Вірші
...
Закриваються всі двері,
Відкривається душа...
Я сміюся десь на скелі,
Там не видно майбуття.
Я стою і плачу у безумстві,
Та відлунням пролітає сміх!
Всі мої думки - безглузді,
Бо не прийме їх клятий світ...
5
0
72
...
На тобі завжди маска,
Та погляд сумних очей...
Не вмів сказать будь ласка,
Тікаючи від всіх людей...
Такий прекрасний і святий,
І мертвий водночас...
Твій шлях був непростий,
І вогник в кінці згас...
3
1
12
...
А мої очі так рясно, цвітуть,
Їх було полито сльозами...
Ці квіти так довго ростуть,
Мабуть, не буду їх зривати...
Кругозір мій було закрито,
Не бачу я ні радості, ні зла...
Почуття пелюстками болю вбито,
Я в апатії, я знову сама...
7
2
74
...
Люди сповнені життям,
Та спустошені сльозами...
Вони озираючись назад,
Бігли вперед, все далі...
Люди обмотані болем,
Плели павутину зі щастя...
Вони, мабуть, якісь хворі,
Бо кричать "Я ніколи не здамся!"
4
0
93
...
Світ захопила дивна ілюзія,
Що ми в ньому не одні...
Серце і розум вели дискусії,
Не лишивши слова душі...
Світом керує павутина,
Та творці не шовкопряди...
Саморозвиток, родина,
І життя проходить далі...
Світ пливе у небуття,
Весла тримають люди...
Свавілля без каяття,
Створює всьому тортури...
Світ підходь до краю,
Його називають кінцем...
Сотні летять до раю,
Решта незнайомі з творцем...
3
2
22
...
Кружляє світ в смертельному танці,
Уже злічені його дні...
Колись не проснуться люди вранці,
Через злість і ненависть дурні!
Світ вирує в морях із крові,
Їх не висушить толерантність...
Одне одному завдали болі,
А по телевізору покажем радість!
Світ завиває від жорстокості,
Поки у всіх на обличчях - доброта...
Нові шрами від стурбованості,
Покрили замок з брехні і зла...
9
0
86
...
Всім світом керують махінації,
А не цінність людського життя...
А я - нащадок вбитої нації,
Яка загубила жаль і каяття!
А всі ми-нескорені птахи без крил,
Яких розпихнули по клітках!
Провели з вовками багато зим,
І ховалися від них улітку...
Всім світом керують папірці,
Ну або люди в яких їх - багато...
На простих людях багато рубців,
Це подарунок, від обраної влади.
6
0
58
Самотність...
Я говорю про самотність,
Та чую звинувачення...
Мене вбиває ваша жорстокість...
"Почуття не мали значення?"
Я ридаю завжди на самоті,
Але до всіх йду на допомогу!
"Самі добрі люди, до кінця одні..."
Може моя душа - потрібна Богу...
4
3
176
...
Мною керують чужі маніпуляції,
Вони іноді білі, а іноді злі...
Я чула сірі, саркастичні овації,
Коли промовляла бажання свої...
Мною керують їдкі слова,
Їх пускають рідні незнайомці...
Я виступала проти світу сама,
Коли востаннє споглядала сонце...
8
0
151
...
Усміхнись чарівна, незнайомко!
Надто глибокі твої очі...
Провели з тобою зйомки,
Теплі, мов літні ночі...
Повернись чарівная дівчино,
Стала королевою мого серця!
Усмішка чарівна й мила,
Й душа, прозора мов озерце!
5
0
62
Питання, на яке немає відповіді...
В тебе гниють рани,
А в когось гниє душа...
Воюєш за їхні ж ідеали,
А їх втомлює війна...
Ти борешся проти смерті,
Їм же на все плювати...
Ти не слабкий і впертий!
"Кохана, за що я пішов воювати?"
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Страшно почути це питання, ще страшніше не знати, що відповісти.
6
0
122
...
А я люблю тривіальність,
Від неї легко в голові...
Дурманить душу складність,
Якої так багато на Землі!
А я бачу красу в простолюді,
З яким не треба маски!
Нехай простота всюди буде,
Адже з нею так мало поразки...
6
0
104
Я хотіла бути з тобою...
Розкажи про свій біль,
Згадай хто в тобі живе!
Серед всіх цих божевіль,
Обери будь ласка мене!
Заспівай мені колискову,
Нехай сльози зіграють її...
Я задихаюсь від емоцій знову,
Весь кисень віддала тобі!
Подаруй мені тепло,
А якщо можна, покажи почуття!
Я б випила з тобою вино,
Та через холод знову сиджу одна...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
В автора все добре, просто знову читаю фанфіки...
10
0
113
...
Можливо я щось не те пишу,
Не так розумію власну душу...
Можливо я неправильно живу,
Та роблю те, що робити мушу!
Можливо я не те щось говорю,
Та слова мої завжди щирі.
Можливо когось не того люблю,
Та почуття мої живі й вразливі.
Можливо я не та ким маю бути,
Бо завжди залишаюся собою!
Можливо забагато хочуть люди,
Коли лізуть в чужу долю...
5
0
104
11 вид людей...
А ти - одинадцятий вид людей,
Який ніколи не здається!
Бачив багато жахливих речей,
Та твоє серце далі б'ється!
А ти - одинадцятий вид людей,
Вдосконалений, новий!
В тебе так багато дивних ідей,
Серед тих десяти, ти - живий!
А ти - одинадцятий вид людей,
Приклад нового покоління...
Від ідеалу не відірвати очей,
Вдосконалення тривали століття...
А ти - одинадцятий вид людей,
Кажуть "Боже творіння!"
Не доспав так багато ночей,
Заради чого? Заради спасіння?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Логіка і підтекст у віршах покинули чат...
8
0
167
...
Забуті вчинки, забуті слова,
Лише біль від них пам'ятаю...
Після них душа не жива,
Вона з вірою повільно згасає...
Забуті імена, забуті жарти,
Лише серце їх згадало...
Через них на ньому шрами,
Хоча добра воно бажало...
6
0
169
...
В моєму житті - багато барвів,
Але улюблені відтінки твоїх очей!
Можливо я не ідеальна Барбі,
Та заради тебе не досплю ночей!
В моїй душі забагато емоцій,
І більшість з них для тебе.
Я ніколи не була переможцем,
Та з тобою злітаю до неба!
5
0
150
...
"Люби, але не до кінця,
Будь готова до втрати..."
Складна роль твоя і моя,
"Коли ж я зможу тебе обняти?"
"Будь ласка так ніжно цвіти,
Поки я ворога буду вбивати...''
Так часто чути слово "Живи",
Яке змушує одне одного кохати...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Присвячується всім коханим, яких розлучила війна... Цей вірш мої думки вголос, адже сама приміряла цю роль...
4
0
147
...
Її погляд чарівний,
А вуста палають...
Голос іноді гнівний,
А слова вбивають!
Руки холодні, мов сніг,
А серце топлена сталь...
Не було без сліз днів,
Бо душу охопила печаль...
В серцях людей не видно краси,
Коли ти в них бачиш звіра...
"О Боги поверніть часи!
Коли посміхалась царівна!"
7
0
84
...
Царапала мене шипшина,
А можливо твої слова...
Не знаю, чия була провина,
Коли нас вбила тишина...
Душили мене гілки,
Чи погляд на твої вчинки.
Всім керують темні думки,
Або люди невидимки.
8
0
128
Відображення в дзеркалі...
Дзеркало лежить розбите,
Разом з моїм серцем...
Сіра душа - сльозами вмита,
Як і очі у люстерці...
В дзеркало я усміхнуся,
Та посмішка - чомусь крива...
"Мамо, я ніколи не здаюся!"
Бо назавжди залишуся сама...
8
0
106
...
Люди пішли, спогади живуть,
А я вже не та ким була...
Страхи втекли, сльози течуть,
А я вже давно - сама...
Емоції зникли, радість спить,
Я давно борюся з собою...
Душа стихла, серце горить,
Розум, поговори зі мною!
4
0
112
...
Мене не злякають твої шрами
Так само, як і хижі думки ...
Жадав триматися своїх ідеалів,
Поки я плела з надії вінки...
Мене не прогнали крики,
Крізь які, текло розчарування...
З болем просив "зникни!"
Та очі світилися коханням...
9
0
101
...
Кохання б'ється між венами,
А можливо і всередині них...
В мені завжди жили демони,
Попід сонцем і тисячами злив!
Кохання лине в серці,
А можливо й біля нього...
Я дивлюся в люстерце,
Не бачу себе, лише тебе одного...
8
2
149
...
Ти смієшся жахіттям у обличчя,
Іноді жартуєш із життям...
Ти - принцеса з середньовіччя,
Яка не хотіла визнання!
Ти - божевільний воїн з міфів,
Який линув в небуття...
Ти - дівчина з душею скіфів,
Яка не маю страху відчуття!
9
0
87
...
Шрами душі і тіла,
Складаються у візерунки...
Повільно, моє серце тліло,
Приймаючи зі сліз дарунки...
Голоси в голові і ззовні,
Посварились між собою...
Мліють губи чистокровні,
Від кохання з болем...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Люблю фанфіки про вампірів...
9
0
153
...
Я - гидке каченя,
Котре не стане лебедем...
Для всіх я - чортеня,
Чужак у власному племені...
Я чорне каченя,
Серед білосніжних родичів...
Так у мене - складне життя,
Та я живу, всупереч домислам...
9
0
154
Люди...
Люди - зламані вчинками,
Люди - злякані війною,
Мріють стати невидимками,
І при цьому, залишитись собою!
Люди - скорені травмами,
Люди - знищені болем,
Посміхаються з рваними ранами,
І рвуться до останнього бою!
Люди - вбиті від горя,
Люди - дикі від жорстокості,
Вони не скорилися долі,
Просто плачуть від тривожності...
Люди - сумні від бід,
Люди - злі від реалій,
Вони добиваються змін,
Не відмовляючись від ідеалів!
Люди - просто втомились,
Люди - просто мріють любити,
Вони вже давно змінились,
І тепер хочуть мирно жити.
8
0
101
...
В мені немає покірності,
Її вбила власна душа...
В твоєму серці, бракує вірності,
Яку розбили слова...
Між нами не було пристрасті,
Її гасила, зі сліз вода...
Це життя - повне мінливостей,
Холодних, немов зима...
8
0
112
...
Лякають сльози без причини,
Дивує радість від брехні...
Хочеться тікати від людини,
Яка немає серця і душі...
Вражає віра в чорне зло,
І зневіра у героїв...
Мріяв я знайти добро,
Та ховає його доля...
7
2
63
...
Надто багато лицемірства,
Не вистачає барвів...
Цей світ захопило звірство,
Яке вбиває правду!
Надто мало простої любові,
Всіма керує страх...
Люди забувають цінність волі,
Помираючи в сірих містах...
7
2
120
Вірш психа...
Мене зачарували вуста,
На яких блистіла власна кров...
Мене душила твоя рука,
Але жити заставляла любов...
Твої очі горіли божевіллям,
А руки обпікали холодом ...
Втеча не була спасінням,
Адже агонія стала солодом...
Мене покидає повітря,
Та молюся лише тобі!
Не знаю, як воно дихати вільно,
Адже завжди душив біль...
Ти катуєш моє тіло,
Та від цього оживає душа...
Бачу світло, воно - біле,
Хоча чорним було життя...
9
1
208
...
Не маю я права на сльози,
Не хочу чути біль!
Не відчуваю я страху у грози,
Адже грім живе в мені...
Не зраджу я волі,
Не відчую дикий страх...
Не скорюся я любові,
Адже моє життя - в моїх руках!
9
0
141
Моя країна....
Моя країна буде жити,
Не дивлячись на сльози і кров!
Мою країну не зможуть вбити,
Надто дикий у нас народ!
Мою країну не вдасться продати,
Заплатили за неї високу ціну...
Мою країну боронять солдати,
А разом з нею і владу дурну...
Мою країну розривають люди,
Ділять за Захід і Схід...
Моя країна точить свої зуби,
Адже в ній ожив звір!
6
0
104
...
Я не люблю зелені барви,
Бо це колір твоїх очей...
Спроби кохати були марні,
На протязі довгих ночей.
Я не люблю осінь і зиму,
Вони холодні, наче твоє серце...
Я дарувала тобі усмішку милу,
А ти бачив, лише своє люстерце...
10
2
179
...
А я сиджу в тиші навпроти дощу,
Біля мене немає нікого...
Та я завжди вірю у мрію живу,
Яка мене поверне додому!
А я іду по вулицях незнайомих,
Тут такі різні люди...
Колись хотілося стати відомим,
Та тепер простим хочу бути...
9
0
159
...
Заблукала я серед доріг,
Хоча мене в замку шукали...
Минають дивні дні,
Серед поглядів чужих, лукавих!
Відшукаю себе після тисячі змін,
До яких човном пливу!
І навіть на згорілому тлі,
Я себе живу віднайду!
9
0
156
...
Вигнали мене з церкви,
Кидаючи злі слова...
Чуло їх світле небо,
Бачила грішна земля!
Виганяли бо молюся не так,
І молюся не тому!
Релігія для них - лише одна,
Будь-яка інша - зговор!
Хотіли спалити мене у вогні,
Бо такі Божі закони...
Та силу мали вони не одні,
Церква, буде моїм домом...
9
0
217
...
Нехай дощ віднесе біди,
Нехай дощ змиє усю красу...
На землю летять зміни,
Вони є, десь серед капель дощу...
Нехай дощ заховає сумну осінь,
Нехай дощ вкриє кроваву зиму...
Я загубилася на знайомій дорозі,
Серед капель сліз і дощу...
9
2
142
...
Змінилася я, змінився світ,
А почуття ті самі...
Моє серце часто топило лід,
Потопаючи в лаві...
Мінявся ти, змінились люди,
А біль залишився болем...
Життя, неначе дивні етюди,
Які диктували умови...
9
4
189
...
Мої очі загубили ніжність,
В них живе вогонь...
Вони знають слово "вільність",
Та не чули про "кордон"!
Моє серце б'ється швидко,
Немає часу на роздуми!
Ця весна була дуже зимною,
Та й від літа чути холоду...
11
0
220
Я переможу розчарування.
Я стараюся злетіти,
Та діє сила тяжіння...
Бажала не тремтіти,
Та лякали власні вміння...
Я знаю собі ціну,
Та кажуть, вона - завищена!
Я мала власну мрію,
Та обставинами її - знищено...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Той момент, коли в 17 маєш отримати диплом з відзнакою, не залежиш від батьків, тобі пропонують непогану роботу декілька роботодавців одночасно, але ти всеодно повинна їхати за кордон, бо в рідній країні навіть в довоєнний час заробити на власне житло і автомобіль було майже неможливо... Я люблю свою країну і людей тут, просто не розумію, чому мій тато з вищою освітою і червоним дипломом майже не бачив мене в дитинстві через заробітки за кордоном? Чому я зараз з досвідом роботи і затребуваною спеціальністю теж маю їхати на заробітки, для нормального рівня життя? Що з нашою державою не так?
8
0
149
Токсична подружка....
"В тебе - дуже гарні очі!"
"Вони в неї - не яскраві!
"І голос такий співочий!"
"Геть звичайний, писклявий!"
Я живу в тіні без сонця,
Бо його закриваєш ти!
Я засихаю біля колодця,
Бо ти не дозволиш цвісти...
Я стараюсь щось змінити,
А ти кажеш, що все гаразд...
Я втомилася вже дружити,
Та чую "Нема шляху назад!"
Розсипається моє серце,
Мов розбита кружка...
А давно затіяла все це,
Близька, токсична подружка...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Сьогодні я поклала хрест на дружбі, яка тривала майже десять років. Людина говорила, що все прекрасно, а на ділі згадувала про мене лише коли в неї виникали проблеми і постійно пробувала принизити мене при інших... Коли ж в мене виникали проблеми я чула "Забий на це все!", а коли дорікала їй за приниження вона говорила "Та це все по приколу,по дружньому..."
10
1
198
...
Зламані людьми мрії,
Голос, який кудись зник...
Критикою вбиті дії,
Всеодно, зробили прорив!
Очі, які загасили розмови,
Горіли від сліз!
В тумані було не видно дороги,
Та я покину смутку ліс!
10
0
202
...
Я повільно гину на твоїх очах,
А ти не можеш зробити нічого...
Давно бачив смерть в своїх снах,
Котрі сиренами били тривогу!
Я неминуче втрачаю душу,
Яка відпустила сіре життя...
Одне одного вбивають люди,
Забуваючи про " каяття ".
12
0
185
Князь...
А ти станеш князем тиші,
Який краде голоси?
Мовчати будуть підлі миші,
Під танцем із грози...
А ти станеш князем всіх гріхів,
Які зжирають світлі душі?
Говорять, що є декілька світів,
Хоч один врятувати мусиш...
13
1
193
...
Кров кипить, серце - гаряче,
А на душі вирує холод...
Часто ламали нас всякі невдачі,
Від яких проснувся сором...
Життя палає, замерзла радість,
Та я дихаю попри все!
Спроби існувати були невдалі,
Та б'ється серце моє!
11
1
227
...
В мене не вірять люди,
А я не вірю в них.
Мій голос тонув у шумі,
А потім зовсім стих...
Я не довіряю людям,
Та й загалом живу без надії...
Чужі мене, за щось судять,
А я тепер чую, лише власні мрії...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Вибачайте за неактив, в мене почалося доросле повноцінне життя... З екзаменами, роботою, побутом і документами, які витягують всі сили...
12
2
162
...
Повільно в'яне моя ніжність,
За нею гасне доброта...
Сльози линули у вічність,
Де жило багато зла...
На світі - лише моя сіра тінь,
І про це не знає ніхто...
Мій голос довго палав і тлів
Та завмер, наче кіно...
Я давно загубилася на Землі,
Де в юрбі ти - самотній!
Мій розум не зміг без душі,
Один серед мільйонів!
12
3
156
...
Хтось бореться зі світом,
А борюся з собою...
Десь плачуть нескорені діти,
Яких обділили любов'ю...
Хтось виборює свої права,
А хтось б'ється за всіх...
Всі мають право на життя,
Та не всіх прийняв світ...
14
0
279
Вірш про партизана...
А я - воїн, що ховається в тиші,
Про мене не напишуть в газетах.
Я крадуся немов сірії миші,
А їм як відомо, співчуття не треба!
А я - воїн, який б'ється вночі,
Денне світло - мій головний ворог!
Я давно живу від зорі до зорі,
І завжди в чорному, немов ворон!
