Моя рідна Батьківщина

Йва Миролюб

Моя рідна Батьківщина. Це місце, де я народився. Моя прекрасна Україна. Це місце, де я вчився. Моя рідна, любляча земля, Де я ходив босоніж. Казкова Україна ти моя. Де я бачив свою першу, дивовижну ніч. Найсильніша Вітчизна, Де ми будемо боротися до кінця. Наймогутніша Отчизна. Де ми будемо з тобою до останнього дня!!!

2021-04-22 13:25:34

23

14

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (14)

Юлія Богута

"Отчизна" погане слово. Попередній вірш вийшов значно краще. Знаєш, не старайся писати прямим текстом про патріотизм. Читачі таке сприймать як показушність. А от той вірш про обійми, теж має в собі певний патріотизм і розповідає про життя під час війни. Люди таке краще чують і відчувають, бо воно їм близьке. #чв

Відповісти

2022-10-25 19:20:08

1

Йва Миролюб

@Юлія Богута так, я знаю, цей вірш написаний 2018 року, тому для мене несе своєрідну цінність. Написано поганенько, але ж не видаляти) а той вірш про обійми, це вже 2022 рік, різниця досить велика, але ще вчитися і вчитися❤️дякую за конструктивну критику

Відповісти

2022-10-25 19:22:31

Подобається

Юлія Богута

@Йва Миролюб вірші як діти)

Відповісти

2022-10-25 19:26:26

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4365

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11858