Злот був по коліна у воді. Він майже годину провів у воді в пошуках меча, який був викинутий Злотом ще вчора.

— От навіщо я його викинув? Хто ж знав що ці предмети обов’язково треба відавати тому монаху.

— Вже пізно. Тож шукай Злот-Сказала Айко яка сиділа на краю моста та їла свій сніданок. Її темне волося тепер було заплетене у хвіст. Вона їла шматок за шматком сендвіча.Злот роздратовано спитав:

— Хоч смачно?

— Будеш?

— Ні,у мене дуже важлива справа.

Він розвернувся на 180° і віртуозно пірнув у глиб ріки. Над Айко швидко їхали машини.Вона знову і знову згадувала вчорашній день. Здавалось таке буває тільки у фантазіях.У її голові знову виник образ червоної маски чоловіка,який ранив Злота.Він саме випірнув на поверхню. Вода стікала з волося по обличю.Його лице без слів повідомило їй що він не знайшов меч самурая.

— Ти нікуди не спішиш?-спитав Злот.

— Ти про що?

— Як це ти не відвідаєш усі храми міста?

— А! Ти про це. Монах сказав що Хоорі мені “подарував“ тебе.Тому немає сенсу їздити кудись ще.А тільки звітувати Хоорі про наші успіхи.

Хоча їй не терпілось з’їздити нам своєму байку по храмах, тепер це дійсно не потрібно їй.Адже треба зосередитись на знищенню злих духів.

— Злот ти щось відчуваєш?

— Ти про духів? Ще ні.

— А як твоя щока?

— Скоро заживе.

Злот підплив до неї блище.Вона хотіла простягнути йому руку,але він пройшов скрізь неї спочатку її рука а потім і лице опинилось у ньому.

— Ой! Вибач!

Він швидко відбіг у бік.І сів поруч. Їй було ніяково, таким чином вони сиділи мовчки. Сонце потроху піднімалось,і Айко дещо згадала.

— Тобі подобаєця жити в храмі?Якщо хочеш я можу домовитись із своєю сусідкою і ти будеш жити зі мною.

— А не занадто швидко? Ми тільки познайомились.-Його лице розпливлось у акулячій посмішці.

Її лице вмить почервоніло.І Злот задоволений результатом своїх слів посміхнувся і промовив:

— Рослабся,я не проти втекти від того старого зануди.

— Гаразд тоді давай висихай тай підем покажу де я живу.

Вони сиділи так ще деякий час. Їх плечі були притиснути один до одного, але Айко не наважилась покласти голову йому на плечі. «Знаючи його я просто впаду на землю».Злот у цей час думав про зелені сфери які влетіли в нього.Тому вони не помітили як невідомий чоловік стояв вище них і шукав ідеального моменту для фото. Його фотоапарат крутився у різні боки.Тому було неминуче що апарат випав з рук чоловіка і упав у воду.Голова Злота розвернулась до нього.Чоловік стримав зойк. За мить Злот вже тримав невідомого чоловіка за шию. Чоловік навіть не зрозумів як так швидко той зробив це.

— Що тобі треба? Чому фотографував нас?

— Хгкра-прссс.

— Що?

— Злот відпусти його шию!

Той підкорився,і нарешті чоловік зміг щось сказати.

— Я перепрошую за це.Я побачив як ви сидите і дивитесь на сонце що руки самі потягнулись до фотоапарата.

Злот дивився на охайні чорні вуса низького чоловіка. Його нервове лице нічого йому не говорило. Злот спитав :

— Ти з преси?

— Ні.Я звісно бачив тебе по телебачені.Але!Я не хотів таємно тебе сфотаграфувати!Чесно!

— Айко! Може кинути його щоб пошукав за мене меч?

— Ти наче не лиходій.Забув?

— Гррр.Так,це складно бути хорошим. Слухай якщо ще раз побачу тебе...я!Я викличу поліцію!

Чоловік накивав п’ятами. Айко спробувала піднятись, Злот допоміг їй.Вони пішли у бік її транспорта.Машини проїжджали повз них. Аж тут щось змусило Злота зупинитись. Айко озирнулась але марно. Нікого не було.

— Я відчув щось. Але не знаю що це було. Лише на мить, але відчув це.

Темний автомобіль проїхав повз Злота.У ньому сиділо троє. Вони були різними за ростом і віком.Темний одяг був повністю закритим.Лише обличчя були відкритими. Молодша фігура тримала згорток чогось великого на колінах.Саме це привернуло увагу Злота.Водій авто на мить озирнувся і спитав у своїх пасажирів:

— То він був?

— Так.-відповів хлопець у чорному і продовжив:

— Моя мітка на ньому. Схоже він за нас. Хоча це дивно,дуже дивно як для духа.

