Ответ
Напишу тебе:"привет!", А в ответ-тишина. Жду я год, уже, ответь, Вокруг тихая луна. Идут года, спокойно тут... И вдруг ты пишешь мне спонтанно Спошу же я:"а в чём же суть?!", И это как то странно... Когда, не помню, но лет в тринадцать, Я помогла тебе тому, Что друга близкого хотела созерцать. Но не хотела я оказаться в плену... Вы спросите, или нет И где же здесь ответ? Ну а как же тишина, Которая дышит тебе в след?
2020-01-20 23:06:37
1
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3469
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2375