Ses yeux océans

Marie-Micheline Prout

Azalé c'était une fille, Pas la plus belle, d'après elle, Pas la plus belle, d'après les autres, Mais pour moi, c'était la plus belle. Azalé elle avait des cheveux marron chocolat, Terne et banale, d'après elle , Terne et banale, d'après les autres Vivant et incroyable, d'après moi. Mais surtout, Azalé elle avait des yeux bleus. Bleu comme ses cernes, bleu comme ses bleus, Bleus, bleus, bleus. Mais surtout, bleu comme l'océan, Dans lequel elle se noyait. Elle avait des yeux bleus, Des yeux océan. Et elle se noyait, Des ces yeux océan, Elle coulait, Dans ces yeux océan. Elle aurait aimé qu'on la sauve, De ses yeux océan. Elle aurait aimé, qu'on ne la laisse pas couler, Dans ses yeux océan. Elle aurait aimé, Azalé Mais elle ne l'a pas demandé, Et personne n'a deviné qu'elle se noyait, Dans ces yeux océan. Alors elle se noyait Dans ses yeux océan, Elle coulait Dans ses yeux océan . Elle aurait dû en parler, Azalé Parler de tout ce bleu, Parler de tout, Et surtout de ses yeux océan. Elle aurait dû, Mais elle n'a pas pu, Azalé Parce que c'est dur De mettre des mots sur des maux. C'est dur, de dire qu'on a peur de rentrer chez soi, C'est dur, d'assumer qu'on ne sait plus qui on est, Mais surtout, c'est dur de ce noyer, Dans ses yeux océan. Alors elle se noyait, Dans ses yeux océan, Elle coulait, Dans ses yeux océan. Elle aurait aimé être aidée, Azalé Mais elle n'en a pas parlé, Alors elle a continué à se noyer, Dans ses yeux océan. Et un jour, elle s'est noyée, dans l'océan, Elle a coulé dans l'océan J'aurais pu l'aider, Azalé J'aurais pu la sauver, Avant qu'elle ne coule, Dans l'océan. Mais je n'ai rien fait, Car je ne voyais pas qu'elle souffrait. Je la regardais de loin. N'osant pas l'approcher. Elle était trop renfermée, Azalé Alors je la regardais de loin, Sans savoir qu'elle se noyait, Dans ses yeux océan. Maintenant qu'elle s'est noyée, Dans cet océan, Maintenant qu'elle a coulé, Dans cet océan. C'est moi qui me noie, Dans mes yeux océan.

2021-04-11 17:36:44

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Marie-Micheline Prout

@minhox mercii 😭❤️

Відповісти

2021-04-13 10:30:00

1

Little Moon

Superbe ! 😍

Відповісти

2021-04-13 11:07:53

2

lys

Très booo

Відповісти

2021-04-18 08:10:19

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4784

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1098