١٣٢ : "التخلي"

MîsBluë_

الأمر انني أدركت.. ان التمسك كان يتطلب القوه.. ولكن التخلي كان يتطلب أضعاف تلك القوه

2020-10-31 23:47:18

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Sara

💜💜

Відповісти

2020-11-01 22:44:15

B bk

ولكنهم ضنوا اننا لا نملك قوة التمسك ولميعفوا بما خضناه لنتخلى عنهم

Відповісти

2021-10-07 11:22:26

Подобається

Інші вірші поета

ليس وهم .. لن ترى .. حتى القمر.. ابتسامتك..

Інші поети

John Sarah

@Watiri

Олена Корун

@Olena_Korun

Irynka Ukrainka

@irynkaukrainka

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9505

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12995