— Брате, можливо та дівчина що з ним ходить керує ним?

Хлопець у чорному похитав головою у незгоді:

— Наш керівник казав що таке можуть робити лише найдосвідченіші шамани і монахи. Але вона не є такою не схоже що вона може його контролювати.

Водій ствердно кивнув і глянув на годинник.

— Скоро 12 думаю цей артефакт потрібен вам обом.Дивіця не зламайте його.

— Ми будем обережними із «обмежувачем барєрів».

               ***************************************************

Мотоцикл зупинився коло будівлі який викликав тільки 2 почутя:меланхолію і огиду.Злот оглянув багатоповерхівку і Айко помітила у його погляді саме ці відчуття.

— Ти звикнеш. Не таке вже погане місце як може здатися на перший погляд.

— Чи можу я повернутись у храм?

— Невже з монахом краще?

Злот змирився із цим місцем і полетів до будівлі. Айко почала підніматись на сходах. Злот підлетів до неї і міцно схопив Айко за талію. Вона здивовано дивилась навкруги Злот задоволено продовжував піднімати її вище і вище.Врешт вона сказала:

— Я живу на другому поверху.Спусти мене будь ласка.

— ...........Чорт забирай!

Нарешті опинившись на землі Айко дістала ключі і відкрила двері своєї квартири. Злот пролетів стіну і опинився у вітальні. Айко спостерігала як Злот оглянув кімнати і пішов до кухні. Він знову повернувся до спальні. Його погляд привернула фотографія, він її взяв до рук.

— Не чіпай!-Вона висмикнула фото і поставила на місце. Злот помітив смуток на її обличчі і спитав:

— Хто той чоловік на фото?

— Я не хочу про це говорити. Це була погана ідея тебе сюди приводити.

— Якщо не хочеш не говори. Мені без різниці.Доречі де твоя сусідка?

— Її звати Місса.Вона ходить на уроки музики.Її не буде до обіду.

Злот сів на ліжко. Він посміхнувся і нахилив вбік голову.

— У нас є час до обіду крихітко.

— Замовкни і бери мітлу. Ти вже вмієш нею користуватись.

— Навіщо вона мені?

— Треба прибрати кімнату.

Злот із кислим обличчям взяв мітлу і почав прибирати. Айко знову глянула на фото. «Батько...».

                **************************************************

Погода швидко зіпсовувалась.Яскраве сонце було закрите похмурними сірими хмарами. Вітер зривав капелюхи людей. Тим часом у автомобілі сидів рудоволосий чоловік років сорока. Він час від часу поглядав на годинник і нарешті до його автомобіля підійшов чоловік що фотографував Злота і Айко. Зайшовши в салон біля водія він привітався і почав розповідати що бачив:

— Нажаль фотоапарат упав у воду але це вони. Вони до речі говорили про храм. Думаю тобі треба відвідати храми.

Рудоволосий чоловік хмикнув і з роздратованим обличчям промовив:

— За що я тобі платтю? Ти підеш по храмах. Їх багато тому продовжуй їх переслідувати. Де вони зараз?

Чоловік погладив свої вуса і сказав:

— Поїхали до її квартири. Вони планують разом жити.

— Продовжуй слідкувати. Поліція дала мені термін до кінця тижня.

—Так босс.-Чоловік підняв уявний капелюх і вийшов з автомобіля.

Рудоволосий чоловік був Реном Кімурою.Він як

Детектив мав дізнатись що відбулось вчора на мосту.Більшість свідків були тверезі,але розповіді їхні були надто фантастичні. Він запалив цигарку,шкідлива звичка,але так думалось краще.Він відкрив папку Томоко Айко.І тут в нього з’явилась ідея.Він підмітив що вона іноді працює в місцевому кафе офіціанткою. Це був гарний шанс застати її на роботі і спитати про минулий вечір.І спитати про того хлопця що ходить з нею.Він найбільша головна таємниця для Рена.Рен був звичайною людиною тому він не помітив присутності духа що з’явився. Це була висока фігура в пальто та з парасолькою в руках.Погода ставала ще гіршою за секунди присутності злого духа.На обличчі він мав перев’язані бинти,а єдине око синього відтінку оглянуло Токіо.Рен продовжував палити в салоні не здогадуючись що вчорашній вечір це тільки початок.

                             *************************************

Айко готувала на кухні.За вікном йшов сильний дощ.Двері відчинились і в квартиру зайшла Місса.Вона переймалась тим що промокла під дощем тому не одразу помітила що не сама в квартирі.Вона помітила що в коридорі лежав світловолосий хлопець.Злот лежав  на спині і наче спав.Місса штиркнула його ногою перевіряючи чи він живий.