А я - воїн, чиє ім'я не знає ніхто,
Та про мене ходять легенди...
Моє життя, наче страшний сон,
Не приміряйте його на себе!
А я - воїн, який живе нелегально,
Офіційно ніде не зареєстрований.
Не треба розповідей про моральне,
Адже я - дияволом поцілований!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Читала вірші про воїнів з ЗСУ, а про партизанів не бачила ні одного...
16
3
211
...
Я заховаюся в косицях,
Вони балакають так гучно!
Не потрібні їм теплиці,
Лише промені сонця влучні!
Заховаюся я в деревах,
Мене огортають їхні гілки!
Догляду їм теж треба,
Лише щоб бджоли у квітах гули!
13
3
196
...
А я повернулась додому,
Усмішка не сходить з мого лиця!
В моїх очах сяють зорі,
Та в дикому танці кружляє душа!
А я - нарешті щаслива,
Не лише в мріях,чи може у снах!
Ах, кожна дівчина - красива,
Особливо, коли немає суму в очах!
16
4
263
...
Всі ховаються від дощу,
А я перетворююся на нього...
Хтось чекає сніжну зиму,
А я давно кохаю весняну вроду!
Хтось надає перевагу любові,
Мене ж цікавить власна душа...
Через це відчула багато злоби,
Бо навіть серед рідних я - чужа...
13
1
200
...
Я сиджу дивлюсь на літак,
Він смертю закриває зорі...
По серцю б'є гарячий град,
А душа вимолює життя у долі...
Я біжу посеред чорного поля,
Його скропила вражая кров...
Серце змушує битись хижая воля
І до Батьківщини світла любов!
12
1
158
...
Вбий мене, не дивлячись в очі,
Я давно - сама не своя...
Погляд мій став злим і вовчим,
А завивання чула зима.
Прошу покинь мене на вік,
Я тепер дивна й чужа!
Не знаю де мені шукать свій дім,
Адже ніхто не радий вовкам...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Я в думках називаю вовками тих людей, яких не дуже радісно сприймають через "хижий" характер, або минуле. Наприклад начальник може бути строгим, щоб у фірмі все було гаразд, а його за це не люблять. Або воєнних іноді побоюються прохожі, бо вони були на війні і можливо вбивали людей...
12
0
211
...
Сексуалізація почуттів,
Романтизація болю...
Похвала грішних дій
І ненависть до любові...
Цей світ втрачає сам себе,
Вішаючи на все ярлики...
Серед зомбі шукаєм людей
І не знаємо хто я, а хто ти!
13
6
306
...
Поцілуй мене весною,
Тоді - найживіше буття!
Обніми мене зимою,
Адже тоді так мало тепла...
Врятуй душу мою восени,
Адже тоді мене шукає хандра...
Літа чекаємо кожної пори,
Адже тоді життя - весела гра...
12
2
308
...
Дальше - лише біль
І клята самотність...
В попелі тонуть сірі дні,
А в очах неповторність...
Дальше - лише безумство
І ті хто мене не розуміє...
В рабстві гине людство
І забуває про свої мрії...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Вибачте за неактив, в мене зараз надто насичене життя...
13
3
336
...
Я розчинюся в шумі поезій,
Всіх, які лише існують...
Я зникаю в ароматі гортензій,
Які в садах вирують...
Я дихаю лише весною,
Вона змушує всіх оживати!
Я думаю лише любов'ю,
Вона допомагає мені літати...
13
2
264
...
Розбиті вщент крихкі надії
Обліпили моє серце...
Не дитячі, хижі мрії
Обвивають кляте небо!
Зламана, сліпа душа,
Хоче вижити у цьому світі!
Я давно залишилась сама,
На просторах чорних квітів!
8
0
130
...
В цьому світі є справжні злодії,
А є просто зламані люди...
Першими керують власні мрії,
А іншими біль у грудях...
В цьому світі є зло й добро
І одне завжди породжує інше...
Іноді до зла приводить любов
І чим більша вона тим - гірше...
11
2
292
...
А я вдихаю в себе повільно життя,
Мій організм - надто вразливий!
А я давно шукаю свій сенс буття,
Та він виявився невловимим...
А я кожен день живу як останній,
Хтось каже, що я - божевільна...
Ми забули про цінність моралей,
Тож беремо гроші, а не спасіння!
11
0
327
...
Я мрію стати сильнішою,
Силою волі і тілом...
Щоб характер був міцнішим,
Не словами, а ділом!
Я мрію захищати себе від людей,
Які називають мене слабкою...
Я тренуюся жити кожен день
І стала впененішою душою!
12
4
414
...
Для інших я - психолог,
Для себе ж я - я псих...
Для свого серця я - ворог,
Та рятівник для чужих...
Для себе я - просто ніщо,
Інші кажуть, що я - "ідеал"!
Не чула давно серця свого,
Втонуло в чужих голосах....
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Іноді так стараєшся для інших, що забуваєш про себе і вони бачать в тобі одне, а на ділі ти - зовсім інакший...
13
7
370
...
Ніхто не розуміє митців,
Які в усьому бачать прекрасне...
Усі помічають сірі дні,
А не сонце, під хмарами ясне!
Ніхто не розуміє любов до пера,
Або картину, яка забрала душу...
Мене чомусь гнітить думка оця,
Хоча доказувати нічого не мушу...
9
5
464
...
Я хочу заховатись від усіх,
Та мене весь час шукають...
Я мрію про спокійні дні,
А їх у мене відбирають...
Я хочу для себе жити,
Та мушу дбати про інших...
Моя самотність їх буде злити,
Адже це - "егоїстичність"!
9
6
228
Сузір'я з сердець...
Ти - моє кохання на вік,
Сонце, яке гріє нас зимою...
Без тебе - такі сірі дні,
Я мабуть дихаю лише тобю!
Я віддам тобі свою душу,
Бо без тебе їй прийде кінець!
Від сяйва очі свої я мружу,
Бо збираю тобі сузір'я з сердець!
9
3
179
...
Суворі реалії мене не зломили,
Хоча довго ламали...
Звуки пропаганди мене ловили,
Та живі мої ідеали...
Образливі слова за мною ходили,
Та втопилися в тиші...
Всілякі події мене давно змінили,
Та думки тепер - сильніші...
9
0
188
...
Розмальований краєвид,
В небі зависла птаха...
Цей світ - повен див,
Які створила уява!
Цей світ - іноді пухнастий,
Ніжний на дотик...
Хочу обняти,
Ще трохи...
6
0
140
Прибийте мене за цей вірш...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Я завжди називаю себе атеїст,
Та прошу вибачення у Бога...
Священик їсть ковбаси в піст
І просить в Ісуса лише допомогу...
Студент скидає гроші на дрони,
Хоча до стипендії ще - далеко...
Депутат кайфує в тихому морі,
Думати про війну йому не треба!
Учні страждають у школах,
Працює нова, шкільна програма!
У міністерстві освіти роздори,
Зменшення зарплат - це драма...
На вулицях всюди п'яниці,
Вчені й поети йдуть на фронт...
Злодії гуляють біля в'язниці,
Життя в Україні - дивне кіно!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Начиталася новин, тікала на вулиці від якогось п'яного мужика, посиділа над уроками свого брата і всьо, мене прорвало...
13
5
189
Краща версія себе...
Я хочу стати кращою версією себе,
Знаючи, що буде складно...
Я зараз не про модний одяг і каре,
І не про шкільні медалі!
Я буду працювати над душею,
Також цікавить тіло й сила волі...
Я стану кращою версією себе,
Адже кожен - володар своєї долі...
8
6
206
...
Боролась я за себе,
Боролася й за вас!
Схилялося до мене небо,
Ламаючи з зірок каркас...
Рятувала я всіх від холоду,
Була для них сонцем...
Сльози від сміху стали солодом,
А я їх охоронцем!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Натхнення на нормальні вірші прошу повернись...
4
2
182
...
Як спинити емоції,
Які не дають вільно дихать?
Як позбутись іронії,
Коли на душі ядерний вибух?
Як закрити серце,
Коли воно, неначе двері в храм?
Як не писати про небо,
Якщо воно - твій слухач й ідеал?
5
0
151
Не така як усі...
Я літаю вороном в цьому житті,
Та пір'я моє чомусь - біле...
Спалахують одне за одним дні,
А воно не стало навіть сірим...
А мене здалеку видно, наче зірку,
І це уже давно лякає...
За свою мене сприймають рідко
І цим серце вбивають..
7
3
144
...
А ті дівчата йшли на вечірку,
Хотіли з хлопцями танцювати...
Їм підсипали щось у горілку,
І вони не могли нічого сказати...
А ті дівчата не знали на що йдуть,
Хотіли просто веселитись...
Та "СаМаВиНуВаТа" їх назвуть,
І скажуть, як раніше жити...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Коментарі до цієї ситуації мене вразили не менше ніж вона сама, адже як не крути то насилля... Та й нагадало мені це пару випадків, як до мене лізли хлопці на підпитку, а коли я на це скаржилась, чула в відповідь "Ти маєш радіти, що на тебе звернули увагу..." і "Сама винувата, спровокувала терпи..." хоча я просто йшла посидіти з однокласниками, в закритому одязі і ні до кого не лізла.
5
10
95
Міні розставання...
Буду веселитися я далі,
Не зважаючи на міні розставання.
В очах не видно всіх печалей,
Від одного слова про кохання...
Буду я сміятись щиро,
Не зважаючи на біль у грудях...
Ти здавався мені милим,
Але разом не судилось бути...
6
0
133
...
А я давно кричу про почуття,
Та мене ніхто не чує...
Ні за що полюбила це життя,
Яким нажаль я не керую...
А я кричу про справедливість,
Та у всіх немов закриті вуха!
Всім керує влади одержимість,
Яка несе лише розруху...
8
0
118
Щось про шерифа...
Шериф забув про слово сон,
Його у нього вкрала мафія...
Шерифа турбує лише закон
І не цікавить місцева магія!
Шериф ганяється за злочинцями,
Забуваючи про свою душу...
Шериф не цікавиться дрібницями,
Коли хтось місто губить!
Шериф шукає щось важливе,
Щось, що вкрала мафія!
Шериф не став вразливим,
В нього просто - манія!
Шериф забув про чарівників,
Які сонце повернули...
Шериф збився з рахунку днів,
Вони і так всі сіримм були!
Шериф звернувся по допомогу,
До місцевого екстрасенса...
Шериф сумним вернувся додому,
Бо без мафії в житті немає сенсу!
Шериф думав довго про себе,
Для нього це - незвично...
Шериф дивився на синєє небо,
Яке для всіх таке привичне...
Шериф придумав хитрий план,
Після якого йде в відставку...
Шерифу допоможе дивний маг,
А як ніхто немає гадки....
Шериф нарешті спіймав мафію,
І тепер в нього тихе буття...
Шериф ніколи не любив магію,
Через яку він тепер цінує життя!
7
2
215
...
А я уже змінилася,
Хоча досі складаюсь з протиріч!
Так не стала вродливою,
Та тепер ціную кожен день і ніч!
Так я ззовні та, що була,
Та тепер я трішки сильніша!
На фотографіях я одна,
А в житті погляд зовсім інший...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Топове місце для натхнення, стадіон в дощ, де крім тебе ні
душі
...
6
0
138
...
Лікує душу музика,
Я розчинюся у ній...
Я живу у мюзиклі,
На протязі сірих днів...
Серце латають пісні,
Сміюся лише під них...
Вони лунають навіть у сні,
Мабуть я - музичний псих...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Цілий день в мене грає Bluetooth колонка, на стадіоні займаюся я під музику, готую під музику, навіть засинаю в навушниках
під пісню "Elsa, Emilie - Ocean (slowed)...
5
0
160
...
Я втратив всіх і вся,
Я втратив навіть брата...
Я забув про каяття,
Коли обрав роль ката...
Я втратив все, що мав,
Можливо навіть більше...
Та запал мій все не згасав,
Адже став я божевільним...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Можливо колись додивлюсь це ✨аніме ✨
8
0
197
Весна...
А я проснуся десь навесні,
Коли на дворі буде життя і тиша...
Тоді розтане крига в мені
І я нарешті зможу вільно дихать!
А я проснуся коли було тепло,
Оживе весь тихий світ...
Спокоєм буде світитиме синє небо
І я сяятиму разом з ним!
7
1
157
Самурай!
Я хочу стати самураєм,
Попри тихі крики близьких...
Не спинюсь, піду далі,
Не шукаючи шляхів, легких!
А я хочу стати воїном,
Який обере свій бій і шлях!
Свобода стане долею,
Якщо палає вогонь в очах!
9
2
129
Чорнильний ангел...
А я - ангел чорнильний,
В твоєму нудному житті...
Такі потрібні емоції милі,
Допомогла згадати тобі...
А я поселилася в твоїх думках,
Не знаєш, як вигнати мене звідти?
Так рідко бачу радість у очах
Людини, яка хоче просто жити...
9
0
184
...
Я залишилась одна в полоні,
Сюди прийшла весна...
Я випила сльози у долонях
І замерзла в зими віках
Я живу наодинці зі світом,
Збоку - людей багато...
Рятувала їх від панського гніту,
Та на самоті лікую рани...
8
1
200
....
Розлилося серце кров'ю,
Перед очима - руїни...
Люди зіткані болем
Рятують власну країну...
Під завалами - чиїсь діти,
Збоку ридають батьки...
На камінні кроваві квіти
В спогадах будуть цвісти...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
14.01.2023
12
0
133
...
Боролась я зі світом,
А треба було з собою...
Холоду хотіла літом,
Уникала його зимою...
Боролась я з людьми,
Не розуміла їхні почуття...
Не пробачала помилки,
Які не чіпали моє життя...
13
2
162
...
На вмираючім смартфоні,
Я пишу собі вірша...
На зникаючім кордоні,
Я сиджу давно сама...
У зникаючій літературі,
Я - і автор і персонаж...
У епоху безкультур'я,
Все зникає, немов міраж...
12
2
192
Конвалії...
Зачарує мене запах конвалій,
Я розчинюся в них...
Так хотіла втекти від сірих реалій,
Що сховалася в квітах чудних...
Мене укривають ніжні листочки,
А годує медовий нектар...
Тихий запах конвалій в рядочках
Кличе весну в думках!
.
.
.
.
.
.
.
.
Конвалії асоціюються в мене з весною ...
8
2
180
...
Я не модель зі сцени,
Та й характер - не слабкий!
Та іноді я - ніжна леді,
Навіть погляд стає крихким...
Я точно - не дівчина твоєї мрії,
Та мене забути важко...
Серед саду багато різних лілій,
Та ввечері згадав ромашку...
9
1
166
Квіти надії...
Світ зжирають пандемії,
Люди страждають від депресій...
Розквітають милі квіти,
На могилі жертв репресій...
Світ страждає від постійних війн,
Люди самі себе вбивають...
Розпустилась квітка на пару днів,
А потім її зривають...
В світі завжди різні катастрофи,
Є жертви і трагедії...
Ростуть косиці під заводами,
Прям символи в поезії...
А люди шукають суть,
І при цьому нищать життя...
А квіти і далі, і далі живуть,
Як і моя віра в людське каяття!
9
6
203
...
Заплуталася на дорозі життя,
Десь думки літають...
Зникла віра й дивні почуття,
Люди долю вибирають...
Загубилася я в лісі,
З дивних казочок і мрій!
Немає місця моїй втісі,
Бо для планів треба більше дій...
Я сиджу невідомо де,
Та радію в дивну цю хвилину!
Вся реальність мене жде,
Хоче тиші будь-яка людина...
9
3
151
Файна назва, а знизу особисті думки...
Я хочу тебе втримати,
А розум кричить "Відпусти!"
Обійми стали не милими,
Коли погляд ніякий, черствий...
А я хочу тебе дальше кохати,
Та твій холод все швидко вбиває...
Надія почала тихо вмирати,
Бо любов ніколи ніщо не тримає...
.
.
.
.
.
.
.
.
Зберегти стосунки і дружбу після того, коли час від часу з'являється холод, рідко коли вдається...
І та в мене речення закінчуються дієсловом і вірш простенький, але я вирішила писати "від душі", а не гнатися за ідеальністю, дотримуватись правил написання і інше бла-бла-бла...
7
0
149
Присвячується фотографам...
Дівчина фотограф, ніжні руки,
Твої шедеври, немов живі!
Пару клацань, відточені рухи,
І ось - фотографії нові...
Дівчина усмішка за камерою,
Як воно увічнювати мить?
Крізь роки живуть фотографії,
А з ними емоції й кольори...
9
3
266
Щось...
Я подарую тобі серденько,
А можливо і душу,
Та після цього втечу тихенько,
Адже мене не любиш...
Полюбляєш ти красивих дівчат,
А я - божевільний поет!
Якось хтось дуже влучно сказав:
"Хлопцям треба модель із газет!"
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Можна сказати, що вірш до фрази "хлопці люблять очима"...
8
8
275
...
Тебе ламали довго,
Та в тебе високо піднята голова...
Називали диким вовком,
А ти любив їх щиро й сповна...
Вони вважали тебе ніким,
Для них ти - пусте тіло без душі...
Робили твоє серце злим,
А ти зберіг ніжні промені свої!
8
5
269
Лист про почуття...
Я пишу останнього листа,
Та мені бракує слів...
Простіше написать вірша,
Про збірку моїх снів ...
А я пишу тобі про почуття,
Чи залишок від них...
Зника моє повільно каяття
Я закоханий псих...
6
1
233
Душі моєї спасіння...
Хтось сказав, що я -пера митець,
І він напевно не збрехав...
Так, бачу дієслово де рядка кінець,
І кому де не треба клав!
Та правила я не люблю,
Головне - щирість у творіннях!
Визнання не клав я за мету,
Вірші - це моє вільне спасіння...
7
0
221
...
Такі неспокійні зоряні ночі,
Десь шумно падає звичний град...
Та заспокоюють нескорені очі,
Спрямовані в бік ворожих гармат!
Так лячно буває на сірій душі,
Коли не в космос летять ракети...
Та зачиняю в клітці страхи свої,
"Пишайтесь, Бандера й Шухевич!"
Так страшно чути всюди тривогу,
Койотами виють міські сирени...
А я безстрашно вернуся додому,
Бо там моє рідне, не мирне небо...
Так тривожно в моєму серці,
Десь там летить швидко літак!
Воїни дивляться в очі смерті,
А я в сльозах пишу цього вірша...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Знову перед сном читала новини...
9
4
241
Емоції...
