ТЕРОН

-Доброго ранку фея,-ще сильніше притиснув її до себе, бо ця хитра лисиця хотіла ліквідовуватися.
Так мило спостерігати як білосніжна шкіра покривається червоним рум'янцем.
-Яж говорив, що нікуди не пущу.
Вона обернулася до мене обличчям.
-Пробач але мені трохи ніяково. І я думаю мені краще піти ... Так буде краще.
Я погладив її по голові як маленьке примхливе дівчисько.
-Ні,мене так просто не позбудешся.
-Терон, у мене щось горить рука.
-Покажи.-Вона простягла руку, я її оглянув.
-О Господи, що це таке?!

ЛОРЕН

Я злякалася побачивши на моєму зап'ясті, якесь татуювання на лівій руці. Вона була у вигляді сріблястого блискучого дракона. Досить яскрава і помітна.
-Що це таке?Ти що вночі зробив мені тату?-Я була в подиві.
Терон мовчав і довго роздумуючи над чимось, подивився на свою руку, і в нього був той самий знак.
-Терон чому ти мовчиш, мене це лякає, і вона трохи житься?
-Лорен, видно доля дійсно не хоче щоб ти мене позбулася.
-Що це означає?!
-Це означає, що ти моя істинна і самі вищі нас звели.
-Можна будь ласка детальніше?
-Ти моя істинна, і тепер ми походу чоловік і дружина.
Я була не те що шокована, розгублена, перелякана, я була здивована.
Ми тільки вчора познайомилися, а я вже одружена на Терона.
Я підскочила, почала нервово ходити туди сюди.
-Тобто, як так? У мої плани шлюб не входив. Мені лише 19 років, який шлюб, мені потрібно кар'єру створити, стати на ноги.
Ходила і говорила свої думки у слух. А цей хитрий кіт дивився на мене хитро усміхаючись як на здобич. І тут я зрозуміла, що абсолютно гола ходжу тут перед ним.
-А Ой, зараз одягнуся.
Як тільки мої руки потяглися до сорочки Терона, яка висіла на стільці біля ліжка. Терон різко підскочив, і притягнув мене до себе, секунда і я на колінах у Терона.
-Відпусти.-намагалася я вирватися, але він навіть бровою не моргнув.
Він стиснув мене у своїх руках.
-Не відпущу, ти тепер моя дружина.
Він мило посміхнувся і поцілував мене в плече.
-Добре, я нікуди не втечу, мені вже самої хочеться в цьому всьому розібратися. Але відпусти мене, мені потрібно одягтися хоч у щось.
-Відпущу якщо тільки поцілуєш.
-Еййй, так не чесно.
-Все чесно, так що давай, виконуй. Адже знаєш я можу так цілий день тебе тримати і милуватися.
Я зважилася пограти в його гру, і швидко чмокнула в щоку.
Терон ще сильніше обійняв мене.
-Ну якщо ти не ведеш гру за правилами, то і я не буду.
Взяв і поцілував пристрасно в губи. Це було несподівано. І несподівано що мені все це подобається. Я відчувала всього його. Терон явно хотів продовження вчорашнього вечора.Поклав мене на ліжко та навис зверху.
-Я не знаю що зі мною коїться, я ще такого ніколи не відчував Лорен. - Промуркотів він мені на вухо, і увійшов в мене.
Все було ніжно та пристрасно.
Ми лежали і не могли віддихатися. Я почала замислюватися, що зовсім не знаю свого чоловіка.
-Лорен все добре?-спитав ніжно Терон, і погладив мене по руці.
-Все добре, але ... Все так різко перевернулося в моєму житті.
-У моїй теж, але знаєш, у мене відчуття що це на краще. Уся ця ситуація в нашому житті неспроста фея.
-Я не фея.-Пробурмотіла я.
-А хто ж ти тоді.
-Я Відьма.
-Ну Тоді моя відьмочка.
-Я не все тобі розповіла Терон ... Тобі краще позбутися мене ...
Він насторожено глянув на мене.
-Чому ти таке кажеш відьмочка.
І я вирішила сказати все як є.
-Я не знаю з чого почати.
-Лорен я прийму все що ти мені розповіси. Ти моя істинна, і моя вже дружина.
Після цих слів я вирішила все сказати.
-Давай я спочатку, розповім все про себе з самого початку.
Я розповідала все, і Терон мене уважно слухав. Я розповіла про своє дитинство, що я сирота. За словами покійної тітки Меріл, мене підкинули взимку вночі. Я все вирішила розповіти,і за свій дар.Коли до нас в будинок увірвалися три амбали.Вони хотіли пограбувати нас,ми хоч жили скромно, але Меріл мала свою аптечну лавку. Мені тоді було тільки дванадцять років. Побачивши з шафи як вони катували мою матір, я подумала подумки як їм стає так само боляче. Я вийшла з шафи і ... У мене наверталися сльози. Я хотіла щоб вони померли. Я ніколи не забуду їх. біль, звук як ламають кістки і згорнуті шиї. Я їх вбила.Але Меріл не відмовилася і не кинула мене. Вона намагалася знайти інформацію скрізь про мою магію.Але все було дарма. Вона мені завжди говорила, що краще приховувати мої сили.
І з дванадцять , навчала мене цілительству, і виготовлення ліків, зілля, і всього іншого. На жаль мама померла рік тому, її знайшли мертву на вулиці. До цього дня йде розгляд про те як вона померла і швидше за все хтось її вбив. Після смерті будинок і крамниця належать мені. Я потихеньку відновила аптеку. було важко але в мене виходило.
Терон уважно слухав мене. Моє серце билося так шалено. Чомусь мені було так важливо знати його думку. Я боялася, що він від мене відвернеться.
-Зі мною одні біди.-і по моїй щоці потекла сльоза.
-Ей ти чого,не плакати, все добре.-Він акуратно витер мою сльозу.
-Відьмочка, якщо думала що мене це злякає то ти помиляєшся. Ти моя, а я вже весь твій.
Мені настільки стало приємно від цих слів, що я не стрималася і поцілувала його в губи. ми не помітили як минув час.
Ми вечеряли, спілкувалися, сміялися, грілися біля каміна і пили вино. Він дивився на мене так, будто я найважливіше в його житті. Він розповів про себе та про свою родину. Виявляється мій чоловік, принц і спадкоємець трона. Чесно кажучи після цієї інформації, з'явилися думки.
-Лорен, ти для мене вже важливіше і найцінніше. Для нас драконів важливіше знайти свою істинну парк. Це важливіше за все. І я знайшов тебе. Сам всевишній тебе до мене прислав. Ти знаєш, що й так важко знайти істинну?
Ми сиділи біля каміна, було так тепло і затишно, але я трохи відчула, що вино було не тільки смачне але і міцне. Мені вже стало жарко і я розстебнула три гудзики сорочки, яку я привласнила собі у Терона. В цей момент він так дивився на мене як заворожений.
-Лорен ти мене провокуєш.-Він хитро посміхнувся і сів  ще ближче.
А я не знаю навіщо, я дивилася на нього і повільно розстебнула ще один гудзик, і ще один і ще. Він не стримався, взяв,посадив мене зверху на своїх стегнах і зірвав з мене сорочку. І почав мене ніжно цілувати. Пристрасть нас забрала далеко. Було так жарко і приємно. Кожен мій рух і його. Це щось із чимось. Я забула про все.