Вже не буде тієї посмішки...
Ulybat'sya ustala, mne ochen' bol'no. Menya slomali. Ved' ot lyudey uzhe net yarkikh ulybok, seychas ya plachu. Plachu, mne strashno, zavtra nuzhno idti tuda, gde vsegda budet mest'. Ne khochu idti k tomu, chto menya ne rady videt'. Kak vsegda budut uspokaivat', i govorit chush'. I slozy uzhe zakanchivayutsya, a na serdtse vso takzhe bol'no. I kak uspokoit'sya, kogda na dushe grustno???...... Усміхатися втомилася, мені дуже боляче. Мене зламали. Адже від людей уже немає яскравих усмішок, зараз я плачу. Плачу, мені страшно, завтра треба йти туди, де завжди буде помста. Не хочу йти до того, що мене не раді бачити. Як завжди заспокоюватимуть, і каже нісенітниця. І сльози вже закінчуються, а на серці все також боляче. І як заспокоїтися, коли на душі сумно?......
2022-01-28 17:47:50
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12301
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3081