В мені вином течуть емоції,
То веселі, то сумні...
Життя летить знов без гармонії,
Такі бліді, мертві дні...
В мені вирує дивний страх,
Що залишуся ніким...
В ніжній совісті запанує крах,
Якщо серце стане злим...
В мені кипить чисте кохання,
Якось дивно на душі...
Були наївні думки про зізнання,
Та завмерли вуста мої...
В мені є ненависть і каяття,
Іронічно, чорне і біле...
Так багато грішила за життя,
Та вибачення мої щирі...
В мені так багато бринить всього,
Є багато зла й добра...
Емоції і вчинки не стануть сном,
Якщо щось сіяв жди жнива...
7
3
214
...
Ти - альфа, я - омега,
За вікном проходять дні.
Я - близько, ти - далеко,
Ледь стримую бажання свої...
Я - літо тепле, ти - мужня зима,
Чекаю зустрічі з тобою...
В мене запах квітів, в тебе вина,
Та від обох пахне любов'ю ...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Знову мене надихають фанфіки...
8
0
201
Вірш на руці...
А я вишкріб вірш на руці,
Виглядає не естетично...
Зникли кудись всі папірці,
Вони - примітивні, звичні...
А мій вірш - навіки зі мною,
"Хлопче ти - божевільний!"
Ці рядки - просочені кров'ю,
Мали би дати трішки надії...
6
1
199
...
Мої думки - темні, мов смола,
В них живуть демони...
Не врятує мене пісня солов'я,
Адже я - зотлівше дерево!
А моя душа - полярна ніч,
Оповита холодом...
Та йду на світло, не чуючи ніг,
Зло стане спогадом!
Вибачайте за "неактив"
9
1
197
Раб системи...
А я - раб дурної системи,
Де є пан і ніхто...
Всім керують невдалі схеми,
"Забудьте їх, немов сон!"
А я раб божевільного світу,
Де люди - мурахи...
Живуть під власним гнітом
І спокійно йдуть далі...
9
5
253
...
Вона плаче, вона не спить,
В її очах уже не сяє сонце...
Вона не співає, вона мовчить,
А війна далі стукає в віконце.
Вона благає, вона стоїть,
На дворі вогонь палає...
Вона то літає, то лежить,
А бій в її серці далі триває...
12
2
265
Знову про янгола...
А мій янгол спустилася на землю,
Ми з нею довго говорили...
Вона розповідала про синє небо,
А я про те, як люди грішили...
Вона мріяла їх чимдуж врятувати,
Я ж чомусь мовчала...
Вона просила всіх гріхи описати,
А люди їй нагло брехали...
А моя янгол довго сюди летіла,
Люди її тягали туди-сюди...
Вона відпочити сильно хотіла,
Її зв'язали і кричали "Лети!"
А моя янгол до мене сховалась,
Люди тепер нас шукають...
Від страху крила її обсипались,
Янголи тепер не літають ...
7
4
166
Типу мотивація...
А скільки живуть люди,
Під час вірусів, хаосу?
Якими стали їхні думи,
В чорні дощі і грози?
А скільки живуть люди,
З'їдаючи самих себе?
Не вбивають сірі будні,
Якщо цінувати кожен день!
7
1
189
Думки в голос ...
В країні де при законах -
беззаконня
І корупція живе, мов цвіль,
Було давно порушено усі
кордони
Їх межі зжерла хижа міль...
В країні де панують стереотипи різні
Попри мудрий, сильний народ,
Були заарештовані дурненькі діти,
А не п'яний за кермом ідіот...
В країні де без зв'язків ти - просто ніхто,
Як кажуть "нуль без палички",
Було випущено новий, безглуздий закон,
Щоб депутати отримали ґалочку...
В країні де кричать про сучасне рівноправ'я,
На вулиці побили хлопців...
Перед цим на них сипались чужі прокляття,
А потім їх тягали за кольорові коси...
В країні де мріють про клятий Євросоюз,
Люди застрягли в своїх рамках...
Вони так часто кричать "Я ніколи не здаюсь!"
А потім курять і бухають до ранку...
В країні де - вільний "шляхетний" народ,
І їх рідний батько Бандера,
Без війни вмирав славний мовний кордон
І починалася русифікована ера...
9
5
204
На душі спокій...
На моєму обличчі - шрами,
А може то - душа...
Давно було розбито ідеали,
Давно сама не своя..
На моєму обличчі - сміх,
Попри сумні очі..
Мене вже не зламає біль,
Такі тихі ночі...
На моєму обличчі - тиша,
Я тепер - не одна...
Обіймаю всіх я ширше,
Не знаючи каяття...
На моєму обличчі - емоції,
Не бачила їх давно...
Мені так бракувало гармонії,
Життя - тепле кіно...
10
3
189
Крига згасає...
А знаєш, сил в мені немає,
Як віри і натхнення...
Вогонь кригою давно згасає,
Мов вечір сьогодення ...
А знаєш, я - просто оболонка,
В мені - порожнеча...
На життя, чомусь вию вовком,
Це від реальності втеча...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Щось останні дні в мене "хандра",
нічого не пишу, нічого не хочеться...
8
3
141
Не вбивайте в людині добро...
Усміхалася так щиро,
Та була нікому не потрібна...
Неначе чудо дивне,
На янгола, чомусь подібна!
Вона - прекрасна завжди,
Погляд не відірвати!
В очах - рясні зелені барви,
І відтінок твоєї зради...
Вона була прекрасна квітка,
Ніжна і ранима...
Та тепер сміється рідко
І вбиває очима...
Знищили в ній янгола злом,
А може й холодом...
Вона тепер мріє бачити кров,
Друга, який став ворогом...
9
6
319
Типу філософія...
Я тону в своїй агресії,
Хоча її ніхто не бачив...
В житті - багато депресії,
А я щастям, чомусь марив...
В житті - багато труднощів,
А люди живуть поодинці...
Проблеми зжирали нутрощі,
Та не спинюсь на цій сходинці!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
В мене проблеми з назвами до віршів...
9
2
260
Я тікаю від... життя?
Я заховаюсь серед шуму міст,
Мене - не видно...
Душа шукала щастя скрізь,
Врешті стала пилом.
Я давно тікаю від усіх,
Та не знаю куди!
Так часто було чути сміх,
Там де мав бути крик...
8
0
223
Кохання?
Я оспівую кохання у віршах,
Хоча нікого не люблю...
Воно являється мені у снах,
Там чомусь душу гублю.
Я так часто чую про кохання,
Та не знаю, що воно - таке.
Почуття охоплюють туманом,
Серце й розум казна де ...
11
8
204
Моя цариця...
Ти змусила мене повірити в Богів,
Моя царице лісова!
Без тебе зупинились сірі дні,
З тобою - п'яна без вина!
Ти змусила кружляти в танці,
Хоча музики не чутно...
З тобою було так тепло вранці,
З тобою ми - не люди...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Не люди* - в хорошому розумінні...
7
1
166
Квіти і кохання...
З мене чомусь ростуть квіти,
Та я - уже не твоя...
Зникли про кохання мрії,
Чую твоє серцебиття.
Кудись втекли бажання,
А квіти дальше ростуть і ростуть!
Ти не знав жодних моралей,
Лише світлі думки нас спасуть!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Знову щось пов'язане з ханахакі...
9
0
264
Без назви...
Я виберусь з цієї тьми
Сам, а може й з кимось.
Так важко залишатися людьми,
Коли на добро вже немає сили...
8
2
124
Світ...
Мене ламали й ламали...
"Хоч крила не чіпайте!"
Мою особистість вбивали...
"Прошу їх не обрізайте!"
Мою душу хотіли осквернити...
"Будь ласка серце не гасіть!"
Бажання жити старались вбити...
"Хоч щось в мені залишіть!"
Мої мрії через них вмирали...
"Що ще ви в мене заберете?"
Не дозволять більше літати...
"Коли вже мене повністю вб'єте?"
Я кричу, а мене не чутно...
"Невже я для вас - ніщо?!"
Вони запитують, чому мені сумно,
А я через них не сміюся давно...
8
0
291
Я холод?
В мені гасили життя іскру,
Ламали особистість...
Та всіх любила й знов люблю,
Не вбити мою щирість...
Мене чомусь змінить хотіли,
Та їм це не вдалося...
Любить теплом вони не вміли,
Тож холодом бути довелося...
8
0
259
Подруга нічка для нас...
Подруга нічка щось клекоче,
"Я давно в тобі тону..."
Заворожують перли очі,
"Кохаю тебе одну..."
Темна нічка когось гукає!
"Лиш для тебе - цей танок..."
Тебе до себе пригортаю.
"Весь світ існує для нас двох".
9
1
224
Щось...
Мені зламали крихку душу,
Вона - розбитий кришталь.
Від кохання оніміли руки...
Бачу в снах весільну вуаль!
Мені відтяли живі емоції,
Чомусь - так сіро без них.
Моє життя немає гармонії,
Та здатись - вибір слабких!
6
7
240
...
Навіть в метелика палають крила,
Від цього клятого вогню!
Все життя і мрії - вкриті пилом,
"Я знав про цю війну..."
Вогонь горить навпроти нас.
"Їх дратує наша незалежність..."
Іноді не треба лишніх фраз,
"І метеликів врятує обережність"
8
0
221
Присвячується...
Мене вразила твоя історія,
В ній лише біль і благородність...
Не було щастя, гармонії,
Тільки кров і клята самотність!
Мене дивували вчинки
В яких - лише ціль без надії!
Герої - часто невидимки,
Які колись вбили власні мрії...
8
2
186
Нас не навчили любити...
Нас чомусь не навчили любити...
"Думаєш лише про себе!"
Мою особистість хотіли вбити...
"Ніхто не прийде до тебе!"
Мене ніхто не навчив любити...
"Ти завжди будеш на одинці!"
Не навчив, обнімати, просити...
"Твій дотик - поцілунок вбивці..."
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Знову мене вразив фанфік 🥲
7
0
133
Чужак...
А хто з нас - досконалий?
В кого "ідеальне" життя?
Хто дотримується всіх моралей?
В кого за гріхи - частіше каяття?
Хто з нас приклад для нащадків,
Хто з нас повинен керувати всіма?
Ми про це не маємо жодної гадки,
Та серед всіх нас шукаємо чужака...
7
0
195
Хочу метеликом стати...
А я хочу метеликом стати,
Щоб вільною була душа!
Між рідними полями літати,
Аби свобода була своя...
Я хочу злетіти в далечінь,
Солодкий пити нектар!
Сидіти в когось на плечі,
Віднайти справжній талант!
5
0
321
Щось.
Навіщо я - на цьому світі,
Яка моя мета?
Не люблять мене маленькі діти,
Для дорослих я - дурна.
Навіщо я - живу десь тут,
Який у цьому сенс?
Та попре все я не здаюсь,
Хоча не жду чудес!
8
0
254
Щасливі люди.
Щасливі люди
Не сміються сльозам.
Щасливі люди
Не ридають ночами.
Щасливі люди
Не тікають від світу.
Щасливі люди
Просто вміють радіти...
8
6
196
"""
А ти дальше тривожиш душу,
Хоча я для тебе - ніхто...
Зі сльозами кусаю холодні губи,
Моє життя - невтішне кіно...
А ти дальше мене ніжно вбиваєш,
Своєю вічною зимою...
Я вже давно нічого не відчуваю,
Адже колись була весною.
7
2
192
Щось.
А можна я буду щось своє писати,
Без правил і границь?
В творіння лише себе вкладати,
Без чужих рамок, небелиць!
"Не можна тут дієслова вставляти,
А тут повинна бути кома!"
Та скільки можна всім кричати
"Мистецтва - це свобода!"
8
2
176
Вільна!
А я тепер вільно посміхаюсь,
Не зважаючи ні на що!
Нікому більше не вклоняюсь,
Страх зник, немов сон...
А я тепер стала сама собою,
Обірвала чужі нитки!
Стала цінувати власну волю!
Які ж це потрібні рядки...
6
0
237
Дівчина з картинки.
Я подарую тобі троянду,
Білу, як і твоя душа.
Моє серце охопив орнамент,
Мабуть це неспроста...
Я подарую, тобі підтримку,
Лише мене попроси!
Шкода, що я - лише картинка,
Яку ти полюбив...
10
2
208
Збірка віршів.
Моє життя - збірка віршів,
Та вона - без картинок...
Поезії описують довгі дні,
Які йдуть без зупинок.
Емоції охоплені літерами,
Крапки описують вечори.
Коми - схвильовані діями,
Які весь час шукають чорнил!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Надто часто в віршах згадую вірші 🙂
9
0
209
Присвячується тобі...
Я піду не від тебе, а за тобою,
Не зважаючи ні на що!
Твої очі вражають глибиною
І тривожать мій сон.
Твої вуста, неначе з вишні вино,
На вигляд такі м'які.
Моє життя - чорно-біле кіно,
Яке - присвячене тобі!
8
8
220
Моя крихка довіра.
Будь-ласка посміхнись
І не загуби мою душу!
З нею не розчинись
Надто сильні будуть муки...
Адже душу віддаю крихкою,
Як моя легка довіра!
Не зважаючи на зради долі
Не втрачаю в тебе віру...
7
2
201
Один в полі воїн!
Десь з гордістю було чутно,
"Я - сильна людина!"
Цей подвиг - незабутній
"Бо в душі - сила!"
Дівчина юна ангела крила,
Чомусь в бою сама...
На світі ще так мало жила
Та б'ється одна...
І навіть попри сльози і біль,
Вона дістане меча!
В її серці давно живе звір,
Якого видно в очах...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Можливо з часом редагую цей вірш 🙂
5
2
128
Щось.
А я все ще пишу
І ніяк не можу спинитись.
Буквами німо кричу,
"От би в віршах розчинитись!"
Ну що поробиш, писати люблю,
Без цього я - не я!
"Давай про тебе щось напишу!"
Улюблена фраза моя!
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор любить своє хоббі 😗✌️
4
5
238
Відповідальність...
Не ховайся принцесо,
Знайду тебе всеодно!
Очі - безкрайнє небо,
Сняться надто давно!
Не ховайся, квітко мила,
Від цієї нудної реальності!
Якщо когось підкорила,
То чекай відповідальності.
5
4
250
Злодійська душа
Така мила злодюжка,
А краде серця!
Щось шепче на вушко
Злодійська душа.
Щось шепоче тихо,
Не знаю, що відповісти!
Усміхаєшся так мило,
"Мене не забудь віднести !"
5
1
169
Незграбна душа...
Мою незграбну душу,
Чують лише квіти і небо.
Поцілую ніжну ружу,
Відкрию зорі для себе!
Назбираю я тюльпанів,
Ляжу під сонцем.
Людям потрібні деталі,
А я дихаю серцем...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Троя́нда, шипши́на — рід і культурна форма рослин родини трояндових, листопадні.
6
0
174
Твоя краса...
О, моя краса містична,
Навіщо ховаєшся за квіти?!
Без тебе світ - незвичний,
Без тебе, живу лише у мріях...
О, моя краса небесна,
Що ж ти зробила зі мною?
Твої очі ніжні перли,
Змушують вірити у долю...
О, моя краса романтична,
Твоя душа - синє небо!
Зізнання вже - щось привичне,
Адже всі вірші для тебе!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Хочеться знайти другу половинку, щоб мати кому просвятити такі вірші 😂
4
7
196
Вона тепер - вільна.
Обличчя - мов порцеляна,
Осипається на осколки...
Дівчина ніжна, слухняна
Стала вільним вовком!
Руки холодні, мов лід,
Зігріває ніжне, гаряче серце!
Попри сльози і крик,
Вона - сміється в люстерце!
4
2
163
""""
А мій погляд збожеволів давно,
В ньому-лише здивування і страх.
Я - не романтична дівчина з кіно,
Яку головний герой читає по очах.
А мої вуста усміхаються завжди,
Навіть, коли душа виє вовком.
Цей світ мені став таким чужим,
Що серце тепер - виткане із голок!
5
3
207
Без назви...
Я мрію стати героєм,
Лікувати поранені душі...
Та не можу стати собою,
Відпустивши власні муки.
Я мрію серця зігрівати вогнем,
Хоча власне давно - розбите...
Люди не люблять самих себе,
Скільки марних сліз пролито..
5
5
216
Тривожність...
Так важко говорити правду у вічі,
Розкрити таємниці світів...
Знову - тепла зима, холодне літо,
Невже всесвіт геть здурів?
Так важко з розуму не зійти,
В цьому танці жорстокості!
Попри неживі погляди йти,
Повторюючи, "Я не збожеволію..."
6
2
194
Без назви.
На душі повисла тиша,
А ззовні стіна.
Обернені спинками крісла...
Ми знову - біля вікна...
За плечима - дружби роки,
Сотні нічних розмов...
Хто зна, як перетнуться шляхи,
Якщо ми мовчимо знов...
3
1
127
Романтика.
Я так сильно хочу відчути,
Твоє серцебиття в собі.
Палають пристрастю губи,
Ми неначе на світі одні...
Я так хочу тебе обіймати,
Разом - тепліше вночі.
Так багато мрію сказати...
Що ж відповіси мені?
5
3
130
За мистецтво - пролита не одна крапля крові.
"Мистецтво - це просто!"
Так сильно вдарили ці слова...
"Чому відома ця постать?"
Впала крапля крові не одна...
За мистецтво боролись люди.
"Я теж можу ноти нашкребти!"
Розстріляне відродження не забути.
"Можу фарби на папір нанести!"
"За що платять митцям?"
Не чую, просто мовчки пишу...
"Не робота творчість оця!"
Попри все культуру бережу...
"Це не талант, просто писанина!"
Мене розуміють лише вірші...
"Робота зробила з мавпи людину!"
Прошу мистецтво вічно живи!
6
3
229
Типу "Авангард".
Мене мов вазу,
Розбивають радості квіти...
Одна, дві фази,
Від щастя - струмом вбиті.
Я, мов провідник вода,
В мені електрику не спинити!
Чомусь, розбита ваза одна,
А квітів багато не зможе жити...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Потягнуло на незрозумілу літературу 😗✌️
4
1
175
Щось.
Хтось каже "Світ прогнив,
Немає нічого крім страждань..."
Не вміє він любити мить,
Коли немає жодних хвилювань!
Хтось каже " Я змирився з болем,
Всі колись помруть..."
Знайте, сильних любить доля,
Вони знають життя суть!
4
1
201
Благородна дівиця.
О, благородна дівице,
Мої очі - давно об вас стерті...
Наївних душ - вбивця,
Милий колекціонер люстерець!
