От проходить ще один вечір сім’ї Декер-Морнінгстар. Хлоя як завжди порається на кухні, а Люцифер вже не вперше бере й вичитує Ділана, за його погану поведінку. Та хлопчина добре вдався в свого батька, і не хоче слухати його.

Тут Люциферу дзвонить Аменадіель

-Слухаю брате

-Люц, я не знаю як би тобі це сказати, та є можливість повернутися в пекло

Люцифер від почутого був у шоці. Та щоб Хлоя нічого не почула, відлучився в іншу кімнату

-Що? В пекло?

-Так

-Але як?

-Чарлі сказав, що він зустрів якогось демона, і він сказав, що нарешті можна вибратися з нього. Ну а якщо можна вибратися, то можна і попасти

-Це така чудова новина! Брате,коли ми зможемо туди полетіти?

-Тобі нема потреб туди летіти. Ми з Мейз були вже там, і захопили декого зі собою. Приїзди зараз же до неї

Радість Люцифера не можливо було описати. Хлої він сказав, що в Аменадіеля є якась новина й він мусить швидко з’явитися в Мейз. По дорозі він думав що побачить свою доньку, та не тут то було…

Він зайшов в квартиру, але там був якийсь демон

-Ти за нього козав?-запитав Люцифер у брата

-Так

Радість його зникла, неначе її і не було. Побачивши Люцифера демон підійшов до нього і став на коліна промовляючи:

-Оооо, господаре мій, як я вас радий бачити. Без вас у нас почалися складні часи

-Ну за складні часи він правду говорить. Пекло не впізнати-промовила Мейз

-Щщо ти маєш на увазі?-запитав Люцифер

-Ну давай, розповідай-промовила Мейз до демона

-Що ж… Всі думали, що ви повернулися назавжди,бо щодня хтось у вашому обличчі карав грішників. І все було дуже добре-справи у пеклі розквітали за десять років. За вашим приказом до нас жоден ангел не міг прийти, ніхто не міг вийти з пекла, бо був укладений закон,що на землю демони зможуть ступити тільки після того,як сам диявол ступить на неї ще разок. Та одного дня на бенкеті ми побачили її-ангел з золотистими,як золото крилами, та з очами, які належали самому дияволу. Це була ваша донька-Пенелопа. Її злість неможливо було описати. Як виявилося за ці 10 років нашого розквіту вас не було і правителем,а точніше правителькою повинна була бути вона. Та той злобний лицар Томас держав в золотій клітці бідолашну понад 10 років. Не можливо описати те,що відбувалося далі. Хоча ні-можна. Дівчина встановила нові порядки,сама вона нікого не карала, та тільки Томас мав таку ласку відчути її кару. А також, не зважаючи на покарання, він робить все те,що Її Величності забажається. Та її вже як пів року немає. Але навіть це не дає нам змогу робити те,що ми хочемо,бо ми знаємо,що королева може повернутися в любий момент.

-Ого… Я в шоці…-промовив Люцифер

-Мда… Бідолашка. Але вона вирішила цю проблему. Доречі,як вона через 10 років змогла визволитися з тієї клітки?-запитала Мейз

-А це… Ну їй допоміг її теперішній чоловік. Він за нею завжди доглядав в клітці. А саме іронічне це те,що він менший брат Томаса-відповів їй демон

-А ти не знаєш де вона зараз?-запитав в нього Люцифер

-Нажаль, не знаю. Вона та її чоловік на землі мають інші імена. Та я край вуха чув від інших демонів,що вона буде вас шукати. Але наскільки ця інформація правдива-мені невідомо

-Це все я винний…-промовив Люцифер

-О Боже… зараз почнеться-промовила Мейз

-Люці, не вини себе в тому. В чому ти не винуватий-промовив Аменадіель

-Я не можу…-зі сльозою промови Люцифер

-Що ж добре. Мені здається ти нам більше нічого не розповіси, тож я відведу тебе додому-промови Аменадіель й разом з демоном відправилися в пекло

-Люц,не карай себе за те,що ти не зробив-сказала Мейз

-В тому то й діло,що я нічого не зробив для того,щоб це не відбулося

-Ти в цьому не винний

-Винний, ще й як винний

Мейз не могла дивитися на такого Люцифера

-Я ж охотниця за головами,то ж може мені пошукати її,якщо ж виявилося,що вона тут?

-Ні. Я сам її знайду. Ти тільки Хлої нічого не кажи,добре?

-Я могила