First crush
MîsBluë_
It was a just normal routine day.. Putting her headphones and stepping into engineering collage to attend the drawing lecture.. She don't like to look at people's faces so she only look at things around her.. She stepped into the hall.. And looked for a seat to sit in.. Didn't mean to ..but her eyes falled on him.. He was sitting quietly, butting his headphones, staring at the space with his blue eyes.. She couldn't move for a while.. People come and go.. And she still standing right there.. She needed to attend like nothing important is going on..but her heart is playing drums right in there.. So she had to stop looking at him..and sat down in a place that she couldn't see him from.. P:1
2019-12-17 14:27:53
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
JENOVA JACKSON CHASE
Really appreciate it...
Відповісти
2019-12-20 17:31:28
2
MîsBluë_
@JENOVA JACKSON CHASE 🖤🔮thank you !
Відповісти
2020-05-10 05:37:51
1
JENOVA JACKSON CHASE
@MîsBluë_ welcome...
Відповісти
2020-05-10 07:23:17
2
Інші вірші поета
L خطوة قوانين توقف
Інші поети
Safie_
@Safie_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12986
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5108