Щось про шерифа...
просто веселка
Шериф забув про слово сон, Його у нього вкрала мафія... Шерифа турбує лише закон І не цікавить місцева магія! Шериф ганяється за злочинцями, Забуваючи про свою душу... Шериф не цікавиться дрібницями, Коли хтось місто губить! Шериф шукає щось важливе, Щось, що вкрала мафія! Шериф не став вразливим, В нього просто - манія! Шериф забув про чарівників, Які сонце повернули... Шериф збився з рахунку днів, Вони і так всі сіримм були! Шериф звернувся по допомогу, До місцевого екстрасенса... Шериф сумним вернувся додому, Бо без мафії в житті немає сенсу! Шериф думав довго про себе, Для нього це - незвично... Шериф дивився на синєє небо, Яке для всіх таке привичне... Шериф придумав хитрий план, Після якого йде в відставку... Шерифу допоможе дивний маг, А як ніхто немає гадки.... Шериф нарешті спіймав мафію, І тепер в нього тихе буття... Шериф ніколи не любив магію, Через яку він тепер цінує життя!
2023-01-27 21:34:38
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
vlusya
Гарно 😍
Відповісти
2023-01-27 21:35:59
1
просто веселка
@vlusya спасибі 💓☕
Відповісти
2023-01-27 21:38:14
Подобається
Інші вірші поета
Справжня любов. Останній вірш. Покохала солдата. Девочка.
Інші поети
Yash Kapoor
@ykapoor
Angel Angel
@arayhel
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3813
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1159