Несподівано заснувшу дівчинку розбудив дивний шурхіт.

Біловолоса ліниво розплющила одне око, щоб, зрештою, різко схопитися, ледь не перевернувши човен.

Віддзеркалення в чорній воді могло лише стомлено закотити очі на подібну безпечнicть.

На дні човна сидів білий птах. На ньому більше не було ні краплі крові, а переламані кінцівки знову стали нормальними.

Маленькі чорні очі весело поблискували, і, ніби помітивши, що дівчина прокинулась, чайка задерикувато крякнула і злетіла вгору, під захоплені оплески однієї надмірно безтурботної персони.

Відображення втомлено прикрило обличчя рукою, вже більше навіть не розмінюючись на емоції.

Краєм ока помітивши, що за нею спостерігають, дівчинка відразу засоромлено завмерла, активно вдаючи, ніби старанно вибиває якийсь ритм чи прислухається до чогось.

Відображення мовчки похитало головою.

З щирою радістю спостерігаючи за польотом ожившого птаха, дівчинка відчувала в своєму серці дивне тепло.

І незнайомий раніше звук…

Наче би хтось злегка вдарив по дну човна, тільки ось човен знаходився десь у лівій стороні її грудей...

Так…

Ідіотське пояснення.

Тут вона сама засоромилася своїм думкам, добре хоч, вона не могла говорити і не сказала цього всього в слух.

Зайнята власним самоаналізом, біловолоса не могла бачити з яким занепокоєнням за нею спостерігає привид із води. З якими страхом та безнадійністю.

Наче ведома чимось, чайка попрямувала до берега і туман приховав її у своїх обіймах, не дозволяючи дівчині простежити подальшу дорогу птаха.

Біловолоса відразу захвилювалася, уважно вдивляючись у загадкову білизну і вслухуючись у мертву тишу.

Але з берега не лунало й звуку, а вдалині не виднілося ні натяку на присутність птаха.

Самостійно нафантазувавши собі всілякі жахи, що могли статися з птахом за цей час, і подумки схопившись за голову, дівчина взялася за весло і попливла до берега.

Морська гладь розхвилювалася, але хіба могло це зупинити маленького човника?

Чим більше той наближався до берегу, тим виразливіше ставав слабкий плач, і тим сильніше щось боліло в грудях.

Варто було човну вдаритися об берег, як дівчина одразу покинула його поверхню, не слухаючи вмовляння ні розуму, ні моря.