Про пацючків
На пташинному подвір'ї,
не глибоко під землею,
Пацюки зробили нірку
й проживали там сім'єю.
А родина та велика -
діточок у них багато.
Пацюки й пристосувались
з годівнички корм тягати.
Підростала їх малеча,
виглядала вже із хатки.
І наважилися, нарешті,
вийти щуреня-хлоп'ятки.
Несміливо,
обережно
діставались годівнички.
Та Індик малих помітив.
Відволікся від індички.
Набундючився сердито,
клекотав,
махав соплею:
" Вас тут ще не вистачало...
поряд з їжею моєю!
Я тут маю кожен день
за порядком наглядати.
Мають всі, щоб щось зробити,
в мене дозволу питати.
Пацючки злякалися, звісно,
бо не бачили такого.
А Індик все вихвалявся,
поки не було нікого.
Та, як почала збиратись
біля годівнички
птиця,
пихатому довелося
мовчки місцем поступиться.
Став зкраєчку,
згладив пір'я.
Дзьобав зерно скромно й мирно.
З подиву малі заклякли,
стоячи,
розкривши очі,
з сподіванням, що Індик:
зараз, ось вже
загелгоче.
- Хіба ж можна так з Індиком? -
пацючок питав присутніх.
- Він тут стежить за порядком.
Головний.
З соплей.
Могутній.
- Так принижувать не можна.
Навіть перед горобцем!
І, будь що, авторитету треба
зберегти лице!
Та ні кури, ні качки
на малих і не зважали....
І нахабні горобці
поряд зернятка клювали.
Дивувались пацючки
устрою в пташиній зграї,
Бо в своїй родині звикли:
хто нахабніший - той правий.
А надвечір зник Індик.
Вже про нього нема й згадки.
Набігавшись,
пацючки пробиралися до хатки.
Та у сутінку
присіли під калиновим кущем.
Бо відчули:
смачно пахло
свіже-звареним
борщем.
25.05.2022
2023-02-13 06:38:15
5
0