Вже не буде тієї посмішки...
Anni Teguila
Ulybat'sya ustala, mne ochen' bol'no. Menya slomali. Ved' ot lyudey uzhe net yarkikh ulybok, seychas ya plachu. Plachu, mne strashno, zavtra nuzhno idti tuda, gde vsegda budet mest'. Ne khochu idti k tomu, chto menya ne rady videt'. Kak vsegda budut uspokaivat', i govorit chush'. I slozy uzhe zakanchivayutsya, a na serdtse vso takzhe bol'no. I kak uspokoit'sya, kogda na dushe grustno???...... Усміхатися втомилася, мені дуже боляче. Мене зламали. Адже від людей уже немає яскравих усмішок, зараз я плачу. Плачу, мені страшно, завтра треба йти туди, де завжди буде помста. Не хочу йти до того, що мене не раді бачити. Як завжди заспокоюватимуть, і каже нісенітниця. І сльози вже закінчуються, а на серці все також боляче. І як заспокоїтися, коли на душі сумно?......
2022-01-28 17:47:50
0
0
Інші вірші поета
Поняття На повагу заслуговують " все добре' Розлучення
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4663
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2336