Бал закінчився.А я все думаю куди мені бігти.Додому йти небезпечно. Тут теж є ті з ким краще не зв'язуватися.
-Сідай Лорен.-промовив терон показавши рукою диван у каміна.
-Ні,дякую але мені незручно...
Він поспіхнувся,ніжно подивився і промовив:
-Це моя кімната тому можеш почувати себе як вдома.Можливо ти хочеш чая і щось поїсти?
і я зрозуміла що я мов птиця яка самаж залетіла в клітку до лева.Але це вже не було так важливо, бо вже почула слово"їжа".
-Так,можна .
Він натиснув якусь кнопку на руці,і промовив:
-Крістоф, принеси в мої покої чай та щось поїсти .
-Зараз все буде пане.
Я присіла і я з цікавістю почала обдивлятися артефакт на руці хитрого лиса.
-Може вже нам зняти маски,і поговоримо відкрито ?-задумливо  промовив Терон і сів на крісло .
-А,так...Звісно.-Я заметушилася зняти цю маску ,і зрозуміла що не можу її зняти.Терон все зрозумів і пересів ближче до мене,і зняв маску.А я протягнула руки,і теж зняла його чорну маску  .

                          
                            

• ТЕРОН

Фея.Її краса мене причарувала.Тоненьки острий носик,великі як лисички очі.Розоваті щічки  та білосніжна шкіра.А погляд...Погляд мов зачаровує.
Прийшовши в себе я і не замітив як моя рука погладила її щоку.
-Кхм кхммм-прокашляла фєея.
-Так про що ми розмовляли фея?
-Покищо ні про що.
Я відсів трошки від неї щоб їй було зручніше.
-Розповідай спочатку попелюшко,чому ти втекла від мене?
-Тому що мені не потрібні ніякі проблеми.Я сьогодні і так їх достатньо знайшла...

•                          ЛОРЕН

Нам вже принесли бутерброди та смачний зелений чай.Як виявилося ,я була на стільки голодна,що не могла відірватися від цього неймовірного хліба з маслом та ковбасою.Тому розповідала все як було Терону з набитими щоками мов хом'як. І видала все,як хтось проник в мою кімнату, як хотіли мене вбити та як я відірвалася від тих рук які мене душили. Дівчата,для вас є порада для самозахисту.Якщо ви не допили пляшку вина,то ставте її на тумбочку коло ліжка. Так ви маєте змогу вдарити негідників по голові.
Я все видала,як я тікала ,та стрибнула з четвертого етажа свого гуртожитку де я орендувала кімнату,і що не знаю як тут опинилася.
Не розумію,навіщо комусь мене вбивати?Яж проста відьма-цілителька.Так я мала не звичний дар який я намагаюся приховати і не використовувати.Не можу зрозуміти...
-Вже нічого не розумію-пробурмотіла я собі під ніс.І подивилася не Терона який взяв мене за руку мов кажужи"все буде добре фея ти зі мною ".
-Все буде добре,я тобі допоможу,але ти точно все мені розповіла?
-Так...-я не захотіла говорити про свій дар так як вагаюся що хтось про нього знав.І не хотіла відлякати Терона,так як вже зрозуміла що хочу зберегти хочаб дружні відносини. І чомусь я йому вірю.
-Терон, мені потрібно іти додому, вже дуже пізно...
-Ти що?Я тебе не відпущу .Сьогодні будеш ночувати в моїй кімнаті зі мною.Не переживай,я буду спати на дивані.
-А твоя наречена не буде проти ?-єхидно посміхнулася йому.
-Вона не моя наречена. А по друге, будеш сьогодні зі мною в кімнаті, так як більшість гостей  балу,та Селена до завтра в замку.А завтра  тобі приготують кімнату,і будеш жити тут допоки не вирішимо твою ситуацію.
-Ти вже так все вирішив, не записавши мене чи мені це подобається. -надулася мов жаба яка зараз лопне.
-А що питати?Ти вже під моєю опікою.І куди ти хочеш повернутися ,туди де тебе хотіли вбити?
Подумавши що він правий,що мені нема куди іти. Я вирішила слідувати долі.
-Добре, я думаю допомога мені не завадить.
-Розумна фея.Якщо хочеш  помитися, вбиральня з права,а я знайду в себе в що би ти переодягнулася .Думаю в цій сукні не те що ходи,а спати тим більш не зручно.
Я мовчки погодилася та пішла в вану кімнату. Подивилася на себе в дзеркало і сама себе не впізнала.На мені ніколи не було такої красивої сукні та зачіски.Тепер головне зняти цю сукню.Я і так і сяк.Не виходить.Корсет не лише на зав'язках,а і на маленьких замочках. Вже зла як диявол гучно промовила:
-ДИЯВОЛЛЛЛ...
Терон забіг ,розгубленим поглядом дивиться на мене:
-Лори що сталося?!
-Я...Я не можу зняти цю сукню.Не хочу  просити але допоможи ,бо я його зараз на собі запалю.
Він усміхнувся,промовив:
-Добре ,але давай почнемо з зачіски.
Він одразу вирішив діяти.Дістав з моїх волос багато невидимок.Мені прям полегшало.
-А тепер сукня.
Я забрала свое волося ,щоб йому не заважало.Але він мов вагався .Боявся до мене доторкнутися.
-Ти будеш  його знімати ,чи мені йти за сірниками?
Він одразу почав діяти, і повільно  відстібав кожен замочок.А далі розв'язав шнурівку.Плаття впало.І я мов статуя завмерла.