Jéghegy
_Domino
Látod ezt a jéghegyet itt mögöttem? Látod, hogy ez nem is jég, látod e? A szerkesztése elképesztő, Teljesen élethű... Ez nem hegy, mégcsak nem is jég, Ez a szemét, amit termelünk te, én. Nem erőltetek semmit, ne ments fókákat, Mentsd a gyereked, akit e szemét hátráltat. Nincs gond, nem is haragszom. Miért is tenném? Nincs eco teraszom. Nincs zerowaste kocsim, hűtőm, életem, De egyre okosabb leszek, életet menthetek. Vagyis szeretném gondolni, hogy hős leszek. Nem vagyok, csak álmom, nehogy elvesszek. Szeretek segíteni, de mégis gátlásokba ütköztem. Mit tegyek, ha eddig sem élhettünk fényűzően?
2021-03-19 02:05:20
4
0
Інші вірші поета
29. nap
Інші поети
Яна Шинко
@yana_shinko
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3899
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405