А мы грустим
Грустить не так легко , Как кажется впервые. А просто отойти От этого всего , Не так то просто будет . Смеяться? А как ? Через слёзы или гнев ? Но зачем? Чтобы весёлым показаться. Мы смеёмся, но внутри , Как те маленькие дети Грустим и плачем . Как тогда , из-за разбитого колена , Но не в колене дело , нет , А в сердце вот сейчас. И не болеем мы , ну нет , А больно просто там . Мы плачем и кричим , Но не лечимся. Ведь доктор не полечит И таблеток от такого нету , Ведь лечить нас сможет человек Из-за которого мы плачем. Который сердце нам разбил , А мы грустим , мы плачем. Все говорят ,- остыть , найти другого. А сердце ноет только за одним И остывать оно не хочет , А смеяться больше нету сил . И не плакать же при всех , И остаётся просто весело сидеть С улыбкой натянутой и мокрыми глазами . И внутренним криком , Что так сильно рвётся на верх
2021-12-07 13:55:49
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1890
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12378