В пенхаузі Люція бачить Фелікса й вирішує з ним поговорити
-Фел, мені здається, що та падлюка знову щось задумовлює
-Лю,поки я з тобою, то тобі нема про що хвилюватися-промовив він,взявши її руки й поцілувавши їх
-Та я все-таки боюся, що ті страхіття знову повторяться-зі страхом в очах вона промовила
-Невже ти його боїшся? Та ти ж така могутня, тебе всі бояться, а особливо він. Тож я думаю, що причин турбуватися нема-з радістю говорить він їй ці слова
-Але ти мабуть забув, що він зробив з моїм батьком, а потім зі мною…
-Не згадуй те, що було колись давно
-Давно? Це було 15 років тому! І ти не знаєш як це сидіти, не бачити свою сім’ю!-зі сльозами почала говорити Люція
-Все тихо, тихо. Не думай про це і все буде добре-обнявши її говорить Фелікс
До них заходить якийсь чоловік
-Пані, думаю ви ще не забули за нашу домовленість?