Видалити публікацію?
Марія
2022-10-20 22:21:49
Просто думки вголос
Думки вголос, Різне
Деякі люди не знають що за них боряться, не знають як хтось промовляє вночі їх ім'я. Вони не побачать віршів їм присвячених і не дізнаються скільки таких було знищено. Вони житимуть без думки про те як сильно їх потребують, і як завжди, під келих вина, розкажуть незнайомцю в барі як їм самотньо. А десь за сусіднім столом сидітиме хтось інший, який дякуватиме долі тільки за те що дозволила зайвий раз побачитись. Ми не знаємо хто про нас згадує, якими віршами, якою прозою. Не знаємо які надихнули образи. Може десь є картина до сказу схожа на тебе. Художник не дав їй ім'я, бо твоє вже зайнято тобою і ніхто крім тебе не має на нього права. Одного разу ти включиш радіо в машині, лунатиме пісня, знайомі слова, щось схоже на тебе, але про себе ти скажеш "це точно не я". Насправді присвята у словах і нотах, у кожній строфі, картині і книзі. Нажаль не всі анотації кажуть нам, хто надихнув автора. І ми бачимо себе всюди і ніде одночасно. Пишемо музику, вірші, картини, створюємо скульптури з каменю і глини. Пишемо чиєсь ім'я на піску перед хвилею моря, щоб ніхто його не знайшов. Вирізаємо ініціали в камені, щоб лишити хоч десь можливий пролог. Ми лишаємось написами, нотами, фарбами. Сердечками на полях зошитів, порізами, ранами. Ми не знаємо кого ранили, кого ощасливили і зрадили. Для когось нас завжди більше і так до останнього.
2
3
95
Коментарі
Veil
Зворушливо
Відповісти
2022-10-20 22:25:46
1
Марія
Дякую)
Відповісти
2022-10-20 22:29:31
1
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
це і робить життя більш цікавішим і непередбачуваним)
Відповісти
2022-10-26 16:32:36
1