Я не одна
31 Грудня 2014р
Останній день старого, вже зношеного 2014р. Ми з батьком вирішили провести його удвох. Красиво одягнудися та пішли на прогулянку нічним Львовом. Хоча виглядали ми дуже навіть солідно по нашій поведінці цього не скажеш. Ми сміялися від душі та вели себе ще гірше як п'ятирічні діти:катались на ковзанах, їли сосиски та дивилися на яскраво одягнену ялинку, посеред центру міста. Наближалася пора нового року, ось-ось мав початись відлік останньої хвилини, як раптом мене хтось торкнувся за плече.
—Міледі, я й не знав, що ви тут?
—Остапе, привіт, рада тебе бачити, знайомся це мій тато Юра —говорить Міла
—Юра Остапович, якщо бути точним —говорить та жме руку Остапа мій батько.
—Дуже приємно, Юрію Остаповичу,радий ящо ми нарешті познайомилися. Можна я у вас заберу ненадовго Міледі? —із усмішкою говорить юнак.
—Ну незнаю....... —задумався Юра.
—Тату, благаю можна? —прохає Міла.
—Гаразд біжіть молодьож, але щоб до світанку була удома! —із смішинкою відповідає тато.
—Дякую, ти найкращий! —обнімаючи говорить Міла.
—Ходімо, а то все пропустимо! —підганяє хлопець.
І Остап повів мене в сам глиб натовпу людей, що вже рахували секунди.
—10........
—9..........
—Міло?!
—Так?!
—Я хочу тобі дещо сказати!!!!
—8..........
—Що саме?!
—7..........
—6..........
—Ти стала мені дуже дорогою людиною за весь цей час, що ми знайомі і.......
—5..........
—4...........
—Що, я тебе не чую?!!!!!
—3..........
—2..........
—Я ДАВНО ТОБІ ХОТІВ СКАЗАТИ, ЩО......
—1.......
І тут я відчула на своїх губах його п'янкий та теплий аромат його уст. Мій перший поцілунок.....
Коли повітря вже закінчувалося і я мусила відірватися від його уст я зрозуміла, що ніколи не сприймала його як друга.....
—Я тебе кохаю..... —не встиг договорити Остап як я знову його поцілувала.
Розпашілі та червоні як два помідора ми дивилася на темне небо, яке було всіяне салютами та міцно трималися за руки. Нарешті я зрозуміла, що тепер ніколи не буду одна....
Останній день старого, вже зношеного 2014р. Ми з батьком вирішили провести його удвох. Красиво одягнудися та пішли на прогулянку нічним Львовом. Хоча виглядали ми дуже навіть солідно по нашій поведінці цього не скажеш. Ми сміялися від душі та вели себе ще гірше як п'ятирічні діти:катались на ковзанах, їли сосиски та дивилися на яскраво одягнену ялинку, посеред центру міста. Наближалася пора нового року, ось-ось мав початись відлік останньої хвилини, як раптом мене хтось торкнувся за плече.
—Міледі, я й не знав, що ви тут?
—Остапе, привіт, рада тебе бачити, знайомся це мій тато Юра —говорить Міла
—Юра Остапович, якщо бути точним —говорить та жме руку Остапа мій батько.
—Дуже приємно, Юрію Остаповичу,радий ящо ми нарешті познайомилися. Можна я у вас заберу ненадовго Міледі? —із усмішкою говорить юнак.
—Ну незнаю....... —задумався Юра.
—Тату, благаю можна? —прохає Міла.
—Гаразд біжіть молодьож, але щоб до світанку була удома! —із смішинкою відповідає тато.
—Дякую, ти найкращий! —обнімаючи говорить Міла.
—Ходімо, а то все пропустимо! —підганяє хлопець.
І Остап повів мене в сам глиб натовпу людей, що вже рахували секунди.
—10........
—9..........
—Міло?!
—Так?!
—Я хочу тобі дещо сказати!!!!
—8..........
—Що саме?!
—7..........
—6..........
—Ти стала мені дуже дорогою людиною за весь цей час, що ми знайомі і.......
—5..........
—4...........
—Що, я тебе не чую?!!!!!
—3..........
—2..........
—Я ДАВНО ТОБІ ХОТІВ СКАЗАТИ, ЩО......
—1.......
І тут я відчула на своїх губах його п'янкий та теплий аромат його уст. Мій перший поцілунок.....
Коли повітря вже закінчувалося і я мусила відірватися від його уст я зрозуміла, що ніколи не сприймала його як друга.....
—Я тебе кохаю..... —не встиг договорити Остап як я знову його поцілувала.
Розпашілі та червоні як два помідора ми дивилася на темне небо, яке було всіяне салютами та міцно трималися за руки. Нарешті я зрозуміла, що тепер ніколи не буду одна....
Коментарі