Автор

Яна Клюцко(Снодійка)

Я не поет і не писменник І геніїв великих не сучасник. Таланту тіні, навіть не маю Я лиш римами себе ламаю, Бо більш, як виразить себе не знаю. І мов ті літні дні минаю, І не згадає про мене ніхто навіть, І заздрість нікого не здавить, Бо я лиш тінь днів сучасних Мов маево небес ненастних...

2021-07-20 12:35:32

Інші вірші поета

*** Початок Забула як кохати Моя десь губиться рима

Інші поети

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

Zeen

@Blue_Bliss

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2094

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4705