Щось про шерифа...

просто веселка

Шериф забув про слово сон, Його у нього вкрала мафія... Шерифа турбує лише закон І не цікавить місцева магія! Шериф ганяється за злочинцями, Забуваючи про свою душу... Шериф не цікавиться дрібницями, Коли хтось місто губить! Шериф шукає щось важливе, Щось, що вкрала мафія! Шериф не став вразливим, В нього просто - манія! Шериф забув про чарівників, Які сонце повернули... Шериф збився з рахунку днів, Вони і так всі сіримм були! Шериф звернувся по допомогу, До місцевого екстрасенса... Шериф сумним вернувся додому, Бо без мафії в житті немає сенсу! Шериф думав довго про себе, Для нього це - незвично... Шериф дивився на синєє небо, Яке для всіх таке привичне... Шериф придумав хитрий план, Після якого йде в відставку... Шерифу допоможе дивний маг, А як ніхто немає гадки.... Шериф нарешті спіймав мафію, І тепер в нього тихе буття... Шериф ніколи не любив магію, Через яку він тепер цінує життя!

2023-01-27 21:34:38

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

vlusya

Гарно 😍

Відповісти

2023-01-27 21:35:59

просто веселка

@vlusya спасибі 💓☕

Відповісти

2023-01-27 21:38:14

Подобається

Інші вірші поета

Присвячується герою з сумною історією. Я зможу! "Танку". Чиста любов.

Інші поети

Олежка

@Dzelin

Ruslan Korzh

@Ruslan_Korzh

Alis Tulupa

@alis_tulupa

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4775

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4856