Анастасія
2023-01-18 21:33:54
Історія з практики у лікарні
Думки вголос, Різне, Особисте
Лікарня... Хворі, лікарі, медсестри, санітарки... Хм...
В понеділок розпочалася у мене практика в терапевтичному відділенні в одній із лікарень нашого міста. Що я можу сказати? Це треш... Це просто треш... Я ще ніколи не бачила стільки смертей на свої очі. Лише на третій день практики я зрозуміла значення фрази: "Терапевтичне відділення в нашій лікарні найважче". Чомусь саме до нас відправляють усіх безнадійних хворих, чомусь саме в цьому відділенні лежать одинокі старі, яким так хочеться любові близьких людей.
Заходячи в палату до таких дідусів, бабусь, ти ніколи не знаєш, що тебе чекає на цей раз. Чи буде розмовляти з тобою людина, чи не буде, бо в неї знову напад деменції? Тобі ніколи не відомо чи стоїть венозний катетер, який ти вчора так довго ставив, бо у бабусі дуже "погані " вени, чи не стоїть, бо у пацієнта знову був напад галюцинацій і він знову вирвав той катетер... Особливо важко спілкуватися з хворими, ображеними на життя. Тобі обов'язково потрібно знайти підхід до такої людини, ну а коли тобі це вдалося, то змирись з тим, що ти тепер на першому місці у цієї хворої/хворого, і їх не цікавить, що ти практикантка...
Мене здивувало, коли медсестри нам сказали, щоб ми не слухали, не говорили з людьми, але чого? Особисто я, порушую це правило медсестер)
На мою думку, краще поговорити з одинокими людьми, послухати про їх життя, чим бити їх, як це роблять деякі медсестри. Адже половину з того, що кажуть пацієнти, можна пропустити, але потрібно робити вигляд, що тобі цікаво слухати, бо для старих бабусь/ дідусів дуже важливо, щоб їх вислухали...
Далі буде...