Жарт
Валерія Долінос
Я чорним по білому стану писати, І люди оцінять талант. Усі скоро будуть про мене читати, Отримаю я срібний грант. Ніхто не посмілиться в очі сказати, Що, друже, ти цього не варт. Банальні рядки, кожен має їх знати. Що б скласти фул хаус з карт. А поки я буду у небі літати, Про мене не згадуй- це був лише жарт.
2018-02-08 08:40:23
6
0
Інші вірші поета
Це важливо Щось Я брешу Лиш я і ти
Інші поети
Anna Gera
@my_own_story
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3820
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5114