Автор

Яна Клюцко(Снодійка)

Я не поет і не писменник І геніїв великих не сучасник. Таланту тіні, навіть не маю Я лиш римами себе ламаю, Бо більш, як виразить себе не знаю. І мов ті літні дні минаю, І не згадає про мене ніхто навіть, І заздрість нікого не здавить, Бо я лиш тінь днів сучасних Мов маево небес ненастних...

2021-07-20 12:35:32

Інші вірші поета

Моя десь губиться рима Забула як кохати Початок ***

Інші поети

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Оксана Климко

@xsena19

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2705

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5198