Моя десь губиться рима
Яна Клюцко(Снодійка)
Моя десь губиться рима, Наче нитка та незрима, Яка колись єднала нас І той летівший поруч час, Що ми з тобою змарнували І ті мрії десь там лишили. А зараз в легенях дим цигарок І я мов той лякливий їжачок, Що скручуюєть у клубок Коли хтось поруч проходить, А в серці червоний сніг лежить Від тих троянд червоних І думок отих ранкових, Що іскорку-надію там тримали, Коли миті жартома ламали. Було давно це все чи ні Тепер побачу все лиш в сні, Далекому й наївному, А швидкомлинному, мінливому. І коли я встигла розізлитись так, Як той дурний мудак, Що бісить всіх навколо? Це мов замкнене коло! Одне те саме всюди, Проходять повз ті самі люди, Що колись навпроти сиділи І разом з тобою раділи, Але далеке минуле Так швидко майнуло, Наче соняшний дощ на весні! А часом було то не увісні? 12 апр 2014
2021-07-27 11:52:13
3
0
Інші вірші поета
Початок Автор *** Забула як кохати
Інші поети
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2772
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2826