Владислав Мірошніченко
@Vladislav_Miroshnichenko
Музикант, студент, аніматор, письменник-любитель. Обожнюю працювати з дітьми, психологію)
Блог Всі
I need somebody's help
Новини, Думки вголос
2
3
39
Вірші Всі
Про майбутню професію
Учитель… Як багато в цьому слові. Навіть не знаю, чого більш: Чи радості, чи, може, болю… Та тільки серце б’є скоріш, Коли це слово чую я, Коли до нього думка лине, То, мабуть, не професія моя, Бо люблю кожну я дитину. А, значить, інше це зовсім, І таємниці тут немає: Учитель – стан це мій душі, Він тіло завжди зігріває. Усе: усмішка, слово, жарт, Мене до неба підіймає. Іще немає таких грат, Які все це не подолає. І знаю, молодий ще я, На педагогів щедрій ниві. Гадаю, ми одна сім’я: Зернятко і колосся сиве. Усе життя я хочу вчить, Виховувати, розвивати. Щоб потім, крізь десятки літ, Таких як ми студентів мати. Сказати можна ще не мало, Та істина одна в нас є: Любить дітей – то гарна справа, Учитель – то покликання моє.
3
1
544
Світ "тєліка"
Коли приходжу з пар я, Сідаю на диван, - Відразу не заходжу, В Facebook чи Instagram. Вмикаю телевізор, - Калейдоскоп картин, Й шукати починаю Від жартів до новин. По «СТБ» кохані Не вбили ще дітей. І дякувати Богу, Що хтось придумав «ТЕТ». Тут зазвичай сміються, Жартують, гомонять, «Країна У» й Віталька, Усіх розвеселять. Моя антена ловить Канали ще такі, Як Інтер, Україна, НовИй, ICTV. «Абзац» про все на світі Мастак розповісти. «Говорить Україна» - Говориш з нею й ти. Прокинувшись уранці, Радію завжди я, Бо снідає зі мною Не лиш сім’я моя. Єгор Гордєєв щиро Смачного побажа. Веде «Сніданок» класно, Не хочеться й лишать, Зручненьке крісло в кухні, Та все ж мені пора. Ще ввечері зустрінусь Із коробочком я.
2
0
646
Перехрестя
Минає день, минає ніч… А я стою на перехресті, Довкола замкнених узбіч, І «Щось не так», - шепоче серце. «Ти не забудеш день і рік, - Прекрасну березневу днину, Коли до серця ти впустив, Оту усміхнену дівчину». Ви спілкувались досхочу, Не було сумно вам ніколи. «Ти закохався», - я кричу. І в мить підтверджую це болем. Це біль любові, що палає Вогнем двох молодих сердець. І він, я думав, не згасає. Та все ж прийшов тяжкий кінець. Не описати це словами, Коли сидиш удома ти, І вже не дивишся рекламу, А думаєш, куди втікти. «Ми просто друзі», - ти сказала, І наче струм пройшов по тілу. Ти, може, ще цього не знала. Та я уже у це не вірив. Усе закінчується в світі, Чи через рік, чи через два. І не потрібні вже ті квіти, Що так хотіла їх вона. Ну все вже, годі сумувати, Інакше подивись на це: Тебе вже більше не зламати, Не зайдеш ще раз ти в кільце. І, стоячи на перехресті, Ти обереш дорогу ту, Що лічить твоє хворе серце, І вкаже правильну мету. Ти знай, відчуєш це одразу, Як тільки ступиш ти туди. Із перехрестя всім нам разом, Дорогою в життя іти.
6
3
542