Грудень
На прИгірку,
в густих хАщах,
самотня хатка заховалась.
І стежинка потайна,
ще під схилом
обірвалась...
Біля пагорба слідів,
навіть, звірі не лишили,
А далекі голоси
хмара з снігу заглушила.
В тій хатинці
живе Грудень
(як почне хазяйнувати).
Вночі з дому йде у справах,
вдень лягає спочивати.
Нелегка робота -
бути першим місяцем зимовим,
Треба все підготувати,
щоб закінчився Рік казково.
Білим снігом-оксамитом
вкриє спляче буйнотрав'є.
Річки в кризі
заіскрить діамантів різнобарв'єм.
Вітри скличе,
щоб вони вшанували Рік співанням.
Позасвічуває зірки,
щоб здійснилися бажання.
А, як у сутінках ранкових,
розкриє навстіж сонцесхови,..
То знов почує від людей
невдоволені розмови...
- довга ніч? -
то, щоб земля могла міцно засинати.
- мало снігу? -
от, як завірюхи скличу,
будете замети мати!
Знає сивий Грудень:
люди -
мов, примхливі малі діти.
Якою б не була пора,
ніколи їм недогодити:
Влітку - сонце(!).
Їм - спекотно.
Восени - дощі(!) -
самотньо.
Взимку - сніг(!)
іде не рідко.
Весна...
минає дуже швидко...
Та, на ті людські докори
мудрий Грудень
не зважає.
В своїй зАтишній хатинці
вдень,
як звик, відпичиває.
Увечері ж
дістане з хмари яскраву місячну підкову
і сяйвом
чистого кришталю
прикрасить
мовчазні діброви.
12.12.22
2023-04-10 17:43:02
2
1