О, прекрасна діва,
Чому така сумна ваша гра?
Ззовні - зима хмурлива,
А в середині - тепла, ніжна весна...
О, чарівна дівчино,
Ваші очі - два крижані озерця.
Чому душа - тепла, мила,
А таке холодне, самотнє серце?
6
2
209
Присвячується моїй країні...
Проснись, любов моя мила,
Неспроста - чути крик...
Навіть попри біль - вродлива
Усміхаєшся в цю мить.
Живи моя вічна краса,
Не проміняю тебе ні на що!
Співає солов'їна душа,
Попри рани, сльози і кров!
8
3
280
Присвячується батькам.
Маленьке янголя
Сидить і думає про щось своє.
Воно вдячне батькам,
За те, що на світі цьому жиє.
Воно дякує їм за крила
І за те, що навчили літати!
"Батьки мої рідні, милі!"
"Вас теж тепер буду оберігати!"
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор скучає за батьками, і сподівається, що скоро з ними зустрінеться 🙂
7
5
175
Сором'язливість
Я тону в тихій сором'язливості,
Та ніколи не зізнаюсь їй.
В моїй душі вирують пристрасті
І при цьому - спокій на лиці!
В моєму серці гримить гроза,
А на тілі ні хмаринки!
Десь сховалась впевненість моя,
Мабуть її вкрили пилинки...
8
5
261
Я все ще думаю про тебе...
На землі мільярди людей,
А я чекаю від тебе "Привіт!"
Проходить день за днем,
А я все ще мрію про обійми твої...
На світі так багато речей,
А я думаю про твоє кохання!
Вночі є мільйони ідей,
Та уявляю лише тебе до рання...
7
2
144
Дім.
Я повернусь до рідного міста,
Туди хотіла давно.
По вулицях лежить опале листя,
Згадала першу любов.
Я повернусь до рідного краю,
Туди жадає серце!
Думала, що ніде дому я не маю,
А він був біля мене...
7
0
256
Присвячується...
Так мамо я знову без шапки,
Зате з сигаретою в руці!
Не люблю вже чорні шоколадки
І без них - гірко на душі....
Так мамо я п'ю алкоголь,
Забув про каву і чай.
В мені палає клятий вогонь,
Попри сотні страждань...
Так мамо я вже не дитина,
Та попри все ти - найрідніша!
Мені часто обрізають крила,
Та заради тебе повзу на колінах!
9
3
257
Щось.
Я хочу спати, хочу їсти,
Та не дуже хочу жити.
Так довго старався впасти,
Щоб цей світ змінити!
Я не знаю, що я можу,
Та я знаю, що хотів!
Повернути душі волю
І віддать рабам політ!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Вірш з "незрозумілим" сенсом та дієсловами в кінці рядка."Змінити стиль" - важче ніж я думала ✌️😗
6
1
235
Філософія.
Я запам'ятала майже все,
Всі образи і прекрасне.
Та мало хто пам'ятає мене,
Адже я - дощ, а не сонце ясне.
12
0
207
Близькі незнайомці.
Твій погляд вселяє страх,
Зникає доброта із нього.
Людей читають по очах,
Та твої дають лише тривогу...
Усмішка сяяла, як сонце,
А зараз - холодна мов лід.
Стали рідними незнайомці,
Коли близькі не вчули крик.
7
5
191
Вірш ні про що.
Спала маска із обличчя,
Надії всі - розбиті.
Шелестить під ногами листя,
Серце - холодом покрите.
Не любили мене люди,
Та любив їх я.
Після радості приходить смуток,
А за ним уже й зима.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор не любить зиму ❄️🏔️❄️
9
4
226
"Лист"
Я напишу тобі листа,
В ньому буде вірш для тебе.
Вживу тікають почуття,
А поезія - те що треба!
Там буде ніжність і романтика,
Цього бракує в житті...
Мені так не вистачає практики
І про кохання слів!
10
1
235
Дівчина з вулиці.
Вони вважають мене милою,
Не знаючи хто я?
Ніколи не назвуть сміливою,
"Ще не знаєш життя!"
Вони думають, що я - ніхто,
Якась дівчина із вулиці.
В моєму серці палає вогонь,
Хоча душу ламають труднощі....
9
0
220
Філософія.
В світі - мільярди людей,
А хтось думає про тебе...
Життя летить день за днем,
А ти шукаєш недоліки в себе?
9
2
249
Темна сторона...
Ціле життя я був хорошим,
Та чую, що щось не те!
Від сумління мене морозить,
А в середині щось живе...
Це моє друге "Я", чи щось інше,
Те що бачать і не бачать люди?
Воно так ластиться і кличе,
Та мені кажуть про це забути.
В мені є часточка зла,
Та її я геть не знаю!
Надто звик я до добра,
Та нелегке життя міняє...
Темну сторону все ж полюбив,
Мене вона вже не лякає!
Буває нечисте щось творив,
А совість не вбиває...
Надто довго тримав її в собі,
"Ах, в мені - дві особистості..."
На якій же я стороні?
Світла - добро, інша- можливості...
.
.
.
.
.
.
.
.
Перечитала попередній вірш про темну сторону людини і вирішила замість нього написати цей. В попередньому - багато недоліків.
8
1
232
Картина.
Я хочу намалювати тебе,
Картина сяє твоїми думками !
На ній будуть світлі кольори ...
Дивлюсь на неї тихими ночами.
Я хочу передать твою красу,
Не можливо описать її словами.
Пензлики затіяли тонами гру,
А я прикрашу її фарбами !
10
0
212
Сильні.
Сильні теж ридають вночі,
У них теж є почуття...
Вони ховають емоції свої,
Коли палає ніжна душа...
Сильні іноді заздрять слабким,
Які - такі вільні в усьому...
Адже в тих світ такий простий
І в ньому - так мало тривоги!
7
0
207
Горда панна.
Душа безкрила,
Хоче злетіти попри все!
Що ж ти, моя мила,
Розбиваєш серце своє?
Проводиш дні на самоті,
А мрієш про танець?
Обрізаєш крила свої,
Хоча мрієш літати...
Невже потрібна ця гордість,
Коли серце - ніжний кришталь?
Невже- краще багата самотність,
Ніж проста весільна вуаль?
8
0
185
Моя душа!
О моя душа, фантастична,
Що ж ти робиш зі мною?!
Цей світ такий симетричний,
А я в ньому став творчим героєм!
О моя душа романтична,
Навіщо мені стільки фантазії?
Світ вважає мене практичним,
А я втікаю від його нудної реалії!
8
0
235
Симфонія зла.
Демони почали симфонію,
Я хочу приєднатись до них!
У світі - так мало гармонії,
А в них - стабільність різних сил...
Демони вирують в танці добра,
Це виглядає так незвично...
Іноді нас манять сили зла,
Коли вони виглядають велично!
6
0
208
Без назви.
Голубі очі, пшеничне волосся,
"Ах, який же ти прекрасний!"
Комусь являєшся у снах щоночі,
Ніхто не бачив тебе справжнім...
Усмішка сяє цілими днями,
"О Боги, який ти милий!"
Біль збирається літами і віками,
А єдине, що знають "Ти красивий!"
10
0
214
Вірш для певної людини.
Я часто дивлюся на небо
І уявляю як би ми були разом...
Цей вірш призначений для тебе,
Його прочитаєш і забудеш як сон.
9
0
196
Витонченість.
Я загубилась серед принцес,
Вони усі такі красиві...
Та в платтях не бачу я сенс,
Адже душі їхні - черствиві.
Вони танцюють, п'ють вино,
Не знаючи про поле бою.
Життя для них щасливе кіно,
Коли хтось жертвує собою...
Вони не розуміють слово зручно,
Не помічають красу сміливості...
Чомусь по душі б'є так гучно,
"Тобі бракує витонченості!"
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Не дуже зрозумілий вірш, але нехай буде...
9
2
168
Зміни.
Зміни бувають різні,
Від своїх думок й чужих...
В кращу сторону міняють сильні,
В гіршу - це примха слабких.
Люди міняються усі,
Не залежно від віку і статі.
Головне зберегти мрії свої
І гордо на світло йти далі.
9
6
174
Квітки.
Квіти, квіти, квіти...
Знову - повсюди вони!
Зимою, весною, осінню, літом,
Без них не можу, як без води!
Квіти, квіточки, косиці,
Милий запах, ніжні пелюстки...
Чи із поля, чи з теплиці,
Вами дихаю й живу завжди!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор обожнює квіти 🌻
9
2
197
Без назви...
Я хочу дихати квітами,
Вони пахнуть твоїм коханням.
Фіалки вважають милими,
А я ними живу звечора до рання!
Ти даруєш мені квіти щоночі,
Як і свої поцілунки...
Коли бачу твої рідні очі
Забуваю всі дарунки.
9
2
162
Коронація.
Ах ці коронації,
Радіє панство і селяни!
Чути звідусіль овації,
Ламають столи вино і страви!
Ах ці принци, королеви,
В усіх - таке пишне вбрання!
Музика звеселяє небо,
"Зустрічайте нового короля!!!"
9
2
153
Філософія.
Дівчина стоїть над обривом,
Перед нею летить життя.
Спогади - різні, сумні і милі,
Та до обох нема вороття...
Дівчина дивиться вниз,
"Невже до смерті подати рукою?"
За миттю проноситься мить,
А ти боїшся стати собою...
7
3
139
Трішки оптимізму!
Я хочу танцювати з тобою,
Від рання і аж до зорі!
Щоб кружляли серед поля,
Загадуючи мрії нові!
Я б хотіла цілувать тебе,
Ніжно, серед квітів...
Щоб на душі було так тихо,
Немов ми маленькі діти!
5
1
228
Селфхарм.
На твоєму тілі - шрами,
А хтось це романтизує...
Розбиті вщент ідеали...
"Сам собі рани намалюю!"
Ти не знаєш, як спинитись,
Душа і стіл - в крові...
З жалістю будуть дивитись
І засуджувать в душі...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Самопошкодження, іноді використовується англіцизм селфхарм (від self-harm) — навмисне пошкодження свого тіла через внутрішні причини без суїцидальних намірів.
Мене іноді дратує коли діти 11-13 років "романтизують" депресію і селфхарм. Я мала і те і інше і повірте нічого романтичного в тому немає! Єдине, про що ти тоді думаєш, як би не зійти з розуму і щоб про це не дізналася мама. Це не про маленькі порізи на руках і сумну музику в навушниках... Це про стан, коли ти не помічаєш елементарних речей і приходиш до тями, коли твоя кофта і зошит "залиті" в крові, а в кімнату стукає мама, бо ти її не вчув, навіть за восьмим разом.
5
1
237
Уже не діти...
Твої перелякані очі
Являються мені у сні.
Стали холодними літні ночі,
А сновидіння, мов лід - крихкі.
Твій погляд лякає, когось,
Не знають, що бачили ці дві зорі!
Смерть узріти тобі довелось...
"Ну чому ж діти живуть на війні?"
5
4
206
Щирість чи невразливість?
Мило сміятись,
Чи бути щирою?
Всім допомагати,
Чи бути щасливою?
Трішки боятись,
Чи бути сміливою?
Собою залишатись,
Чи стати невразливою?
6
2
221
""""
Серце роздерте на шматки
Старається битись попри все...
В ньому вже так мало доброти,
А колись діставала навіть верх...
Душа виривається на волю,
Адже не хоче потім в пекло!
Людей змінює і формує доля,
Тому не всі злетять у небо...
7
1
187
Присвячується всім поетам.
Зібрались поети за столом,
Так багато різних людей...
Кожен з них - слова король,
Заклинач дивних ідей!
Кожен з них має свій стиль,
Комусь головне мрії, почуття ...
Є авангардист не простий,
А в когось вірш - думок зібрання!
Та кожен поет чудовий,
Головне щирість слів!
Мистецтво - це ж свобода,
Політ фантазії, думок і мрій!
10
3
192
Дивна філософія.
Озернись навкруги,
Що чекає на тебе?
Звільни свої думки,
Які опускають небо...
Відпусти каміння з душі,
Нехай не тягне на дно!
Прочитай мрії дивні свої...
Летіти, час настав давно!
8
6
186
Маленькі драми.
Відкрий своє серце!
Знаю - страшно, та довірся мені.
Квітів поле, синє небо...
Твою душу, знову, бачу у сні.
Ти - реальність, чи моя мрія,
Яка не здійсниться ніколи?
Своїми словами зламав віру,
Плачучи... "Мамо, я йду додому..."
7
1
197
Принцеса воїн.
Усміхнись, принцесо воїн,
Ти - тендітна і смілива!
Скільки смерті було в полі,
А ти не впала на коліна!
Не журись прнцесо ясна,
Ще загляне сонце у твоє вікно!
Попри зло - душа прекрасна,
Відчула радість не так давно!
7
0
258
Творча манія...
Мені кричать "Вернись додому!",
А я сиджу на вулиці...
Немає смутку лише творча втома,
Так багато - мудрощів...
Мені гучно кричать "Ти є ніхто!",
А я пишу свою біографію...
Творчим вигнанцем став давно,
Рятує до мистецтва манія...
5
0
226
Політ свободи.
Світ жадав мене спіймати,
Та я давно втекла!
Він в рамках хотів мене тримати,
Та надто вільне моє буття!
Світ хотів мене чомусь змінити,
Адже "Не така як усі!"
Бажав крила мої навік зломити,
Та цим не спинити політ!
7
5
147
Життя - це війни.
Зникли мої мрії,
Зникли почуття...
Не чути голосу надії,
Не знайду сенс буття...
Щезли кудись люди,
Бачу лише звірів.
Моралі всі - забуті,
Життя - суцільні війни...
6
0
243
Життя любити.
Ти хотів перетнути межу,
Та життя тримає далі.
Мріяв обірвати долю свою,
Та спинили моралі...
Ти хотів вкоротити віку,
Але досі мислиш тут.
Може ти життя почав любити,
Озирнувшись навкруг!
8
0
202
Філософія.
Загубилися день і ніч,
Загубилася і я ...
Втопилися пориви мрій,
Віднесла їх течія ...
Загубився милий світ,
Замість нього - жорстокі реалії ...
Закінчились пориви дій,
Та вітер надії нас штовхає далі!
10
0
212
Мавка.
Я зустрів мавку,
Це прекрасний дух лісний!
Ще на неї кажуть нявка,
Погляд - мертвий, крижаний ...
Вона - дух померлої дівчини,
Чую голос посеред гір ...
Помирати я не хочу без причини,
Та який прекрасний спів ...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Ма́вка, також на́вка, ня́вка, лісова русалка — істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць та дівчаток, померлих без хрещення.
10
2
241
Вистава життя.
Люди ненавидять одне одного,
Через різні моралі...
Вони розкидаються ролями
І чужі забирають медалі...
Вони пишуть сценарії,
Забуваючи хто - головний герой...
Дивними стали реалії,
Бо не ту роль граєш милий актор!
9
1
133
Хто вона?
Вона - птах, чи ангел без німбу,
Який явився мені?
Її голос - нагадує совині співи,
Які лякають вночі...
Вона міледі, чи дивний вампір,
Який йде вбивати?
Її душа - ранений птах-звір,
Який мріє літати!
8
1
168
"уявімо, що тут гарна назва"
З'явилось натхнення,
Потрібно писати!
Бракує откровення
Правду сказати...
Пишу щось не те,
Так мало слів!
Сумніви схопили мене,
Сенс не зберіг...
6
3
176
Не ту...
Ти читаєш,
Я пишу.
Ти питаєш,
Я люблю.
Ти смієшся,
Я мовчу.
Ти кохаєш,
Та не ту.
.
.
.
.
.
.
.
.
Іноді таке буває, що ти просто мрієш, щоб двоє людей зійшлися, а їм бракує впевненості.
8
0
171
Щось на кшталт мотивації.
Гордо йди вперед,
Слабких не любить Земля!
Не чекай чудес,
Отримаєш, що заробив сам!
Ніколи не здавайся людино,
Цей світ для всіх!
Плач, кричи але лише тихо,
Слабкість - то для своїх...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Не вмію придумувати назви .
8
0
185
Без назви
Я так хочу закричати,
Та боюсь мене почують...
Розцарапала я шрами,
Нарешті живою себе вчула!
Я так хочу злетіти,
"Усі чомусь бояться впасти?"
Вмираючи бажала жити,
Усе життя чекаю страти...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Трішки депресії
в студію (づ￣ ³￣)づ✨💔✨
10
3
142
Жахи.
Вірш - справді не з приємних...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Їх було троє, а ти один...
Холодні доторки так обпікають.
Від сигарет ішов дим,
На зап'ястях - опіки й шрами...
Вони були злі, а ти - сумний,
Брудні словечка ранять...
Стали реальністю страшні сни,
Тіло вже довго шукають...
Автора вразив фанфік 🥲
6
4
164
Дівчина не для вальсу.
Ти - не створена для вальсу,
Хоча ти -принцеса!
В тобі немає цієї фальші,
Не читаєш п'єси...
Тебе не люблять різні принци,
Мабуть за них - сильніша!
В тебе бували комплекси і кризи,
Зато душа - найяскравіша!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор розучилися писати довгі вірші 😅
9
3
202
Грішна любов.
Ти обняла мене,
Я тану, неначе лід...
"Кохаю тебе!"
Чую вже пару літ.
Такі ніжні твої поцілунки...
Іноді - непотрібні слова!
Нас рятують темні провулки...
Грішна любов - така!
7
2
128
Щось...
Я загубився серед світів,
Ніяк не знайду дім...
Стільки планів, стільки мрій
Перетворились в дим.
Я ніяк не знайду себе,
Так багато ярликів...
Рамки душать мене
Серед поривів дій...
8
0
221
Ангели
Я знову пишу про ангела,
Ось крила білі шелестять!
Вони немов небесне марево,
Приходять мені в снах...
Ангели - символ ніжності,
Від них настає злу крах!
Їх крила додають мужності
І відганяють страх!
5
1
166
Метелики...
Мене обсіли метелики,
Я, неначе фея зі снів.
Вони нагадують ангеликів,
Які йдуть на поміч тобі.
На мене сіли створіння крилаті,
Так різко зупинився час!
Мабуть я можу загадать бажання ,
Щоб мій погляд не згас...
4
1
114
Дивний вірш.
Це якийсь дивний вірш,
Не знаю про що сказати...
На мить зупинився світ,
А мав би птахом літати.
Тут немає історії чи сенсу,
Просто автор блукає в житті!
