Світ диких
Я іду з цього світу диких,
Позбавляю себе любові,
Серед всіх боязких й безликих,
Я зразок не блакитної крові.
Ще з пробірки, іще з появи,
Всі ми стали одні ті самі,
Між екваторами й полюсами,
Між часовими поясами.
Я помру. Лиш для вас, напевно,
Це не стане важким потрясінням,
Бо зі мною й без мене- легко,
А мені через вас лиш гірко!
2018-07-16 10:45:36
6
0