Виртуальность

Валерия

Мы забыли как жить, мы живём в телефонах, Променяв всё живое на лайки и твит. Мы любуемся красками в фото и фильмах, Но по сути, в душе, один пустой свист. Я не жалуюсь, нет, просто мне так тоскливо... Я скучаю по вам, дорогие друзья! Может быть в ваших фильтрах всё очень красиво, Но за камерой жизнь бьёт потоком ручья! В виртуальности может вам лайки и ставят, Но ведь лучше иметь дорогие сердца. Те сердца, что полюбят и вас не поранят, Те сердца, что зовутся друзья и семья.

2021-02-28 10:54:11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

S. K.

Отлично👍👍👍👏👏👏

Відповісти

2021-02-28 10:56:59

Армен Сан

Классный стих,про наш век👍

Відповісти

2021-05-13 11:59:31

Подобається

Інші вірші поета

Перемены эхо звездного мира Мысли вслух Ввысь или вниз

Інші поети

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Lovely Heart

@LovelyHeartForever21

_White_Fox

@_White_Fox

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

3630

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5176