Так важко забути теплі моменти,
Особливо, коли вони - не твої...
5
2
192
Сторінки книг.
Ми зустрілися на сторінці книг,
Такі милі, необачні...
Тут так багато букв, плям, чорнил,
А ми летимо в танці!
Тут багато помилок в сюжетах,
А нам всеодно!
Ми герої з зайвого, куплету,
Які збожеволіли давно!
8
6
242
Дівиця чи відьма?
Зорі кудись розлетілись,
Ти - на пейзажі одна.
Серце твоє відкрилось,
Але ти дальше сама...
Не схилиш голову перед кимось,
Надто горда ти левиця!
Так часто додають тобі віри, сил,
Фрази "Відьма, а не дівиця!"
9
2
232
Щось.
Класика жанру - я і перо,
Чашка кави на столі.
Звикла до цього вже давно,
Пролітають птиці дні!
За вікном дощі падуть,
А в будинку - сухо.
Роки за роками йдуть,
А я знову пишу так любо!
9
2
243
Світ...
Палала я, палало місто,
А світ збоку стояв.
Стало мертвим рідне місце,
А світ мовчки кричав.
Ридала я, ридалии люди,
А світ нам співчуває.
Діти так часто бачать муки,
А світ їх обминає...
8
4
285
Філософія...
Як воно втратити все,
До чого йшов роками?
Є речі страшніші за смерть,
Я гублю себе, своїми ж думками...
7
0
273
Трішки романтики...
О, прекрасний юначе,
Скажи своє ім'я!
Горю коли тебе я бачу,
Зникло каяття...
О, юначе, милий,
Метелики - на лиці ...
Чому такий красивий,
Приходиш уві сні?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Вірш присвячується хлопцю з цієї картинки 🧡
9
2
248
Королева.
Пливи, водяна королево
До мене в ясний сон!
Там палає безкрайнє небо,
Загравав синій вогонь!
Пливи моя королево,
Я чекаю на краю гори!
Як добре, що повірили в себе
І об'єднали різні світи!
4
1
248
Україно!
"У"смішка твоя - зла,
"К"ров по сорочці стікає...
"Р"инула від тебе орда,
"А"ле сліди на серці лишає!
"Ї"м забракло сили, слів,
"Н"евже ти - на віки жива?!
алгоритми сміливих мрій,
"О"біймають тебе і наші серця!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Хотіла написати акровірш, але щось пішло не так 😅
7
2
154
Мамо...
Мамо, скажи я - поет?
Чи просто хлопець з провулку?
Як тобі цей вірш, куплет?
Чи може надто дивна моя думка?
Мамо, скажи який я?
Може - дивак, чи нормальний?
Якою буде доля моя?
Я поет, чи хлопець звичайний?
Скажи мені, мамо, навіщо - я?
Підкорю світ, чи загину в тіні?
Врятує, чи погубить малеча твоя?
Дорослим став чи ще дитина?
4
1
139
Щось...
По життю мене несе течія...
Була ніким,
А тепер маю різні звання!
По життю у мене були різні люди.
Щирі, нудні
І ті, яких ніколи не забуду!
По життю я різне зустрічала...
Веселе, сумне,
Та те, від чого ненадовго злітала!
По життю я дивна людина,
Іноді лякаю,
Та головне, що проти течії лину!
6
6
178
Дивний вірш.
Так мамо я курю,
Уже давно, невпинно...
Себе я мамо не люблю,
Давно вже був невинним...
Так мамо, я- не дитина!
Чорні думки то - моє життя...
Від мене волосся дибом!
Не вірю, що був колись дитям...
Так мамо я не ідеальний!
Я - чийсь страх і жах на яву!
Забув твої добрі моралі,
Ти єдина кого досі люблю...
.
.
.
.
.
.
.
В автора осіння хандра 😅.
3
3
225
Ханахакі.
В мене вросли квіти ...
За що ця любов?
Ти був таким милим ...
Повернуся знов!
Я чомусь така необачна!
Дивне кохання ...
Від цієї хвороби мені лячно!
Таке важливе зізнання ...
Квіти, квіти, всюди - вони!
Ти щось запідозрив...
Хочу до тебе знову летіти, йти!
Та спиняють каплі крові...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
"Ханахакі – хвороба нерозділеного кохання. Людина, яка страждає від нерозділеного кохання, кашляє квітами, що обволікають зсередини його органи.
Автор знову читає фанфіки про ханахакі 🙂
5
3
137
Ангел.
Ангел на ланцюгу сидить.
"Невже у вас нічого святого?"
Час - вітром швидко летить.
"Їй потрібно вернутись додому!"
Ангел молитися не припиняє.
"Загину, та вона полетить у небо!"
Всесвіт такі гріхи не прощає.
"Ангеле, зачекай, прийду по тебе!"
Ангел дальше молиться Богу.
"Невже поляжемо тут удвох..."
Друзі іноді не йдуть на допомогу.
"Летимо разом, нас чекає Бог!"
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автору подобається образу ангела, тому про них багато віршів 😅
3
3
319
Щось.
Зорі захопили усе,
Нам не розійтись..
"Невже ненавидиш мене?"
Благав схаменись!
Море - приємно шелестить.
Нарешті мене обняла...
"Прошу від брехні проснись!"
Любов на правду обміняла.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Просто віпш до картинки🙂
5
3
199
Поле у сні.
Хто ти - чарівна незнайомка?
Як у тебе справи, життя?
Без тебе почалася дивна ломка,
Без тебе - байдуже буття...
Хто ти - чарівнна панно?
Скільки тобі - зим, літ?
Де ти міледі, мила, нереальна?
Невже є лише уві сні?
Хто ти - красуня із поля мрій?
Пам'ятаєш наші розмови?
Таке велике море вражень, див!
Так не хочу вертатись додому...
7
1
195
На фоні вогнів.
Ти сиділа на фоні вікна,
Така прекрасна, чарівна.
Так хочу промовити "моя!"
Та вже втратив цю втіху...
Ти сидиш закохана,
На фоні нічних вогнів.
Ти - богами подарована,
Та уже, нажаль, не мені...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор знайшла час та сили на маленький віршик! Всім натхнення та печеньок ✨🍪✨
5
5
186
"Танку".
Я впала у воду,
Та чомусь - це не сумно.
Мокрою йду з дому,
А всім чомусь це всеодно,
Цей світ байдужий знову...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор старалася дотриматися всіх правил написання такої поезії 🙂
5
0
301
Присвячується герою з сумною історією.
Фарфорова маска сниться ночами,
Шрам полум'ям горить!
Як жити дальше давно я не знаю,
Пам'ятаю вбивств кожну мить.
Згадую твоє серцебиття у руці,
Ти сумно дивилась на мене...
Друг на вік залишиться в землі,
А сенсей усміхається з неба.
Всі дивним мене вважають,
Страх ваш запах на вік ...
"Гірше мусора - ті хто друга кидає!"
Допомагає жити на цій землі...
Я "герой" з долею не легкою,
Та моя усмішка - найяскравіша!
Складний тягар бути шинобі,
Та життя від цього є цікавішим...
7
3
536
Щось.
Чарівний юначе,
Зіграй мені пісню!
Здолай океани,
Починаючи приспів!
Милий юначе,
Покажи музики красу!
Співаючи морями,
Доведи до ідеалу гру!
6
3
154
Котик з картинки.
Мила киця, очі вогняні,
А погляд неначе людський.
Прийди до мене уві сні,
Розкажи про сім життів.
Я не знаю яка ти і звідки,
Просто знову котик з картинки.
Але зачіпили очі ясні,
Які неначе, колись були живими...
7
0
190
Крила.
Я б відірвав собі крила,
Та без них я - ніхто.
В моєму житті так багато лиха,
Але перегорів. Вже всеодно...
Я б вирвав все пір'я,
Та без нього полечу в нікуди...
На вулицях щасливі сім'ї,
А я знову сам, я знову один...
Я б спалив свої крила,
Та все закриє їдкий дим...
Згадаю усі щасливі миті
І полечу у новий вир!
5
2
141
Без назви
Дівчино, очі - ясні, мов зорі,
Прийди до мене уві сні!
Будемо купатись в річці-морі,
Збираючи лотоси чудні!
Дівчино, плаття - чорне, мов душа,
Заглянь в серце моє!
Підкорила мене твоя ніжна краса,
Заполонивши собою все!
Дівчино, - блискуча, мов сталь,
За що ти так зі мною?
Зникла з мого життя вся мораль,
Адже живу і дихаю тобою...
Дівчино, лебідь прекрасний,
Дякую за те, що ти є!
Давно не чув серця стук власний,
Адже воно тепер твоє...
5
3
189
Я втрачаю... себе?
Я повільно божеволію,
Чую дивні голоси...
Так швидко гублю гармонію,
Дивно блудять мої думки...
Я повільно втрачаю себе,
Так голосно кричить друге "Я"!
Невже воно душу відбере,
На руїнах, будуючи нове життя?
5
2
136
Лише ти і душа.
Просто озернись навкруги,
Тут - лише тиша і спокій.
Лише - співи вітру, шум води
І птахи кружляють навколо!
Тут лише безкінечність і я,
Нарешті ти така щаслива!
З тобою заговорила власна душа,
Бо самотність її попросила...
4
3
123
З висотки...
А вмирати боляче,
Чи простіше, ніж заснути?
Життя тікає потоками,
А чому, я не можу збагнути.
Може десь звернув не туди,
Згрішив і став порочним!
Так давно я не чув себе живим,
Аж поки не скочив з висотки...
5
1
147
Без назви.
Просто знай, що я - жива,
Часто думаю про тебе...
Ти завжди будеш не одна,
Хоча ми - земля і небо...
Просто знай, що я є тут,
Недалечко, біля твого серця!
Так боляче б'є твоє "друг",
Та кохатиму очі - люстерця!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор ні в кого не закохана, просто передивилася романтики.
5
0
204
Не сонячно.
Мене ламали,
Та я дальше сяю!
Мене кидали,
Та я знов літаю!
Мені боляче,
Та я часто сміюсь!
Мені не сонячно,
Та я ніколи не здаюсь!
6
3
198
Пиши.
"Пиши вірші..."
Шепоче душа.
"Просто пиши!"
Кричить війна.
"Пиши, молю..."
Говорить серце
"Пиши, допоможу".
Сказало небо.
9
1
246
Без назви.
Повільно зникла доброта,
Я біжу в нікуди...
Колись щось миле малював,
Колись я щось творив...
Повільно очі голубі чорніють,
Небо з них зникає...
Моє мистецтво було "вибух",
Зараз же просто вбиває...
Повільно зникла усмішка,
Всюди бачу ворогів!
В усьому з'явились сумніви,
Мистецтвом я сам себе убив...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Щось на кшталт історії мого улюбленого аніме персонажа😅
5
1
238
Дивна любов.
Дивна - наша любов,
Та від цього - не менш прекрасна!
Поцілунки знову і знову,
Обійми теплі, мов сонце ясне...
Дивне - між нами усе,
І від цього, чомусь шаленіють люди.
Та щасливе - серце моє,
А все погане нехай про нас забуде!
3
3
233
Вірші - сон.
Я хочу написати вірш,
Та не знаю про що сказати...
Минають сотні днів,
Швидко, мабуть вони - крилаті...
Я хочу написати про радість, сміх,
Та зникли вони давно...
Скільки хочу описать думок, мрій,
Та на них байдуже, всеодно...
Я напишу про дощ.
Ось він за вікном рясний!
Мої вірші - це сон,
Сірий і трішечки сумний...
7
3
293
Мотивація!
Нас оточили на всіх фронтах,
Кожного хочуть зламати!
Та ніколи не згасне віра моя,
Дальше буду допомагати!
Можете біля мене стріляти,
Та я не здамся, ніколи!
Потрібно - піду нечисть вбивати,
До бою завжди готова!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Вибачаюсь, що останні вірші на одинакову тематику.
Всім мирного неба 🇺🇦🕊️🇺🇦
8
3
237
Герой
Він пав смертю героїв,
Та ніхто про це не знає.
Його погляд спрямований вгору,
Та краси неба він не помічає.
Очі його відкриті,
На устах усмішка грає,
Проте погляд його склянний
А радість лише лякає.
Шкіра його бліда мов сніг
І біля серця мак червоний-
Цей прекрасний вид
Псують лише плями крові.
Він загинув як людина,
Яка просто хоче жити!
В очі ворогу він дивився сміливо,
Та кулю цим не спинити!
Цей солдат загинув
Смертю хоробрих героїв
В небо ангелом полинув-
Швидко. Із усмішкою болю...
8
0
240
Знову про війну...
Ангел смерті
Літає над нами.
Стало чорним небо,
Гримлять автомати!
Палають будинки,
Десь мітки блистять...
Не здадуться люди!
Смерть ворогам!
11
4
214
Ще трішки патріотизму!
Руки вщент розбиті,
Погляд ненавистю горить!
Не будем це терпіти!
"На дворі війна гримить..."
Довго мовчали,
А ще довше терпіли.
Поки якісь вандали,
Нашу неньку гнобили!
"Вы обстреляли Донбасс!"
Гарно вам мозок промили...
"Почему во всем обвиняете нас?"
Ви наші землі кров'ю осквернили!
Україна не буде нечисть терпіти,
Зброя, на щастя, в нас є!
Кометами снаряди будуть летіти,
Та ми не віддамо своє!!!
.
.
.
.
.
.
Вибачаюсь перед громадянами Росії, які тверезо оцінюють ситуацію. Всім спокою і мирного неба 🇺🇦🕊️🇺🇦
8
2
265
Я один
В голові думок гора,
Дні сірі й один на одного схожі.
За вікном танцює гроза,
Невже я ні на що не гожий
Цілими днями сиджу я один -
Білий ворон серед сірої маси.
Не можу жити з людьми,
Знову одягну темну маску.
Зроблю кам'яне обличчя,
Неначе кудись зникли почуття.
Виглядатиму так весело й невинно,
Та знову плаче моя душа.
Всі мене не розуміють,
Божевільним називають.
А я лише потрібним хочу бути
І не плакати ночами.
Невже так складно
Прийняти мене самим собою,
Не бити по сердцю нещадно
Не порівнювати мене з тобою
7
0
201
Голуб миру!
Голубе миру, лети у світи,
Принеси кожному щастя!
Злість і ненависть геть віднеси,
Щоб жили під мирними небесами!
8
2
243
Душа художника
Душа художника
Вся в розсипі фарб.
Ніщо не закриє,
Цей танець барв.
Ніхто не зрозуміє-
Цю палітру кольорів,
І як це
Вкладати душу в папір.
Ніхто не знає,
Як це дружити з олівцями,
А в вісні
Гуляти з фарбами.
Ніхто ніколи не зрозуміє-
Цих митців.
Адже вони повелителі краси,
А не наших душ земних.
7
1
229
Мир.
"Мир"- таке коротке слово,
Та стільки в ньому суті.
Заради нього пролите крові море,
Жертви не будуть забуті.
Мир - оспіваний піснями,
Про нього пишуть вірші.
За цей скарб б'ються роками.
З болем, та здобудемо його й ми!
7
1
232
Стих тебе
Запах твоих волос,
Сводит чуства с ума.
Заполонила сердце мое,
Глаз твоих тьма...
Каждую ночь мечтаю
Тебя крепко обнять.
Когда вижу тебя улетаю,
Но слова твои, заставляют упасть.
Слишком больно,
Видеть ненависть
В этой тьме...
И знать, что ты не знаешь,
Что я посвящаю
Этот стих тебе...
6
0
248
02.24.2022.
Проснулась Україна, від
Шуму гармат!
В будівлі влітають снаряди,
Чутно гул солдат...
"Берімо зброю в руки, брате!"
По каналах лише новини,
Чорний дим закриває небо.
Та не можна сльози лити,
Ними Україну не збережемо!
10
2
252
Мрійливі ночі
Прості слова на папері:
Можуть стати шедевром.
Дівчина яка завжди була леді,
Не стане моделлю.
Ніхто не знає, що буде далі,
Але туди зазирнути хоче.
Без старань жадає медалі
І просто в мріях проводить ночі
Так було і буде завжди;
Бо занадто наївні люди
Не йдуть до своєї мети
А кажуть, що буде то буде
10
0
290
Без назви.
Я дивлюся плюшеві сни -
Там коти стрибають.
Я відчуваю паралельні світи -
Вони мене обіймають.
Я літаю на інші планети -
Там спокійно мені.
Та мрію вернутись на рідні землі,
Забуваючи мрії свої...
6
0
197
Кіточка
Кіточка маленька, тендітна,
Пестлива ніжна і спритна.
Водночас сильна й жорстока,
Б'ється за життя і свободу.
Бігає за сусідським котом,
В очах її завжди палає вогонь.
Ніби в неї все гаразд
Та рано чи пізно настане чорна пора.
Кіт найде іншу пестливу і ніжну
Забудуть сусіди давати киці їсти.
Закриють її в притулку у клітці,
Згаснуть в очах її іскри.
Так іноді і в людей,
Приходить до них судний день,
Проте вони можуть втекти з притулку,
Та найти в добрих людей рятунку,
Які не забудуть давати киці їсти.
Не будуть гасити в очах її іскри.
І вона буде знов ніжною і пестливою,
Та з іншим котом щасливою.
9
2
261
Хаос.
Я тікаю від хаосу,
Який весь світ уже захопив.
Не повернуся додому,
Лише недавно нові землі відкрив!
Я втечу від усіх,
В мене неначе виросли крила.
Хоча зруйновано світ,
Та я нове дихання отримав!
10
3
191
Троянди
Червона троянда
Колюча просочена кров'ю,
Біла троянда
Ніжна, пахне любов'ю.
Такі різні і обидві кохані,
Стоять в вазі на вікні
Зазглядають на них
Метелики ранні.
Вони обидві не ідеальні,
Та кожна вражає своєю красою.
Так само і люди
Прекрасні, коли стають
Справжніми собою.
8
1
298
Я бачила...
Я бачила сильних,
Які гірко ридали.
Я бачила невинних,
Які сміливо брехали.
Я бачила рідних,
Які близьких продали.
Я бачила дивних,
Яких в історію записали.
Я бачила чистих,
Які брудом все поливали.
Я бачила всіляких,
Лише ідеальних на зустрічала...
10
0
223
Іграшка
Ти просто іграшка,
Груша для ударів.
Тоналка для синців
Не поможе і надалі.
Не можна це терпіти,
Лише заради дітей.
Ти можеш вмерти
Не пізнавши щастя речей
Ти особистість,
Не лише мати.
