Про Берізку
Грайливий
юний Березень
Берізці посміхнувся.
І тільки-но промінчиком до неї потягнувся..,
почув Синиччин славень,
що дзвінко залунав.
Він ввічливо і з радістю
співачку привітав.
Хотів
Берізці Березень зорі показати.
Зібрався Хмарки сірі у небі розігнати...
Та
танучу Бурульку довелось втішати.
А крапельки-сльозинки
у струмок збирати.
Хотів
Берізку Березень Сонечком зігріти...
Та мав
в негайних справах у поля летіти.
Розтопити Сніг зтемнілий,
що в ярках сховався.
Таловини підсушити,
щоб МорІг піднявся.
Коли ж,
нарешті,
Березню вдалося все владнати,
йому пора настала
Квітень зустрічати.
Оглядаючи усе, про що турбувався,
озирнувся на Берізку
і замилувався.
Під яскравим Сонечком
ніжилась Берізка.
Тонкі віти у бруньках
схилилися низько
до м'якого килимка
з зеленої травички.
А у гіллячку в гніздечку
співала Синичка.
Пробиваючи доріжку
крапелькам-сестричкам,
їй підспівував
Струмочок із талої водички.
Коли ж
Березню до Квітня
один день лишався
Він Берізці подарунок зробити зібрався.
Хотів
відтаявшу Берізку
огорнути шаллю
зітканою Промінцями з чистого кришталю.
Щоб під пологом прозорим
Берізка
зігрівалась,
а як зла сльотА нагряне -
від негоди сховалась.
Та,
як завжди поспішав,
бо кликали Тумани.
Озирнувся.
Посміхнувся.
І в небі розтанув.
17.03.23
2023-03-19 06:36:45
3
0