Вже не буде тієї посмішки...

Anni Teguila

Ulybat'sya ustala, mne ochen' bol'no. Menya slomali. Ved' ot lyudey uzhe net yarkikh ulybok, seychas ya plachu. Plachu, mne strashno, zavtra nuzhno idti tuda, gde vsegda budet mest'. Ne khochu idti k tomu, chto menya ne rady videt'. Kak vsegda budut uspokaivat', i govorit chush'. I slozy uzhe zakanchivayutsya, a na serdtse vso takzhe bol'no. I kak uspokoit'sya, kogda na dushe grustno???...... Усміхатися втомилася, мені дуже боляче. Мене зламали. Адже від людей уже немає яскравих усмішок, зараз я плачу. Плачу, мені страшно, завтра треба йти туди, де завжди буде помста. Не хочу йти до того, що мене не раді бачити. Як завжди заспокоюватимуть, і каже нісенітниця. І сльози вже закінчуються, а на серці все також боляче. І як заспокоїтися, коли на душі сумно?......

2022-01-28 17:47:50

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12558

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2920