Щось

Валерія Долінос

А разом не треба думати про моменти Не піддаватися сентиментам Не цікавитись тим що студенти І не нити що не удвох Разом можна в ліжку лежати Любовні пазли складати Можна час не підганяти Не чекати Не доганяти Але поки окремо долі Але поки усе поволі Все тече з океана в річку Я не любила географічку Але потім усе інакше Потім все їхнє стане наше І ніхто уже нам не скаже Що ми раптом не так живем

2019-09-07 20:32:31

Інші вірші поета

Кохання- ти моє перше і останнє. Сад Урок Проза

Інші поети

Вер Веріґо

@ververigo

Ms. Nothing

@ms_nothing

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1392

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1883