- Рито, глянь, там якась кафешка, - промовив симпатичний кучерявий хлопчина років вісімнадцяти подрузі, яка стояла поруч. - Зайдемо?

- Знущаєшся, яка кафешка? - дівчина, на відміну від хлопця, зовсім не підтримувала думки друга.

Елегантним порухом тонких довгих пальців вона витерла заплакані очі і ображено склала руки на грудях.

- Та невже, Рито, ти що досі плачеш через колишнього? - здивуванню хлопця не було меж. - Я думав ти його вже й забула.

Рита була саме з тих дівчат, які дуже довго і болісно переживають розставання з хлопцем. Тому другові ледь вдалося витягнути її прогулятися. Багато ночей дівчина плакала, сумуючи за людиною, яка, за словами друга, була не варта і її нігтя. Ночі для неї стали набагато довшими, ніж були колись, подушка, мабуть уже знала всі її секрети. Дівчина багато разів скаржилася, розповідала їй спогади, інколи навіть била її, зганяючи на ній всю свою злість. Рита раптом ледь помітно посміхнулася, зрозумівши, як багато пережила її подушка, але миттю посумнішала, згадуючи через кого.

Дівчина так задумалась, що й не помітила як друг поставив їй запитання і ледь не врізалася в нього, коли той перегородив їй шлях. Вона здивовано підняла погляд на хлопця, зазираючи йому у вічі. Яскраві зелені очі роздратовано дивилися в її сірі та набряклі від сліз. Дівчина сором'язливо мнула в руках край футболки, намагаючись не дивитися в бік друга, як раптом хлопець наполегливо притягнув Риту до себе і міцно обійняв.

Дівчина ледь помітно затримтіла, відчувши як з'явилась гусяча шкіра на тому місці, де тепла рука друга торкнулася оголеної шкіри. Колишній раптом відійшов на другий план і тепер був зовсім не важливим для дівчини. Гаряче дихання хлопця зігрівало холодні плечі подруги, які вона намагалась сховати від холоду за тонкою кофтою. Рита вловила ледь помітний солодкий запах від друга і усміхнулась, зрозумівши, що хлопець користується подарованим нею парфумом. Він навіть не думав випускати дівчину з обіймів, зосереджено вимальовуючи пальцями візерунки на плечі дівчини, викликаючи у тої купу мурашок по шкірі і сором'язливе червоне обличчя. На мить здалося, що зараз увімкнеться спокійна приємна музика і вони закрутяться в танку прямісінько посеред вулиці. Хлопець повільним рухом розпустив зачіску на голові дівчини і неслухняні пасма волосся опустилися на Ритині плечі, лоскочучи їх. Дівчина не могла зрозуміти, що з нею коїться. Відколи це вона почала мліти від дотиків найкращого друга? Рита намагалася вмовити себе відштовхнути хлопця і забути цей день, як дивний, але приємний сон, але дівчина ніяк не могла змусити себе перервати ці дотики і залишалась далі стояти в обіймах друга. Рука хлопця повільно опустилась з дівочого плеча, ледь помітним рухом проводячи по згину ліктя і торкаючись довгих пальців. Усе відбувалось до чортиків повільно, ніби хлопець насолоджувався шкірою дівчини і її тремтінням після кожного його дотику. Рита, ніби в якомусь трансі, ще довгий час продовжувала відчувати руки хлопця на собі і, ніби прокинулась, побачивши перед своїм обличчям незрозумілу річ.

- А тепер ми йдемо до кафешки, - веселим голосом промовив хлопець, впевненою ходою крокуючи до невеликої будівлі, що світилась яскравими вогнями.

Все ще ніби загіпнотизована дівчина намагалась зрозуміти слова друга. Різкими рухами вона обмацала усі кишені, які тільки в неї були, і раптом її очі схвильовано розширилися.

- Чорт забирай, віддай мій гаманець! - дівчина люто побігла за хлопцем, який, почувши її крик, миттю пустився навтьоки.

Але питання так і застрягло в думках дівчини: „Що це було?”.