Виртуальность
Валерия
Мы забыли как жить, мы живём в телефонах, Променяв всё живое на лайки и твит. Мы любуемся красками в фото и фильмах, Но по сути, в душе, один пустой свист. Я не жалуюсь, нет, просто мне так тоскливо... Я скучаю по вам, дорогие друзья! Может быть в ваших фильтрах всё очень красиво, Но за камерой жизнь бьёт потоком ручья! В виртуальности может вам лайки и ставят, Но ведь лучше иметь дорогие сердца. Те сердца, что полюбят и вас не поранят, Те сердца, что зовутся друзья и семья.
2021-02-28 10:54:11
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
S. K.
Отлично👍👍👍👏👏👏
Відповісти
2021-02-28 10:56:59
1
Армен Сан
Классный стих,про наш век👍
Відповісти
2021-05-13 11:59:31
Подобається
Інші вірші поета
Предел прочности К отцу Ты сохранишь себя? ...
Інші поети
Jasper Zabini
@Jasper28
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5229
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4849