Юлія Гаргат
2022-10-13 19:07:45
Поставлені задачі - не завжди вчасний старт
Думки вголос, Особисте, Різне
Мені цікаво як працює наш мозок... Точніше кажучи, я маю уявлення про це. Але не можу зрозуміти логіки дій.
На днях дізналась, що мої тези пройшли суворий відбір у Казахстанському університеті, де я брала участь в круглому столі. Тези опублікують в збірнику тез, суворий відбір позаду. Уявити не могла раніше, що я зможу писати наукову роботу, і потім ще її будуть публікувати поряд з людьми, які вже справді чогось досягли у своїй науковій діяльності. І тепер мені потрібно розширити тези до статті й подаватись у вже наш рідний український науковий журнал. Часу на це не так багато. А я включила режим лінощів))
Теж саме і з практикою, яка почнеться з понеділка, завдань там буде "океан", бо це пов'язано з магістерською.
І тепер найцікавіше. Я отримавши список і орієнтовні дати дедлайну сиджу і створюю схему браслета з бісеру по емблемі мого місця проходження практики(* це щоб ви розуміли настільки мені подобається там бути), завтра буду купувати бісер та фурнітуру і починати плести. А ввесь список справ, який вималювався так дивиться і такий "-Альо, Юля, ти що забула? Ми тут, в тебе години проходять, а ти тут фігнею займаєшся!" І я така тихо - це дуже важливо і не обхідно. Причому доки створювала схему, очі горять. Вже уявляю як я прийду в понеділок у свій улюблений ПЗ "Горгани" з браслетиком на руках, якщо навіть не встигну доплести його, просто кайфону від процесу))
Цікаво, це я просто так налаштовуюсь на плідну розумову працю, яка по переду чи просто лінуюсь почати це все...