Правда
Валерія Долінос
А знаєте, давно вже я хворію, Я не хотіла що б про це хтось знав, Проте душа сто літ уже воліє, Що б голос не мовчав, І річ не у коханні, розставанні, Я справді захворіла- це фізична біль. Тепер, мабуть, і справді, Ви по-новому глянете в мій бік.
2018-01-08 18:03:40
12
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Єгор Комаров
👍👍♥️🌷
Відповісти
2018-01-08 18:05:01
1
Інші вірші поета
За грати На гіднім моменті Стереотипи Будь як...
Інші поети
mikami
@mikami
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4223