Заради дітей,
Не потрібно себе ламати.
Схаменися людино,
Роззирнися довкола.
Хіба щасливі діти,
Коли мати плаче від болю?
Просто тікай,
Подумай про себе.
Цю клітку ламай,
Ридати не треба.
8
0
243
Стих.
Я часто говорю об искусстве,
Меня мало кто понимает...
Я отдаю ему все свои чувства,
А оно меня обнимает.
Я пишу стихи ночью и днём,
Мне времени мало.
Мы с ним на веки вдвоем,
Я всю себя отдала...
7
1
163
За три дні до кінця світу
За три дні до кінця світу
Ти захочеш жити.
За три дні до кінця світу
Захочеш все змінити.
За три дні до кінця світу
Ти згадаєш все хороше.
За три дні до кінця світу
Наплюєш на усі гроші
За три дні до кінця світу
Ти пізнаєш щастя простих речей.
За три дні до кінця світу
По-справжньому зрозумієш себе.
За три дні до кінця світу
У тебе буде не багато часу.
За три дні до кінця світу
Зрозумієш, що у тебе було
Щастя.
12
3
299
Ангел під дощем.
Я бачу ангела під дощем,
Та крила його чомусь зникають.
Намагаєтеся спинити це все,
Та сили його на жаль покидають .
Чиста душа сильно болить,
Вода з неї бруд старається змити.
Невинний мовчки кричить,
Та вже нічого не можна зробити...
Ангел лежить під дощем,
Лише білих крил йому не хватає.
Ніхто не прикриє його плащем,
Адже свою шкуру під ним ховає.
Та ангел ніколи не здається,
Людей в думках завжди захищає.
Зі зрадою не легко змириться,
Адже чиста душа всіх прощає...
8
4
165
Розмови
Розмови їх так багато,
А почуття їх так мало.
Усі ховають емоції,
Бояться що їх розкриють,
Дізнаються їхні таємниці
І в клітці для недостойних закриють.
9
0
327
Вечір.
Дівчина, біле плаття,
Квіти навкруги рожеві.
От би метеликом стати,
Злітаючи в вечірнє небо.
Хочеться пісні співати,
Дивлячись на хмари калинові!
Про буденні справи не згадати,
Закохавшись в дивне поле!
6
5
187
Любов
Чому від любові
Рани такі глибокі?
Чому від цієї болі
Шрами наскільки широкі?
Чому сльози
Наскільки пекучі,
Коли по дорозі
Іде твій коханий чаруючий?
Чому навіть холодне серце
Любов може обпалити?
Чому вона, неначе люстерце,
Яке неможливо зліпити?
Чому від любові
Так погано?
Чому скільки болі,
Якщо на тілі не має рани?
Чому, якщо ти любиш,
Не люблять тебе?
Чому, якщо люблять двоє,
То любов, можливо, піде?
Чому скільки питань
До цієї любові?
Відповідей немає,
Як і лікарства від болі...
10
0
356
Балерина.
Балерина, ангел мій,
Так красиво оживає в танці!
Забула слово "дім",
Адже вночі крутиться в вальсі!
"Мила, прошу, зупинись,
Вже крила навіть відпали!"
Проте, ну чує мій крик,
Адже душу сцені віддала...
Балерина в танці кружляє,
Лише музика для неї існує.
Іскра в очах повільно згасає,
Адже крім танцю нічого не чує...
11
2
220
Балерина.
Балерина ангел мой,
Так красиво оживает в танце.
Забыла слово "дом",
Ведь даже ночью кружит в вальсе!
"Милая, прошу остановись,
Все крылья уже себе оторвала!"
Но не слышно мой крик,
Ведь душу сцене свою отдала.
Балерина в танце кружится,
"Лишь музыка существует!"
Чего боялась, то и случилось,
Даже во снах она танцует...
8
1
225
Щось.
Небо, ніч, місяць і зорі,
Я знову сиджу сама.
Книжка шелестить в долонях,
Розповідає про любов вона...
Б'ються принци й дракони,
В вежі сидить красуня.
Все зводиться до любові,
Й ні слова про дружбу.
Невже любов - це головне,
А все інше - просто ніщо?
Принц красуню врешті спасе
І в забутті зникне дракон...
9
3
225
Без назви.
Коли мене не буде поруч,
Попри все - не плач!
Почекай, вернусь додому-
Не потрібен мені палац.
Коли я буду десь далеко,
Попри все - усміхайсь!
Я мрію про мирне небо,
Тому я зараз там...
9
0
212
Фея.
На гілочці стоїть фея,
Погляд опущений вниз.
Світить місяць на небі,
Крила підняті догори.
Думає вона про людей,
"Дивні вони якісь!"
Спішать день у день,
"Та приходять в нікуди."
Вітер розносить листя,
Погляд феї сумний.
"Чому не можуть спинитьсь
Й дійти до мети?"
Вже сонце місце займає,
А фея й надалі сидить.
"Знов кожен кудись поспішає,
Й не чує мої думки..."
9
1
213
Вовчиця.
Ти прекрасна, мов вітер,
Який танцює у полі.
Твої очі - зимові квіти,
Що тануть в долонях.
Ти вільна, немов блискавиця,
Яка заворожує в грозу!
Ти дивовижна сильна вовчиця,
Яка не боїться дощу!
8
1
214
Солнце и луна.
Встретились два одиночества,
Как солнце с луной.
Не надо им никаких пророчеств,
Ведь сведёт любовь!
Встреча эта точно случится,
Готовились давно.
Так сильно хотелось влюбиться,
"Ты луна среди звёзд!"
Мы долго искали друг друга,
Слышу сердце твоё.
Теперь тепло чувствовать буду,
"Ты среди дождя солнце моё!"
11
3
209
Я зможу!
Шрамів на серці,
Більше ніж ззовні.
В надії дивлюся в небо,
Та лише сам собі допоможу...
Тож зберуся з силами,
Почну все з аркуша нового!
Затріпочу своїми крилами
І піду вперед гордими кроками!
9
2
233
Трішки депресія.
Погляд скляний потух,
Опущені уста.
Сльози кроваві падають з рук,
За, що доля ти так?
Коли сильно рвуся вверх,
Падаю вниз...
Коли щось благаю тебе,
Не чуєш мій крик!
Коли просто стараюсь,
Все намарно.
Коли вночі лиш заплачу,
Приходить ранок...
7
3
192
Дивний вірш (переклад).
Я напишу тобі сотні сонетів,
Але ти все одно не моя!
Нічого не чекаю від тебе,
Просто мене не забувай!
Головне посміхайся, читаючи їх,
І знай, яка ти прекрасна...
Покохай не мене, а вірші!
Та світи, як літнє сонце ясне!
7
2
201
Свободи блакить.
Я піднімаюся на дах,
Там ангели літають.
Так швидко плине час,
В небі все оживає!
Небеса нас зустрінуть,
Омріяною свободи блакиттю.
Та завчасно не стрибну,
Бо не отримаю крила...
7
1
213
Україно!
Десь далеко чути гармати,
Із будівель лунає гімн!
Гордо йдуть по стежинах солдати,
Нас зламати ніхто не зміг!
У повітрі запах страху й війни,
"Гей, москалику, покажися!"
Знову миру не змогли досягти,
Сусіди не хочуть миритись.
Україно, благаю, тримайся!!!
Всяким "Росіям" тебе не зламати!
Ідіотам в руки не дайся,
І давайте "Порвіте кайдани!"
Ми проганяли турків, татарів,
В поляків Львів відвоювали!
Невже зараз будемо чогось ждати,
Коли кацапи на нас напали?!
.
.
.
.
.
"Кайдани порвіте" - рядок з вірша "Заповіт" Т. Шевченка.
Кацап - назва росіян, яку вживають на заході України, а також іноді в Білорусі та Польщі.
10
11
213
Я чекаю тебе на вікні.
Ти сидиш на вікні,
Така дивовижна й прекрасна.
Приходять сонячні дні,
Та яскравіші за них твої очі ясні!
Ти тремтиш на вікні,
Вітер штори легенько колихає.
Обіймаєш плечики свої,
"Невже мене ще не забуваєш?"
Ти міцно спиш на вікні,
Такі холодні ночі без нього...
"Як він там на війні?"
"Сняться мені твої уста червоні".
8
5
196
" Класна назва ".
Я попаду в камери об'єктив,
Та сміятися давно уже не вмію.
Кудись гонор мій давно зник,
Його на фото не видно, як і надії...
9
1
182
Декілька життів.
Всі мої життя лише для тебе,
Кохання та відчай - теж твої.
Багато віків уже бачило небо,
Та впізнають тебе мої очі нові!
.
.
.
.
.
.
Всё мои жизни лишь для тебя,
Любовь и отчаяние также твои.
Мы встретимся сквозь века,
Но узнают тебя новые глаза мои.
9
2
233
Что-то.
Я как птица в клетке,
Петь могу только днём.
Повсюду висят цепи,
Я и стены вдвоём.
Есть вода и еда,
Да и гнездо большое.
Только грустная песня моя,
Ведь душа, без меня, ушла на волю.
9
3
219
Кричи!
Якщо любиш, кричи про це!
Нехай весь світ почує!
Не бійся відкрити серце своє,
Нехай воно свободу відчує!
Прошу, не бійся, голосно кричи!
Годі в собі все тримати!
Про наболіле в обличчя скажи!
Досить душу тихо вбивати...
10
1
177
Літом!
Літом приходи до мене знов,
Чекатиму тебе теплими ночами.
В пориві відчуттів злетимо,
Рахуючи зірки над синіми морями.
Заходи, не бійся усміхатись!
Тепло розтопить холоди зими.
Ми зможем вільно обійматись,
Немов діти, ждемо теплої пори!
11
8
179
Серце.
Так сложно сердце открыть,
Особенно когда оно - разбито,
Но нужно кусочки скрепить
И в него постучать тихо...
.
.
.
.
.
Так важко сердце відкрити,
Особливо коли воно - розбите...
Та потрібно його до купи зібрати
І, тихенько постукавши, відчиняти.
8
3
212
Королю авангарду!
Принеси відродження світу,
Дивний поет - авангардист!
Розкажи в віршах свої мрії,
І підкори ними нас, гордий артист!
Відроди ними загадкову культуру,
Якою керує нереальна гра слів...
Закохай всіх в свою літературу,
Багатьом її полюбити вже допоміг!
.
.
.
.
.
.
.
Присвячується королю авангарду на землях Soorgebook✨👑✨.
9
8
232
Весна.
Я жду ранню весну,
Коли навкруги все оживає!
Пташки радість несуть,
А квіти так ніжно розквітають!
Я люблю теплу весну,
Коли сонце, цілуючи, зігріває!
Бджілки в вишнях гудуть,
"Дивись - там журавель літає!"
Я обіймаю пізню весну.
Так неохоче її завжди відпускаю!
Та я обіцяю, тебе діждусь,
Разом з літом бігаючи полями!
11
8
218
Вогонь всередині нас.
Я горю в безпощаднім вогні,
В ньому не видно краю свободи.
Жар все ближче, б'є в обличчя мені,
Тепер розумію птахів в неволі!
Вогонь - це ненависть і брехня,
Ще красиво горить лицемірство.
Сліпнути заставляє біль моя,
Та її заслужив, як і презирство.
8
5
252
Митець!
Я пишу вірші, повністю їм
Віддаюся.
Іноді вони - легкі, а іноді важко
Даються.
Але я все-таки митець, така моя
Доля!
Йду навпростець, натхнення моя
Дорога!
12
4
259
Огонь внутри нас.
Я горю в беспощадном огне,
В нем не видно края свободы.
Жар все ближе и ближе ко мне,
Теперь понимаю птиц в неволе...
Огонь это ненависть и ложь,
Ещё красиво горит лицемерие.
Наконец-то глаза застилает боль,
Её заслужил, но не сердца биение.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Можливо не в кожного є такий вогонь, але я в багатьох його зустрічала. Всім натхнення і удачки🌠🦊🌠.
8
1
230
Часи.
Тут повинні бути дракони,
Запалюючі вогонь у серці.
Тут були палаци й менори,
Такі гарні в позолоті люстерця!
Тут були сади й родючі поля,
Так ніжно співали принцеси!
Відважних лицарів носила земля,
Війни пам'ятає синє небо!
Гінців проводжали ліси,
Митців зустрічали аплодисменти.
Страшно - прекрасні були часи,
Та настала уже нова ера!
9
1
186
Я твій метелик.
Ти заховалася в квітах,
Така ніжна, в пелюстки вдіта.
Я ж погляд не зміг відірвати,
Метеликом буду біля тебе літати.
Ти - моя квітка, а - я твій метелик.
Тягне мене лише до тебе!
13
1
179
Філософія.
Такий великий цей світ,
В ньому мільярди людей!
Так багато різних відчуттів,
Та серед них не знайти себе...
9
0
210
Мандрівник.
Здрастуй мандрівник,
Як твоє життя?
Чимало відвідав ти країн,
Тож який сенс буття?
Знаєш мандрівник,
Я стану тобою!
Забуду сірість днин,
Зламаю кордони!
Бувай, мій мандрівник,
Тебе ще зустріну!
На перехресті битих доріг
Сенс життя розкриєм!
9
1
174
Філософія.
Ми тонемо під вагою проблем,
Не помічаючи життя.
Минуле уже, на жаль, не вернем,
Тому не губім майбуття!
10
6
200
Я заховаюсь... Від тебе?
Я заховаюсь десь за квітами,
Так глибоко, під водою.
Літатиму весняними мріями,
Дихаючи лише тобою!
Я заховаюсь, далеко, на глибині,
Дивні тут створіння.
Цей вірш присвячений лише тобі,
Та не побачиш це творіння...
10
3
284
Без назви...
Ми зустрілись,
Коли на небо впала земля.
Наївні діти,
Як сонце вітер й чиста вода.
Ми падали,
Проте разом злітали вверх.
Ніжно цілували
Й повернулися до небес!
11
1
208
Девушки не совсем разные.
Девушки бывают разные,
Одни милые, другие опасные.
Но абсолютно все они прекрасны
И каждая хочет любви и ласки!
12
4
263
Королева.
Здравствуй королева,
Где твоя улыбка?
Раньше ты красиво пела,
А сейчас так тихо...
Скажи мне королева,
Где тот взгляд,
При котором дрожало нёбо
И падала земля?
Прощай моя королева,
Я ещё приду.
Ты уже не ледяная дева
И её не вернуть...
10
2
223
Я птах!
Так я дивний,
В мене є свої причуди.
Та я вільний птах,
Ним є, був і завжди буду.
Я не закрию себе,
Не дамся "хазяїну" в руки.
Я злечу до небес
І плювати, що скажуть люди!
11
1
191
Детство уходит.
Хочу забить детство,
То каким я был.
Радостное тёплое лето,
Редкий счастья миг.
Ведь сейчас один дрожу,
Стоя под дождем.
Почти ни кем не дорожу,
Я и одиночество вдвоем.
Все друзья в туман убежали,
Наверное в прятки играют.
Родители в плавание послали,
Только в праздники обнимают.
Детство так быстро уходит,
Вокруг серые стены.
Не хочу плавать в море,
Лучше вернуться в лето!
8
8
229
Полюбив тебе.
Ти прекрасна в цьому платті,
Мені бракує слів...
Твої очі - просто нереальні,
Приходять уві сні.
Твої губи ніжні, як пелюстки,
Солодші за мед.
Не зможу знов я сум відчути,
Адже полюбив тебе!
.
.
.
.
.
.
.
Автора потягнуло на романтику🙂.
Всім натхнення і печеньок
✨🦊✨
13
6
210
Пусті розмови.
Ми самі відриваємо собі крила
І при цьому кудись летимо.
Розставляємо пріоритети криво,
І сліпо в порожнечу біжимо...
Ми самі риємо собі яму
І прикриваємо її промовами.
Ми так багато маємо,
Та живемо пустими розмовами...
15
3
208
Дощ.
Ти так красиво мовчиш,
Стоячи під дощем.
Здається от-от злетиш,
Покинувши мене.
Так добре мовчати з тобою
Рахуючи каплі дощу.
Не знаю навіщо ти зі мною,
Та люблю тепер грозу...
12
3
244
Что-то.
Ты слишком доброй быть хотела,
И всё ради него.
Боль скрывать так хорошо умела,
Не заметит никто.
Ты всегда ему мило улыбалась,
И это знает он!
Каждый день красиво одевалась,
Слышно смех его.
Ты всегда - такая идеальная,
Только ради него.
Посмотрела на все реально...
Плачет уже он!
8
5
187
Художник.
Біля вікна сидить художник,
Погляд його чарівний.
Найкращі друзі - це полотна,
Фантазії політ сміливий!
Його картини - не "Мона Лізи",
Та й до Пікассо далекі.
Та до них хочеться підбігти.
Бути митцем не легко!
9
2
226
Для себя!
Да я люблю пить красное вино,
Сидя долгими ночами!
Да мне не важен человека пол,
Ведь люблю не глазами!
Да я читаю старую рваную книгу,
А не картинки в телефоне!
Да я правила вашы не приму,
А останусь сама собой!
Да на меня тыкают пальцем,
А я улыбаясь иду!
Да во мне вообще нет фальши,
Но я для себя живу!
7
0
240
Ми зустрілись на небесах.
Я пам'ятаю твій зляканий погляд,
Коли ми зустрілись на небесах.
До руки такий ніжний дотик,
Не дає спати по ночах...
Твій сміх дарує спокій мені,
І цього цілком достатньо.
Наші ночі, найкраще в житті,
Я кохатиму тебе до останнього!
10
3
237
Філософія.
Який прекрасний цей світ,
Та не розуміють цього люди!
Проживають десятки літ,
І лише погане не забудуть.
12
3
251
Трішки філософія.
Я не можу зрозуміти,
Чи справжній цей світ?
Якщо я захочу полетіти,
Реальним буде падіння чи зліт?
10
1
200
Справжня любов.
Навколо червоні квіти,
Та дивлюсь лише у твої очі.
Готовий за тобою летіти,
Навіть під покривалом ночі!
Ти - особлива, одна на мільйон,
І справа не у червоних очах.
Приходиш в кожен мій сон,
Справжня любов така!
10
1
218
Небеса.
Я дивлюсь в небеса
І втрачаю саму себе.
Куди летиш душа моя?
Невже шукаєш мене?
Шукай, та не знайдеш!
Давно сховалась від усіх.
Злітай аж в блакить небес!
Там не знайде мене світ...
12
3
241
Чиста любов.
