Програли кохання
Павел Громов
Програли кохання, Отрутою зради майбутнє згубили. Пусті обіцяння, Разом потаємно копали могили. Брехливі слова, Посіяли зерна мерзотних учинків. Розмова нова, Не торкає чорствого серця задвірків. Обійми палкі, Не стримали вибух емоцій у грудях. Рухи різькі, Останній цілунок в губи на людях.
2020-02-09 07:16:12
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Гарно ☀️
Відповісти
2020-02-09 20:16:34
1
Павел Громов
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК такий короткий, але майже одну годину писав 😅☺️ Ну не йде мені той вірш, хоч вбийте)
Відповісти
2020-02-09 20:30:52
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Павел Громов Просто мы разучились думать на родном языке. В мене так теж буває. Частіше, коли хочеться з близькою найріднішою людиною погомоніти, прориває....щоб не ревіти...пишу українською ) А вийшло в тебе правда гарно)
Відповісти
2020-02-09 21:06:18
1
Інші категорії
Історичні Філософські Ода Любовні Привітання Радісні вірші
Інші поети
AnnaMary
@AnnaMary_
Jojo Harl
@JojoHarl
Sallma890
@Sallma890
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2670
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1987