Світ диких
Валерія Долінос
Я іду з цього світу диких, Позбавляю себе любові, Серед всіх боязких й безликих, Я зразок не блакитної крові. Ще з пробірки, іще з появи, Всі ми стали одні ті самі, Між екваторами й полюсами, Між часовими поясами. Я помру. Лиш для вас, напевно, Це не стане важким потрясінням, Бо зі мною й без мене- легко, А мені через вас лиш гірко!
2018-07-16 10:45:36
6
0
Інші вірші поета
Швидка Обіцянка Ми разом про все забули Твоя доля
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12232
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1591