Моя десь губиться рима
Моя десь губиться рима, Наче нитка та незрима, Яка колись єднала нас І той летівший поруч час, Що ми з тобою змарнували І ті мрії десь там лишили. А зараз в легенях дим цигарок І я мов той лякливий їжачок, Що скручуюєть у клубок Коли хтось поруч проходить, А в серці червоний сніг лежить Від тих троянд червоних І думок отих ранкових, Що іскорку-надію там тримали, Коли миті жартома ламали. Було давно це все чи ні Тепер побачу все лиш в сні, Далекому й наївному, А швидкомлинному, мінливому. І коли я встигла розізлитись так, Як той дурний мудак, Що бісить всіх навколо? Це мов замкнене коло! Одне те саме всюди, Проходять повз ті самі люди, Що колись навпроти сиділи І разом з тобою раділи, Але далеке минуле Так швидко майнуло, Наче соняшний дощ на весні! А часом було то не увісні? 12 апр 2014
2021-07-27 11:52:13
3
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12124
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3596