Мысли вслух
Валерия
Алый свет, Талый снег, Лёгкий ветер, Пушистый плед, Кот, зефир, Горький кофе и Книжный мир. И в закате очей Нету слаще, милей Темных, звездных ночей. Проводив...навсегда... Свет веселого дня, Улыбнувшись едва, Потеряли огня... И в закатном вчера Остаюсь навсегда... Если есть что сказать, Не сейчас... А когда? Здесь мораль такова: Ее нет для тебя... Здесь мораль такова: Ее нет для меня...
2023-07-04 08:35:59
3
0
Інші вірші поета
Ввысь или вниз Фальшивый танец Ты сохранишь себя? Цели
Інші поети
Lucian J. Sources
@lucianj_sources
Марія
@Ria_maria_21
Схожі вірші
Всі
She
STELLA RAYMOND
She holds a mystery in her eyes. She has a secret in her heart. She is as fierce as a lion. She is the Queen of her own world she lives in. She is strong as a tiger. She is brave as a warrior. She fights for all. She has an enthusiastic spirit. She asks questions. But She answers a lot more questions Than she asks. And She leads like a true hero. She is The wind of change or the Mistral that cuts through the clouds and Brings freshness and change all around. She has a charisma of her own. She is beautiful. She has the power to educate everyone around. She dedicates herself to the most. She guides her children to a better path. She has many faces, Vivid hues, Different attitudes towards different people, Many moods. But The storm in her heart rages as powerfully as it had been raging since the beginning. The fire burns inside her with the same intensity throughout. She is a Woman. She is an all-rounder. DEDICATED TO ALL WOMEN OUT THERE. HAPPY WOMEN'S DAY. #TSA2020 #8thMarch #HappyWomensDay #BestDay #Women #Feminist ************************
44
25
4213
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138