Твоя казка

Валерія Долінос

Такі чужі, такі далекі люди, На відстані простягнуті віки, Не теплі руки, ой, не теплі руки, Вам допоможуть казку віднайти, Шукай крізь лід, Крізь призми мармурові, Крізь страх і біль, І крізь палючий дим, Не зазирай у книги телефонні, І не шукай у золотій порі, Вона тихенько спить на видноколі, І визирає, чи не йде душа, Вона не обирає повну волі, Чи повну щастя аж за край, А обирає ту, що повна смутку й болю, Й лікує як легкий квітковий чай. Не з закордону, і не з Раю їде, А йде тихенько поки срібне жаль, Вона тебе шукає, блідне, А ти проходиш повз на жаль...

2018-04-06 14:22:25

3

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3559

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208