий за своїм. Дружити можна як хочеш, Але не забувайте про будь-які заходи. Ну і що що дружите з дитинства, Все рівно стежте за своєю промовою. Хтось сказав, що дружбу не зруйнують тупі жарти. Не обов'язково зустрічатися часто, Щоб почути "ти мій друг". Дружити, це не сидіти постійно вдома у друга, часом це набридає. Напевно, потрібно відвідувати один одного у вихідні. Якщо поряд його немає, значить не потрібний він зараз. І завжди мають бути секрети. Якщо всі секрети будуть доступні, То прийдуть назавжди чутки. Дружте без зобов'язання, як знайомі.
2021-12-07 09:07:25
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4645
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133