Програли кохання
Павел Громов
Програли кохання, Отрутою зради майбутнє згубили. Пусті обіцяння, Разом потаємно копали могили. Брехливі слова, Посіяли зерна мерзотних учинків. Розмова нова, Не торкає чорствого серця задвірків. Обійми палкі, Не стримали вибух емоцій у грудях. Рухи різькі, Останній цілунок в губи на людях.
2020-02-09 07:16:12
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Гарно ☀️
Відповісти
2020-02-09 20:16:34
1
Павел Громов
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК такий короткий, але майже одну годину писав 😅☺️ Ну не йде мені той вірш, хоч вбийте)
Відповісти
2020-02-09 20:30:52
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Павел Громов Просто мы разучились думать на родном языке. В мене так теж буває. Частіше, коли хочеться з близькою найріднішою людиною погомоніти, прориває....щоб не ревіти...пишу українською ) А вийшло в тебе правда гарно)
Відповісти
2020-02-09 21:06:18
1
Інші категорії
Для дітей Вірші до свят Філософські Вірші в прозі Гумористичні Для підлітків
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Princess Mwas
@princess_mwas
marshall 1327
@marshall_1327
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3342
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1758