Я сором'язливо тобі посміхнусь,
Але ти цього не помітиш...
Я випадково до тебе доторкнусь
І це часто буде мені снитись.
Я люблю тебе тихо, здалека,
Хоча навіть не знаю за що.
Коли бачу тебе - на душі так легко,
А вона чиста, як і моя любов...
12
1
216
Лесная принцесса.
Я влюбился в девушку принцессу,
У неё лиловые глаза.
Напишу про неё стих и пьесу,
Она мой вечный идеал!
Девушка лесная фея баронесса,
Так красиво улыбалась.
Я давно мечтаю её встретить,
Ведь тогда она сбежала.
Но девушка мечты-лесная фея,
Пожалуйста не бойся меня!
Я подарю тебе белую лилею
И начну все с чистого листа...
12
0
249
Чистая любовь.
Я застенчиво тебе улыбнусь,
Но ты этого не заметишь.
Я случайно тебя коснусь
И вспомню это не один вечер.
Я люблю тебя тихо, издалека,
Хотя даже не знаю за что.
При встрече тебя радуется душа,
Чистая, как и моя любовь.
9
1
218
Друг.
Дружба - дивне слово,
Але як гарно звучить!
У ній немає законів,
Але про них кожен кричить!
Друг- це той, хто не кине в біді,
І прийде на допомогу!
Той, хто будь-коли вірить тобі,
Біля нього ти завжди дома.
8
3
179
Забота и любовь.
Я спрячусь под кустом,
Здесь кошечки играют.
Надеюсь это не сон,
Хотя в жизни так не бывает.
Кошечки эти, так мило урчат,
С ними уютно и тепло.
Они единственные кому нужна,
Моя забота и любовь.
6
5
268
Музикант.
На горищі живе музикант,
Музика звідтіля лунає.
Його любимі Моцарт і Бах,
Душу мою звеселяють.
Музикант цей, часто грає,
Іноді ночами не спить.
Мелодія так ніжно світ обіймає,
Серце відбиває ритм!
12
1
285
Любовь звезда.
Мы сидим возле костра в лесу,
Над нами миллиарды звёзд.
Ты распустила пышную косу,
Я взгляд отвести не смог.
Ты смотрела на небеса.
"Хочу, чтоб вечер не кончался".
Наша любовь - как эта звезда,
Даже через сотню лет не угаснет.
9
10
293
"Мотивація".
Тебе ламали,
Та ти сміявся.
Тебе вбивали,
Ти не здавався.
Твою волю забрали,
А ти піднявся.
Тебе в клітку запхали,
Та втік, гордий яструб.
13
5
273
Ти це переможеш!
Ми часто не спимо ночами,
Думаючи про щось.
Те, що мучить нас днями,
Забирає вночі сон.
Ми часто кудись відлітаємо,
Забуваючи справи земні.
Що ж не дає швидко засинати?
Невже не перемогти це тобі?
8
5
295
Такий важливий спокій.
Я розправлю свої крила,
І заховаюсь в полях.
Тут так гарно, мирно й тихо,
Немов я на небесах.
Тут метелики літають,
Чути пташки спів.
Кудись проблеми всі зникають,
От би кожен сюди прилетів!
10
4
206
Кошечка.
Здравствуй, кошечка моя!
Как у тебя дела?
Знаешь я по тебе скучаю,
Без тебя не сплю ночами.
Мне не хватает твоего" мур-няу!"
Скажи мне, как ты там?
Обещаю, что скоро приеду
И мы снова будем спать до обеда!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор вперше надовго залишила свого найкращого друга вдома, а сама кудись поїхала😅
6
3
201
Крик душі.
Я стараюсь кожному допомогти,
Завжди дарую усмішку.
Та коли плачу, кажуть "іди".
Невже я не потрібна світу?
Так багато маю "друзів",
Але гуляю я одна.
"Навіки в радості і тузі",
До сліз доводять ці слова.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
У автора почалася трішки чорна полоса, тому вірші будуть виходити рідше. Але це не надовго. Всім натхнення і печеньок ✨🍪✨
6
4
219
Серые тона.
Все вокруг серое,
Город пленил туман.
Давят серые стены,
На душе печаль.
А как может быть иначе,
Если в моде серий тон?
Содрали с машин все краски,
Ведь это "mo veto".
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Mo veto - французи вигукують замість "просто не чувано".
6
2
184
Что-то.
Давай закончим этот кошмар,
В танце безумных желаний.
Посмотрим какой будет финал,
Погружаясь в мир мечтаний!
11
3
237
Цепи.
К чему все эти предрассудки,
К чему пустые слова?
Мы словно собаки в будке,
Сидим на цепях.
Боимся сделать что-то не так,
Ведь не получим еды.
Забыли сородичей в лесах,
Поэтому "палачу" верны...
Не пытаемся что-то менять,
Молча ждём приказа.
Быстро уходит время в даль,
А мы всё те же, всё там же.
9
1
251
Люди сами создают себе врага.
Вместе летели из рая,
"А когда упадем будет больно?"
Что будет дальше не знаю.
"Нет, если я буду всегда с тобою!"
Уже видно и слышно людей.
"Что они сделают с нами?"
Хочу заглянуть в синь морей.
"Ничего, если не станем врагами.
Уже видно осуждающие взгляды.
"Почему они так смотрят на нас?"
Хочу улететь назад за океаны.
"Они просто сами создают врага!"
7
6
283
Улечу.
Я улечу на воздушном шаре,
Помашу на прощание ручкой.
Забуду про все печали,
Ведь я уже не заучка!
Посмотрю как прекрасен мир,
Оставив все обиды дома.
Немножко странный этот стих,
Ведь я девушка с "синдромом!"
9
4
308
Бродячий поет.
Він ходить містами,
Кожен день інакший.
Часто не спить ночами,
Дарує емоції справжні.
Люди його ждуть,
Міліціянти шукають.
Розкаже в чому суть -
Оплесками проводжають.
Мантія на вітру розвівається,
В сумці - сувої й перо.
На довго ніде не залишається,
Життя його, неначе кіно.
Глибокий голос заворожує,
Холодний погляд лякає.
Хто він - історія замовчує,
Головне, що його чекають.
Він просто бродячий поет,
Але люблять його, мов короля.
Були й падіння і злет,
Та покорив він людські серця!
Віршами дарує надію,
Революції - його мета.
Ніхто не зламає його віру,
Адже пізнав сенс буття!
8
3
266
Странный стих.
Я напишу тебе сотню сонетов,
Но ты всеравно не моя.
Никаких не жду от тебя ответов,
Просто не забывай меня.
Главное улыбайся, читая их
И знай как прекрасна.
Полюби не меня, а стихи...
Лишь бы сияла поярче!
10
3
262
Он или боль?
Я смотрю кто меня убивает,
Кажется я его даже любила...
Почему моя любовь крепчает?
Наверное не его, а боль полюбила.
11
1
282
Крылья.
Не отрывайте мне крылья,
Я вас очень сильно прошу!
У вас они припадут пылью,
А мне шанс на свободу дают...
Прошу оставьте хоть их,
Уже всё у меня отобрали!
Так мало мира и любви,
Ещё й крылья теперь отрезают...
9
6
251
Особливий день.
Вона така прекрасна,
На вітру розвівається фата!
Блистять карі очі ясні,
Так палко цілує його вона.
Ах, ці довгі промови!
Позаду багато невідомих гостей.
Ніщо не завадить любові,
Вони так довго чекали цей день!
8
1
250
Бабочки.
Хочу стать бабочками,
Просто рассыпаться ими!
Лететь на свет лампочки,
Порхать улицами пустыми.
Чувствовать вкус свободы,
Пить сладкий нектар.
Чтобы гонялись птицы за мной,
Когда я лечу в небеса.
7
0
236
Таке потрібне слово "відпусти".
Я благаю тебе,
А ти мовчиш?
Я знову плачу,
А ти кричиш?
Я обнімаю тебе,
А ти біжиш?
Я доганяю тебе,
А ти летиш?
Я люблю тебе,
А ти гориш...
7
4
267
Что-то.
Не пейте дети алкоголь,
От него кругом голова!
Проносится мысль вновь и вновь,
"Чья же это была кровать"?
6
3
308
Вистава.
Життя-це просто вистава,
Де в кожного своя роль.
В когось комедія, або драма,
Та кожен звичайний актор.
Сценарії пише доля,
Ми ідемо за ними.
Постанову роблять обставини,
А емоції додають гриму.
Та ти можеш змінити сюжет,
Стерти лишній рядок!
Зменшити кількість проблем,
Зробивши власний крок!
.
.
.
.
.
.
Вірш з далекого 2019.
7
1
281
Доброта.
От би сонце засіяло
Й зупинило дощ!
От би квіти розквітали
Й добавили красот!
От би світ став яксравішим
Й було б багато барв!
От би ми були добрішими!
Й забули, що таке біда!
5
1
315
Я тебе люблю.
В натовпі шукаю твій погляд,
Коли на одинці - просто мовчу.
Чомусь так боюся сказати
Три слова: "Я тебе люблю".
Ти так близько, тягнеться рука,
І водночас так далеко.
Неначе пташка, б'ється душа,
Та я земля, а ти - небо!
Можливо, ми будемо разом,
Та не зараз, будь-ласка, не тут!
Може колись я викрикну ту фразу,
Чому я так сильно тебе люблю!
3
2
357
Душа.
Правда, ж ти не заплачеш?
Ти ж маєш бути сильним!
Ворогу завжди давай здачі,
Не здашся - отримаєш крила!
Та не забувай і про свою душу,
Вона ніжна, добра й крихка.
Ти так швидко стаєш міцнішим,
Та як скло сиплеться вона.
5
1
236
Годинник.
Поспішають кудись усі,
Гул автомобілів.
Стінки годинника крихкі,
Піщинки білі.
Вони падали повільно,
Стінки аж сплять.
Та тепер вони божевільні,
Як і всі летять.
6
2
269
Телефонна будка.
Пані в капелюшку
Кидає монетку.
Одна єдина будка
Збирає чергу.
Дзвонить телефон,
Такі різні долі.
Мільйони розмов
І всі в телефоні.
4
1
293
Выбор.
Птица или змея?
Огонь или вода?
Свет или тень?
Ночь или день?
Выбор не важен...
Ведь каждый прекрасен!
5
0
253
Разные.
Кружат свет и тьма
В танце под луной.
Целует жарко его она...
"Боже, какая любовь!"
Они - такие разные,
Прям зло и добро.
Совсем не похожи,
Холод и тепло.
Они - нёбо и земля,
Но их танец прекрасен!
Птица и ядовитая змея,
Конец всем ясен...
4
1
251
Мотивація.
Я хочу злетіти,
Та крил немає!
Я хочу любити,
Та кохання зникає...
Я хочу творити,
Та натхнення відлітає...
Проте настане новий день,
В очах іскри палають!
І знову буде все,
Адже ніщо безслідно не зникає!
А те чого немає,
Можна замінити.
Як кажуть: "Крутись,
Якщо хочеш жити!
6
3
196
Девушка мечты.
Девушка - белые волосы,
Алые глаза, танцует среди цветов.
Уснули ромашки, лотосы,
А она танцует, не зная словo "сон"!
Уже и дождь всех птиц разогнал,
Зверушки в домиках.
Никто не знает - будет ли финал,
Она - не героиня томика.
6
2
221
Лист.
Ти - така, як і всі,
І водночас нереальна.
Твої очі голубі
І водночас криштальні.
Твоя усмішка крива,
Та сяє яскравіше за сонце
Ти ніколи не була моя,
Та я дивлюся в твоє віконце.
Ти не знаєш, що трапиться далі,
Та я вірю, що ми будемо разом.
Ти не можеш позбутися печалі,
Та проженуть її мої фрази.
7
1
226
Діти.
Діти - це маленькі люди,
Вони ангели на нашій Землі.
Та знають вони грішні тортури,
Втрачаючи крила свої....
Душу їхню спопеляємо
Вогнем ненависті та болю!
Вибору не залишаємо,
Не дамо бути самим собою.
Занадто жорстокий світ
Для цих невинних створінь...
Та чому не змінимо його ми
Для наступних поколінь?
6
1
203
Романтик.
Привіт, мій милий романтик,
Як твоє відкрите серце?
Далі не спиш довгими ночами,
Згадуючи очі люстерця?
Скажи, мій милий романтик,
Як кохати не лише красу?
Допоможи мені знов згадати,
За що твій світ люблю!
Бувай, мій милий романтик,
Спасибі тобі за все!
Буде про що думати ночами,
Згадуючи обличчя твоє!
5
2
284
Странный мир.
Странный этот мир,
Бабочки по небоскребам гуляют.
Где-то слишен крик,
Ведь обычно они порхают.
Бабочки эти потерялись,
На просторах планеты Земля.
Ведь люди с ними играли,
А когда надоело стреляли с ружья.
5
0
233
Лялька.
Обличчя фарфорової ляльки,
Чомусь сумні очі.
Час минає, днями, літами,
А ти на самоті проводиш ночі.
Не потрібна нікому усмішка,
Не потрібні твої мрії.
Обволікає смуток ниткою,
Але не втрачаєш ти надії.
Адже якщо здашся - розіб'ють!
І шматочки всі розтягнуть!
Аби-як рідні зберуть
І залишать плакати ночами...
4
1
248
Митці.
Митці творять шедеври,
Не дивлячись ні на що.
Навіть коли буря вирує,
Вони дивують крізь сон.
Вони забувають про проблеми
І поринають в свій світ.
Ніхто не зрозуміє цих геніїв,
Адже не від світу цього митці!
5
2
217
Не моя війна.
За спиною зброя,
В очах застиг страх.
За що світ так зі мною?
Знову плаче земля моя...
Чому я зараз вбиваю?
Чому без зброї ніяк?
Чому брати мої вмирають?
Чому почалася війна?
Невинні зараз в окопах,
Чорти за столом сидять!
Прийде їм кінець скоро,
Адже війну почала не я...
.
.
.
.
.
.
Вірш з "прихованим" сенсом 😌.
3
2
259
Я "поет".
Читаю я вірші в гостях,
Оплески за столом!
Та болить моя душа,
Адже читаю щось не то.
В школі я розказувала вірш...
"Сідай ти молодець".
В туалеті чути крик...
"Надоїло, це вже кінець!"
Я пишу вірші,
Та улюблені ніхто не знає.
Рамки ставлять свої,
Тому й "поетом" називають.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Самі найкращі критики моїх віршів, це домашні улюбленці ☺️
7
4
236
Світ ілюзія.
Цілуй мене довго ,
Люби мене вічно.
Я знаю, що хочу
Щось не логічне.
Адже любов на віки
Просто не можлива.
Закриєш повіки
І вона зникне...
Поцілунки довгі,
Але без почуттів.
Ми живемо в ілюзіях
Своїх бажань та мрій.
Отож все, що ти хочеш
Воно ось, воно є,
Просто ти знаєш,
Що це ілюзія, що це не твоє.
6
0
255
Принцеса.
Під деревом сидить принцеса,
На вітру розвівається волосся.
Очі підняті високо в небо,
Обличчя поціловане сонцем.
Жде вона принца свого на коні...
"Ах, які прекрасні були ночі!"
Так ніжно він усміхався тобі,
Дивлячись на небо в зорях.
Їхня зустріч відбудеться швидко,
В унісон заб'ються гарячі серця...
Як історія відбудеться, буде видно,
Головне, що зараз його цілує вона!
5
4
251
Покохав тебе!
Моя сорочка на тебе велика,
Та пасує тобі ідеально.
Хоча очі твої міцно закриті,
Та виглядають вони нереально.
Хоча бліді й тонкі твої уста,
Солодші вони за липовий мед.
Ніколи не згасне любов моя,
Так сильно покохав тебе!
5
4
321
Кукла.
Лицо фарфоровой куклы,
Почему-то грустные глаза.
Проходят месяца, минуты,
А ты снова спишь сама.
Не нужна никому улыбка,
Не нужны твои мечты.
Обволакивает грусть липко,
Но всеравно не здашся ты!
Ведь если здашся - разобьют,
И кусочки все растянут.
Кое-как родные соберут
И в одиночестве оставят.
5
3
252
Справжня любов.
Вона заплакала нарешті,
Так довго в собі все тримала!
Обличчя неначе мертве,
Йому нічого знову не сказала.
Тихенько вночі ридає...
Яке прекрасне небо в зірках!
Чому ти рани свої ховаєш,
Невже справжня любов така?
8
0
294
Останній вірш.
Писав так багато,
Душу всю віддав.
Слів було замало,
Перо останнє зламав.
Через букви показав любов,
"О Боги, яка ти прекрасна!"
Чомусь пишу до тебе знов,
Та цей вірш останній...
5
1
201
Щось.
Хочеться так багато сказати,
Аж слів не вистачає!
Та їх не можу підібрати,
Думка наперед вилітає.
Назовні вони не хочуть,
Місця їм там замало.
Незрозуміле щось клекочу.
Ех, простіше з віршами!
4
1
179
"Классное название".
Зонтик порван,
Улыбки нет.
Герой сломлен,
Куплет спет.
Ищешь смысл,
Он пропал.
"Странный стих",
Это авангард.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Автор на уроці літератури вчив авангард.
4
6
212
Девочка.
Под звёздным небом
Девочка на скрипке играет.
Её сердце наполнено верой,
В танце ритм отбивает.
Играет она целому миру,
В песне столько надежды!
К сожалению, никто не услышит,
Ведь все сидим в интернете...
5
0
144
Ми маємо.
Ми маємо право на віру,
Але не віримо.
Ми маємо право на дію
Але не діємо.
Ми маємо право на мрії,
Але не мріємо.
Ми маємо право на надії,
Але надіятися не сміємо.
Ми маємо так багато...
Але водночас є і немає права.
6
2
187
Люблю.
Я люблю твои зеленые глаза,
Хотя у них мертвая душа.
Я люблю твои прекрасные губы,
Однако от их слов раны не забуду...
Я люблю тебя всегда и всего,
Никогда не умрет моя любовь!
Хоть ты и никогда не любил меня,
Но полюбишь, это обещаю я.
4
1
216
Земле.
А що буде якщо зникнуть люди,
Десь так через сотню літ?
Чи закінчаться Землі тортури,
Зникнуть бруд і дим?
Чи яскравішим стане небо
І буде краще чути пташок спів?
"За що ми так з тобою, Земле?"
На це питання ніхто не відповів...
4
2
192
Не здавайся!
Літати би, та крил немає...
Співати би, та голос пропадає...
Поцілувати би, та любов тікає...
