Твоя доля

Валерія Долінос

І нарешті наступає цей момент. Ти була до нього готова. Коли погляд піднятий вгору, Не рятує від рік з очей. І ось, він цей момент настав. Непомітно. Зовсім безболісно. На перший погляд. Але якби (він) знав, як рве там де селезінка, але трохи лівіше. Настає іноді момент прощання. Не з минулим- це банально. З майбутнім, дівчинко, з майбутнім. Не махай білою хустинкою, До речі вона в тебе не біла, поглянь... Це ж колір білого напівсолодкого. І не дивуйся. Це все на краще. Знайдеш ще сотню таких. Знайдеш. Та не шукай в елітних ресторанах чи футбольних клубах. Шукай в недрях бордельного бізнесу чи під вивіскою «Секонд хенд». Не соромся, поглянь який красунчик дивиться на тебе. Посміхнись, посміхнись. Ну і що, що кульгавий, Наче кульгаві-не люди. Не витягуй окремих карт, Бери колоду і гайда грати. Незабаром ввійдеш в смак. Слухай, момент настав і ти просто вимушена плюнути в бік випадковостей. Їх не буває. І моя тобі порада.... Одягнись пристойніше... не бери приклад з дешевих обкладинок. Я люблю тебе, чуєш? P.S. Твоя доля.

2018-10-22 18:09:06

2

0

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2053

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4023