Блог
Всі
Вірші
Всі
Про майбутню професію
Учитель… Як багато в цьому слові.
Навіть не знаю, чого більш:
Чи радості, чи, може, болю…
Та тільки серце б’є скоріш,
Коли це слово чую я,
Коли до нього думка лине,
То, мабуть, не професія моя,
Бо люблю кожну я дитину.
А, значить, інше це зовсім,
І таємниці тут немає:
Учитель – стан це мій душі,
Він тіло завжди зігріває.
Усе: усмішка, слово, жарт,
Мене до неба підіймає.
Іще немає таких грат,
Які все це не подолає.
І знаю, молодий ще я,
На педагогів щедрій ниві.
Гадаю, ми одна сім’я:
Зернятко і колосся сиве.
Усе життя я хочу вчить,
Виховувати, розвивати.
Щоб потім, крізь десятки літ,
Таких як ми студентів мати.
Сказати можна ще не мало,
Та істина одна в нас є:
Любить дітей – то гарна справа,
Учитель – то покликання моє.
3
1
585
Світ "тєліка"
Коли приходжу з пар я,
Сідаю на диван, -
Відразу не заходжу,
В Facebook чи Instagram.
Вмикаю телевізор, -
Калейдоскоп картин,
Й шукати починаю
Від жартів до новин.
По «СТБ» кохані
Не вбили ще дітей.
І дякувати Богу,
Що хтось придумав «ТЕТ».
Тут зазвичай сміються,
Жартують, гомонять,
«Країна У» й Віталька,
Усіх розвеселять.
Моя антена ловить
Канали ще такі,
Як Інтер, Україна,
НовИй, ICTV.
«Абзац» про все на світі
Мастак розповісти.
«Говорить Україна» -
Говориш з нею й ти.
Прокинувшись уранці,
Радію завжди я,
Бо снідає зі мною
Не лиш сім’я моя.
Єгор Гордєєв щиро
Смачного побажа.
Веде «Сніданок» класно,
Не хочеться й лишать,
Зручненьке крісло в кухні,
Та все ж мені пора.
Ще ввечері зустрінусь
Із коробочком я.
2
0
684
Перехрестя
Минає день, минає ніч…
А я стою на перехресті,
Довкола замкнених узбіч,
І «Щось не так», - шепоче серце.
«Ти не забудеш день і рік, -
Прекрасну березневу днину,
Коли до серця ти впустив,
Оту усміхнену дівчину».
Ви спілкувались досхочу,
Не було сумно вам ніколи.
«Ти закохався», - я кричу.
І в мить підтверджую це болем.
Це біль любові, що палає
Вогнем двох молодих сердець.
І він, я думав, не згасає.
Та все ж прийшов тяжкий кінець.
Не описати це словами,
Коли сидиш удома ти,
І вже не дивишся рекламу,
А думаєш, куди втікти.
«Ми просто друзі», - ти сказала,
І наче струм пройшов по тілу.
Ти, може, ще цього не знала.
Та я уже у це не вірив.
Усе закінчується в світі,
Чи через рік, чи через два.
І не потрібні вже ті квіти,
Що так хотіла їх вона.
Ну все вже, годі сумувати,
Інакше подивись на це:
Тебе вже більше не зламати,
Не зайдеш ще раз ти в кільце.
І, стоячи на перехресті,
Ти обереш дорогу ту,
Що лічить твоє хворе серце,
І вкаже правильну мету.
Ти знай, відчуєш це одразу,
Як тільки ступиш ти туди.
Із перехрестя всім нам разом,
Дорогою в життя іти.
5
3
583