— Ти хто?І що ти робиш в мене вдома?

Злот відкрив очі,і Місса здивувалась виглядом  його очей.Злот тим часом піднявся.Він театрально встав і вклонився.

— Мене звати Злот і я тепер мешкаю тут.

— Що???Алеж тут немає місця для ще одного!

Айко вийшла з кухні і винувато подивилась на Міссу.Та ще в мокрому одязі дивилась на них так наче Айко привела безхатнього кота і тепер його потрібно викинути на двір.«Це не далеко від правди.Він дійсно безхатній ,але не кіт».

Місса суровим виглядом подивилась на неї.Злот тактично пройшов через стіну у іншу кімнату.Місса звісно це помітила.

— Що це було?Він зник у стіні!

Айко спробувала пояснити все.За час розповіді лице Місси чергувало він нерозуміння  до шоку.

— То це ви натворили вчора все це?

Айко кивнула,Місса побігла у сусідню кімнату до Злота.Айко чула як Місса змушує його знову повторити трюк зі стіною.І через мить перед Айко знову опинився Злот.Місса захоплено повернулась у коридор і промовила:

— Отже ти хочеш щоб цей привид жив разом з нами?

Злот виправив її:

— Без тебе місіс.

— У такому разі я не дозволю тобі тут житти.

— А?То ти згодна житти з незнайомцем,який вільно пересуваєця у площині?

Місса поглинулась у думки.Всеж вона промовила:

— Ти можеш лишитись за умови.

Злот тяжко видихнув і схилив голову вниз.

— Які твої умови?

Місса простягнула долоню і  з кожною  її пальці загинались .

— Не піглядай.Не кради і не ховай наші речі.

— Легко.Це все?

Лице Місси набуло вигляд людини ,яка задумала план для найгіршої помсти на світі.

— Іще одне.До мене чіпляєця один хлопець.Змусь його забути дорогу до мене.

Злот був у ступорі. Айко лише сказала:

— Ні .

— Чому ні?Якщо хочеш щоб твій хлопець привид тут жив,нехай зробить це.

— Він не мій хлопець.І взагалі він зараз на виправному випробуванню.

Місса незрозуміла тому Злот розповів;

— Я маю стати хорошим і не робити нічого поганого.

Місса фиркнула:

— Я не просю його вбити,а лише налякати.

Злот глянув на Айко,вона промовчала.

— Гаразд,який твій план?

                                ****************************************

По вулиці йшла група старшокласників.Вони розмовляли,і позаду них йшов один хлопець окремо.Він був самотнім серед своїх товаришів.Його не цікавили теми на які його друзі спіклувались.Усе про що він думав так це про Міссу.Хлопця звали Иоши,зовсім поринувши в мріях про неї,Иоши відстав від групи. Він побачив провулок і подумавши що його товариші пішли туди і сам забіг у провулок між жилими будинками.Вулиця вивели Иоши у невеличкий парк. Навколо фонтану були місця для відпочинку серед дерев. Але тут нікого не було і Иоши розвернувся назад і почав йти. Аж тут перед ним виявилось щось дивне.Чоловік одягнутий у біле простирадло стояв перед Иоши.Спід білої тканини випростались руки,вони загрозливо дригались у різні боки.І чоловік під простирадлом почав стрибати із ноги на ногу.Иоши почув приглушений голос:

— Я привид!І я тебе попереджаю!Не чіпляйся до Місси Фуджі,а інакше будеш проклятий навіки!Уууууу!

— Хлопці це жарт?Кондо це ти?

Привид простирадла замовк на мить і його руки опустились.Иоши підійшов до чоловіка щоб скинути з нього простирадло.І коли він це зробив то побачив перед собою  світловолосого хлопця із жовтими очима.Той взлетів над ним і відкрив рот із гострими як лезо зубами. Иоши відчув як по його шкірі пробігли мурашки.Привид який левітував над Иоши зареготів і промовив:

— Не чіпай її зрозумів?Інакше я прийду до тебе у кошмари і буду мучити твою душу!

Иоши злякано почав відступати назад і не помітив як позаду нього був фонтан.Злот це помітив і плинув у повітрі до Иоши щоб його зупинити.

— Зачекай!Не рухайся!

Почувши це Иоши ще швидше відступав і зачепився об фонтан.Злот лише ляснув себе по лобі.Вода розлетілась скрізь.І Иоши опинився у воді фонтану.Злот думав уже допомогти йому вилізти,але суворий голос пролунав у нього в голові:

— Злоте!І це ти так виправляєшся?Я чекаю тебе у храмі.Негайно!

Злот ковтнув слину.Його кинуло в піт.Це був голос його босса,Хоррі.