Біжу,задихаючись не відомо від кого.Мені не залишається варіантів, і я вистрибую з вікна лиш молючись богам вижити.
Стрибок.
Падіння.
Сяйво.
Боюся відкрити очі.
Чую музику та натовп людей.
Наважуюся це зробити.
дивлюся і не можу зрозуміти де я.
Оглядаю себе, та з радістю розумію що  ноги,руки цілі.Я була дуже  здивована побачивши що на мені вишукане бальна сукня. Ніжного фіалкового кольору,як мої очі,та чудові кришталеві туфельки такого ж кольору.Намацала на лиці що на мені маска.
Оглянула залу ,зрозуміла що я якимось дивом потрапила на бал до якоїсь еліти.
-Не можу зрозуміти, як так сталося-пробурчала собі під ніс
-Що сталося?
Я від переляку різко повернулась,і секунда я розумію що починаю падати .Але міцні руки цього чоловіка не дали мені впасти, а підхопили за талію та притягнули до себе. Наші очі зустрілися,і наче час в світі зупинився.Його очі наче море затягували  до далеких глибин.
-Я ще ніколи не бачив таких прекрасних очей...-сказав чоловік.А мене мов холодною водою облили,і я спробувала його відштовхнути але він мене не відпустив.
-Відпустіть мене,що вам від мене потрібно пане-тихо промовила.
-Лише ваше ім'я леді і один танець-сказав чоловік дивлячись на мене дуже задумливим поглядом.І що саме дивне,з ним в ці хвилини я почуваю себе захищеною,і тривога та страх кудись зникли.Я стала на ціпоньки та на вухо прошепотіла:
-Я скажу вам своє ім'я якщо ви скажете своє і скажете де ми зараз.
Чоловік  засміявся  і дивився на мене поглядом "як ти не знаєш де знаходишся,народившись на цей бал по самі п'яти".Він наблизився до мого вуха і з усмішкою промовив:
-Терон леді,ви знаходитесь в Реоні, на балі маскарад королівської сім'ї Теріліонів.Тепер ваша черга відповідати на мої питання. -і тут я зрозуміла що мане далеченько занесло.Добре що не в інший світ,а в столицю нашого королівства.Мені полегшало, і я видихнула зі спокійною душею.Усміхнувшись і дивлячись прямо в очі срібловолосому чоловіку промовила:
-Я Лорен.

                ТЕРОН ТЕРІЛІОН

-Терон я сподіваюся ти собі знайдеш істинну пару на цьому зимовому балу.-промовила Хелен,моя мати.
-Ми з батьком так за тебе  хвилюємося,а ми хочемо бачити тебе щасливим і ми хочемо онуків.
Я взяв її за руки і промовив:
-Мамо ,всьому свій час,і мені зараз  не до відносин.Тиж розумієш що зараз  коїться. Потрібно  в першу чергу треба знайти злочинців які пограбували та  підірвали   нашу фабрику.
-Синку мій,який ти вмене виріс хоробрим та впертим,але я пишаюся тобою.Сподіваюся ти хочаб з'явишся заради мене сьогодні  на зимовому балі.
-Добре,я прийду.

          ТОГОЖ ВЕЧОРА  НА БАЛУ

-Терон ,давай спробуємо все спочатку.-повиснувши на мені сказала Селена.
-Ні Селена, нема що починати спочатку. Ми ніколи не були разом.Відчипися від мене.
-Як це не були, а тієї ночі ...Яж твоя істинна пара.
-Я тебе не кохаю і не вірю що ти моя істинна .
Я відштовхнув її і пішов у натовп танцюючих людей. І помітив мов фею  з якоїсь казки.Вона відрізнялася всім.Переше це те що вона порушила дрескот балу та була в чарівному платті кольору фіалок яких вдарило морозом.А по друге зацікавила її дивакуватісь.
Мене мов магнітом до неї притягло,і я не замітив як я вже стояв коло неї.А вона говорила сама з собою.
-Що сталося?- стоючи позаду неї склавши руки промовив я .А ця прекрасна фея від переляку ,мало не впала на підлогу,але я її піймав.Ці очі...Я ще таких не зустрічав...
-Я ще ніколи не бачив таких прекрасних очей...
-Відпустіть мене,що вам від мене потрібно пане-тихо промовила білокура фея.Волося.Її волося біле-біле з сріблястим відтінком.Як і в нашого вида драконів.Тілики крижані дракони мали таке волося. Цікаво,дуже цікаво.
-Лише ваше ім'я леді і один танець.
Дивлячись мов лисиця,промовила мені на вухо.
-Я скажу вам своє ім'я якщо ви скажете своє і скажете де ми зараз.
А ось тут мені стало смішно і так дивно,але і так цікаво.
Я нахилився і також їй прошепотів:
-Терон леді,ви знаходитесь в Реоні, на балі маскарад королівської сім'ї Теріліонів.Тепер ваша черга відповідати на мої питання.
-Я Лорен.