Світ диких
Валерія Долінос
Я іду з цього світу диких, Позбавляю себе любові, Серед всіх боязких й безликих, Я зразок не блакитної крові. Ще з пробірки, іще з появи, Всі ми стали одні ті самі, Між екваторами й полюсами, Між часовими поясами. Я помру. Лиш для вас, напевно, Це не стане важким потрясінням, Бо зі мною й без мене- легко, А мені через вас лиш гірко!
2018-07-16 10:45:36
6
0
Інші вірші поета
Дякую за тебе Страшно Ти Я ніколи
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12979
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2497