Видалити публікацію?
Серафім
2024-08-09 19:06:15
Якби
Цікаве, Думки вголос
Враз – стало темно. Землі під ногами ніби ніколи і не існувало. В очах мерехтіло, як при сповільненій зйомці. Мороз по шкірі грав свої балади. Другий, перший – склався. Підвал ще живий. Правду казав старий сусід - вистоїть. Дивно думати про це, коли твоя нитка життя вже в руках Мойри. Я вдихнув, наче і вільно. Було зовсім не страшно. Страшно, коли не знаєш, що далі. А я знав. Знав, що далі просто порожнеча в якій нічого і нікого не буде. Я засміявся, коли зміг відчути свої губи. У вухах шуміло, свистіло, тріскало, наче от-от барабанна перетинка лусне та з вух потече гарячий потік. Я був здивований, здивований, бо вижив. Навіщо? Чому чорт забирай залишається в живих той, хто так безталанно живе? Так само безталанно хоче це все покинути, піти з життя, наче воно не варте ні крихти? Кішка... Тільки кішку. От би знайти її. Сподіваюсь, вона вижила. Ні про що погане не думати, ситуація максимально кріпова... Але ж смішно все ж. Смішно настільки, що хочеться вирізати на своєму обличчі криваву усмішку. Усмішка твоя - єдина... Мука твоя - єдина, очі твої - одні... Більше тебе не буде. Чому ж я є?! Чому ж я продовжую жити своє безвартісне життя? Чому я не можу віддати життя за іншу, достойну людину? Завтра на цій землі інші ходитимуть люди, інші кохатимуть люди - добрі, ласкаві і злі... Усмішка моя не варта і крихти страждань. Ні подиху вітру, ні листя цього коливань. Не варта ні ваших усмішок, ні ваших сліз. Нехай мене вивезуть добрі подалі в ліс Аби знищити скоріше гниле нутро Сповнене болю та страху, дурне полотно. На якому я намалював все своє життя. Без каяття, прохати про каяття.
4
2
153
Коментарі
R E
🤗
Відповісти
2024-08-09 19:07:44
1
Морок Неферат
Хороша проза))
Відповісти
2024-08-10 17:55:41
1