Бігти би, та сил не вистачає...
Проте можна збудувати літак,
Та високо в хмари злетіти!
Можна знайти мікрофон,
Та сцену будь-яку підкорити!
Кохання міцними обіймами
Можна навік приручити!
Можна до фінішу добігти,
Якщо себе не давати скорити!!!
4
1
178
Цветок
Ти смотришь на небо,
Руки у меня за спиной.
Через многое прошли вместе...
"Прошу останься со мной!"
В голове мыслей полно,
Я же просто молчу.
Как хорошо мне с тобой,
Краснея цветок подарю.
Ты испуганно его возьмёшь,
Листья так приятно хрустят.
"Прошу останься со мной"-
Наконец-то скажу я.
4
2
318
Дно.
К чему докатилась мы -
Всём правят деньги,
Не ценятся ум и труды,
Верят не книгам, а сплетням.
Почему смешно с доброты,
А эгоизм это круто?
Не все, что хочем делать, вольны,
Но про правила забудем.
Почему главное - бренд,
А качество не важно?
Почему всё, что я говорю,
Говорить большинству напрасно?
Почему мы идём на дно,
Забываем об важном?
Жизнь уже, словно кино,
Прям Кинга ужастик.
.
.
.
.
.
.
.
Стивен Кинг-американський письменник, автор більш ніж 200 творів, серед яких понад 50 бестселерів у стилях жахи (англ. horror), фентезі, трилер, містика.
5
1
210
Сильні.
Я знаю, що літати не вмію,
Та по дахах стрибаю!
Я знаю, що не здійсню всі мрії,
Проте в відчай не впадаю...
Зламані далеко не підуть,
Скорені волю не відчують.
Важко жити в цьому світі,
Адже сильні всім керують!
8
3
236
Счастье.
В этом мире где много грусти,
Попробуй найти кусочек счастья!
Ведь иногда не замечают его люди,
Но каждому из нас он важен...
4
1
198
Дракон.
Я стримую свого дракона,
Він живе в серці моєму.
Звір хоче вирватися на волю,
Та закритий він душею.
Лише на одинці він літає,
Розум його злий ворог.
Душа не часто ворота відкриває,
Та дружить він зі мною.
5
1
225
Шедеври не горять.
Шедеври ніколи не згорять,
Їхня велич нетлінна.
Вони крізь пекло пролетять,
Поселяться в душах невинних.
Їх не змиє жодна вода,
Не знищить сила часу.
Їхня краса буде вічно жива,
Пройде крізь вогонь пропащий.
6
3
203
Принцеси.
Вона маленька принцеса,
Проте на неї вся надія.
Сама собі вже не належить,
Адже здійснює короля мрії.
Вдалий шлюб, бали й промови...
"Забудь слово дитинство!"
Ховають і зараз "принцеси" сльози,
Хоча минули століття.
8
1
206
Листи.
Ми з різних кінців світу,
Проте наша любов не знає границь.
В моїй кімнаті гори листів,
Та про новий мрію я кожну мить.
Читаючи їх я чую твій голос,
Букви писала рідна рука.
Можливо - це страшний сором,
Та хворію тобою я...
7
1
224
Тысяча слов.
Лучше сказать три слова,
В которых будет суть.
Чем повторять тысячу, снова и снова,
А они смысл не несут.
12
0
234
Почти стих.
Я чувствую боль, смотря на тебя,
Хотя ран на теле не видно,
Даже когда пролетят века,
Любовь будет не взаимной...
10
5
230
Голос в голові.
Я чую голос у голові,
Диктує він життя закони .
Сам не признаюсь собі,
Що прислухаюсь до нього...
В реальності всюди обман,
А він шепоче про правду!
Можливо зійшов з розуму я,
Та лише йому довіряю.
Голос завжди поруч-
Коли плачу він щось говорить.
Зникнув кудись розум,
Я вже не зможу без нього!
6
1
241
Булінг.
На підлогу капають сльози,
Збоку чутно сміх.
Руки в синцях побиті,
Проноситься знову крик.
Один проти цілого світу,
Вони ж неначе зграя вовків...
Чому так часто плачуть діти?
"Я просто не правильний, не такий".
"Не хочу, не піду туди"
"Вони будуть знов мене ламати".
Від цього не можливо вберегти,
Але булінг потрібно припиняти!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Захотілося написати такий вірш, адже сама була жертвою булінгу.
Всім хто також був, або є в такій ситуації бажаю знайти спосіб припинити знущання і знову жити спокійним життям.
Всім печеньок і натхнення ✨🍪✨
6
5
247
До чого доводить одинокість...
Хто ми з тобою в цьому світі:
Рідні душі чи просто коханці?
Ввечері від відчуттів готові злетіти,
Мовчки розходимось вранці.
Без розмов йдемо в квартиру,
Сповнена вона таємниць.
Згорають від сорому стіни -
Для нас не існує границь!
Все так просто і зрозуміло,
Та чомусь болить душа.
Неначе одні в цілому світі,
Б'ються в унісон наші серця.
Що це - любов чи самотність?
Не хочу думати про це!
До чого доводить одинокість -
Душа тепер не головне!
7
1
187
Пойми...
Посмотри на своё прошлое,
Подумай кем ты стал...
Пойми, что все страхи ложные
И смело принимай удар!
4
6
326
Цифрова епоха.
Занадто багато розуму
І так мало почуттів.
Тратимо час на роздуми,
Відганяємо пориви мрій.
Не цінуємо моменти,
Шукаємо в усьому вигоду.
Розставляємо пріоритети,
Забуваючи про важливе.
Цілуємо порожній гаманець,
На звалці обличчя Бога...
Цьому світу прийде кінець,
Настала "цифрова" епоха.
Всім керують значки на папері.
Така знецінена людська душа!
Лише космос цікавий в небі,
Адже безплатна його краса...
4
1
198
Вечер.
Я проснулся в чужой кровати.
Извини не знаю твоё имя...
Целый вечер мы танцевали,
Запах духов и дыма.
Пообещали утром все забыть,
Разойтись незнакомцами.
Разрезать тонкую нить,
Одному идти разбитыми дорогами...
К сожалению не забуду,
Не отпущу тебя одну!
Выполню прихоть любую.
"Не случайность" я докажу...
5
1
250
Слово "голодомор".
Страх сковує душу,
На пічці щось бридке булькотить.
Цей жах ніколи не забудуть,
На очах сльоза мерехтить.
"Мама, мамо, дай хліба кусочок,
Або хоча б капельку молочка!"
"Пробач мені, моє сонечко,
Але в нас лише з травою вода..."
По селі чути сирени і крики.
Знов приїхали міські гади!
Виносять з комор останні крихти.
"Будь-ласка, хоча б людей не забирайте!"
Страшне слово - голодомор!
При згадці про нього сльоза стікає.
Повік жертв не забудемо,
Свічка на вікні уже догорає.
Прошу не забувайте, що сьогодні день пам'яті жертв голодомору...
7
3
175
Вечер (типа ужастик).
Слышно звуки ружья,
На небе сияют звёзды.
Куда ты бежишь любовь моя,
Исчезая словно солнце?
А как же наши мечты,
О детях и просторном доме?
Неужели забыла о них,
Когда целовала другого?
Что же ты убегаешь?
Посмотри, как красива луна!
Боль сердце пронзает,
Ведь она не увидит её уже никогда...
8
1
227
Хочу все забыть.
Я подожду пока все уснуть
И тихонько в углу заплачу.
Побыть сама я хочу,
Не могу дать сдачи.
Просто хочу все забыть...
Словно птица в нёбо взлететь!
Перестать слёзы ночам лить,
Погибая под грузом проблем.
8
0
234
Слабость в глазах.
Я улыбаюсь, смотря в глаза,
Тому, кто меня убивает.
Я улыбаюсь, когда по лицу
Стекает слеза, которая раны
Разъедает.
Я улыбаюсь, читая твои сообщения, которые говорят:
Это конец.
Хочу перестать улыбаться
Хотя бы на мгновение,
Но не готова с болью в глазах Принять в сердце меч.
Я никогда не покажу
Слабость в глазах.
Пусть лучше её затмит
Улыбка на искусаных губах.
6
2
230
Чужа мама.
Подув вітер, покотився дим,
Що ти, війна, зробила з ним, хлопцем молодим?
Ще вчора м'яча ганяв,
А сьогодні перед смертю
На коліна впав.
Плаче Україна, плаче й мати.
Тіло сина не відпускає,
Адже земля навіки його поховає!
І вона не потримає його знов
За руки, не витре рушничком губи.
Коли він був ще дитям і не
Знав, що таке війна.
Вона проклинає кожну мить,
Коли на сина кричить...!
Вірніше кричала, і при розумінні Цого сльоза на землю упала.
Неначе грім розпач на матір Звалився, і світ на до і після Розділився, хоча ні, геть Розвалився.
Вона залишилася сама...
Ніхто не скаже звичне "Мам",
Ніхто не скаже, як жити далі.
Адже нікому не має діла
До чужої мами...
Вірш написаний ще в 2017, тому не судіть строго. Я тоді ще не дуже вміла писати😅
5
3
239
Ангели й демони.
Я одягнув на тебе кайдани
І розбив цим мрії свої.
Роздерши до крові рани,
Моя душа горить в огні.
Я ламав тобі крила...
На землі кружляє перо.
Не одну сльозу ти зронила,
Плекаючи в серці любов.
Я без тебе не виживу,
Та зі мною не зможеш ти.
Бачу проблеми невидимі,
Адже ми ангели й демони!
5
2
232
Вкус свободы.
Хочу стать птицей вольной
И взлететь в небеса!
Парить над своим домом
И чтобы от счастья текла слеза.
Хочу с ветром играть в перегонки,
Пожать руку солнцу...
Забыть все проблемы и ломки-
Почувствував вкус свободы!
7
0
233
Ханахаки.
На полу лепестки,
Так красиво летают.
Опять больно внутри,
Стебель сердце пронзает.
Красиво цветы падают,
Только кровь пугает.
К счастью, болезнь *ханахаки*
Только в мифах бывает.
Ведь любовь и так болезнь,
Которая не всегда проходит.
Не знаешь, что делать теперь,
А тут ещё и шипы розы.
*Ханахаки* — мифическая человеческая болезнь, симптомы которой наблюдаются только у безумно и безответно влюбленного человека. Главный симптом-откашливание цветов.
6
3
207
Творения.
Наша душа, навеки останется
В наших творениях.
Благодаря им, нас помнят люди!
Ведь кто вспомнит-дурака
Бездельника,
Который после себя оставил
Только мусор?
5
1
197
"Плохие"(укр вар).
Немає ідеальних людей -
Кожен темна конячка.
Прикидаємося день у день,
Працюємо крізь лихоманку.
У шафі висять скелети,
Пилюка уже в них в'їлася...
Брехливі іноді наші відповіді,
Хоч правду сказати так хотілося...
Всі ці розмови про "поганих" -
Якась смішна нісенітниця.
Будь ласка, забудьте про них!
На себе б спершу дивилися!
4
1
201
"Плохие".
Нет идеальных людей,
Каждый тёмная лошадка.
Притворяемся изо дня в день.
Работаем сквозь лихорадку.
В шкафу висят скелеты...
Пыль уже в них въелась.
Лживые иногда наши ответы-
Хотя врать не хотелось
Все эти разговоры о "плохих",
Какая то смешная ерунда.
Пожалуйста забудьте о них,
Смотрите только на себя!
5
0
220
Любов.
Вони тримались за руки,
Такі ніжні і милі обійми.
Сильно плакали від розлуки,
Зайняті й водночас вільні.
На серці так добре й легко,
Завжди на устах усмішка.
В холодну ніч з любов'ю тепло,
Неначе від вина п'яні трішки.
Хоча раніше ридали тихо вночі,
Світ був сірим та холодним.
Неначе тісно всередині душі
І вона виривається на волю.
Та зараз ночі не самотні,
На небі побільшало зірок.
Душа гріється під сонцем.
Ех, дива творить любов!
5
1
285
Ты любишь.
Ты любишь рисовать,
Но только серыми тонами.
Ты любишь танцевать,
Но только тёмными ночами.
Ты любишь этот мир,
Но только глубоко внутри.
Ты любишь этот стих,
Но только первые рядки.
Ты прекрасная, как цветок
В пустыне без дождей.
Ты нужна, как воды глоток,
Когда солнце горит целый день.
Ты не любишь этот столбик,
Ведь ты хочешь быть одна.
Не веришь, что ты - мой лучик,
Ведь называешь себя - "гроза".
Ты почему-то не любишь себя,
Но для меня ты - просто идеал.
Хотя порвешь ты эти строки,
Ведь не веришь моим словам.
4
1
260
Маріонетка.
Руки звисають,
Шкіра неначе фарфор.
Очі сліпо моргають,
Зник кудись гонор.
Нитки піднялися,
Ти закружляла в танці.
Музика припинилась,
Ти - лялька до ранку.
Твої амбіції згоріли,
А душа мовби мертва.
Ти віддала своє тіло,
Стала маріонеткою.
Захотілося розкоші,
На амбіції наплювала.
Тепер кружляти змушена -
Нитки сама зав'язала...
5
1
302
Покохала солдата.
Вона покохала солдата,
Душу свою йому віддала.
Вона руки його цілувала,
Коли він тримав автомат.
Вона чемно його чекала,
У снах він приходить до неї.
В листах її життя тривало,
На вікні від нього лілеї.
Вона стоїть на вокзалі чекає,
Потяг уже давно пішов.
Вона надії всеодно не втрачає,
Солдат чомусь не прийшов...
Вона покохала солдата,
На вікні стоять сухі лілеї.
Вона ненавидить автомати,
Лише в сні він приходить до неї...
8
2
283
Під дощем сльози не видно.
Дощ падає надворі,
Під ним сльози не видно.
Буря вирує і в мені,
Хоч виглядаю так невинно.
По обличчю стікає крапля-
Вона від дощу чи сльоза?
Витирати її просто марно,
Адже впаде ще не одна...
Так холодно, одяг промок,
А я далі по калюжах іду.
Хочу позбутись турбот,
Хай змиють їх краплі дощу.
Хай разом із водою
Стечуть усі проблеми й болі.
Я залишусь сама собою
І, як та крапля, полечу на волю.
3
3
234
Ті моменти...
Ваза з квітами на розбитім вікні,
В сльозах холодні ночі.
Спогади про те, як ми були малі,
Заставляють пекти очі.
Вітер залітає крізь щілини,
В коридорі вішалка пуста.
Мрії дитинства розбиті,
Бідна загублена душа.
Хочеться вернутися в той час-
Коли все було різнокольоровим.
Мама готує малиновий чай,
А тато ввечері, приходить з
Цукерками додому.
Просто хочеться відчути знов,
Ті моменти-
Коли все було привітним.
Голова не була забита проблемами,
А ми було безтурботними дітками.
5
2
267
Свобода.
Мечтаю я о свободе,
Где я смогу быть собой.
Где танцевать будет вольно
И ночью и днём.
Где смогу плакать громко,
А не тихонько в углу.
Закончится моя ломка,
Освобожу душу свою!
Расправляться крылья
И я далеко улечу!
Забуду комнату в пыли,
Я в себя верю, я все смогу!
4
3
286
Дві сестри.
Стоять дві сестри,
Погляди їхні злі.
Ненависть важко нести -
Не поділили вони землі.
Легко забути все хороше,
А ще простіше зле згадати.
Серце давить ця ноша,
Погляди не можуть відірвати.
Одна з вінком на голові,
Друга має пишну косу.
В першої очі голубі ясні,
А в іншої карі ненависть несуть.
В руках однієї шабля,
Руки чомусь трясуться.
В іншої піднята булава
І губи жорстоко сміються.
З ясних очей тече сльоза,
На сорочці виступає кров.
Зрадила її люба сестра,
Зламала сестринську любов.
Інша ж просто сміється,
Вона так довго цього чекала.
Пощади ніхто не діждеться,
Сестру вона вже зламала.
Стоять на пагорбах дві сестри
І між ними тече ріка.
Дружбу уже не спасти,
На жаль, між ними війна.
5
9
262
Живу как могу.
"Хаха как смешно!"
Улыбка до ушей.
"Дада это любовь."
Обнимаю людей.
Там руку пожму,
Там подморгну.
Обманывать не люблю,
Но я этим живу!
Да двуликий
И этим горжусь.
Но живу в таком мире,
К идеалу не рвусь!
4
3
285
На зламаних крилах.
Ти - ангел з неба,
Крила зламані.
Тікати треба,
Ми - просто наймані.
Живемо в брехні,
Бачимо все редаговане.
Правда вмерла в тобі і в мені,
Від неї ми ізольовані.
Кажуть: летіть ви - вільні!
Завжди готові стрибати!
Ми - божевільні,
Адже не вміємо літати!
Вибираємося з клітки,
Крила нам поламали.
Ми небезпечні свідки,
Свобода чекає!!!
4
0
281
Живи.
Попробуй зламати розбите,
Попробуй заховати втрачене.
Попробуй добити убите,
Попробуй розгледіти побачене.
Попробуй про брехню збрехати,
Попробуй в дурні істинну найти.
Годі собі голову ламати,
Просто для себе живи!
10
0
228
День правосудия.
И свет погас,
Застыли города.
Ушёл гул,
Осталась тишина.
Движение исчезло,
Пропала вера.
Сгорели деньги,
Упало нёбо.
Не видно брендов,
Не слышно звезд.
Закончился бред-
День правосудия всё унёс.
3
0
232
Заложник социума.
Ты такая, как и миллионы,
Ты такая же, как все.
Твои глаза - цвета кофе,
Только надоедают мне.
Я не читаю твои сообщения,
Ведь ты мне безразлична.
Хочу забыть все мгновения,
Когда нам было отлично.
Просто хочу все бросить
И где-то побыть один,
Но терпеть тебя я должен,
Ведь не поймет меня мир.
Эта клетка, эти границы...
Я должен сдерживать эмоции.
Улыбаюсь тем, кто безразличен,
Я заложник нашего социума.
7
0
276
Моя любове й душа.
Сльози течуть рікою,
Я дивлюся на небо.
Хочеться летіти за тобою,
Як я буду без тебе?
Троянди на могилі ,
Напис в пилюці -
Лише ці дві картини
У мене на думці.
Бліда шкіра, скляні очі,
Лише губи, неначе живі.
Оживити тебе хочу,
Та як, не знає увесь світ.
Тож просто пам'ятатиму
Кожну твою усмішку.
І, як і завжди, любитиму
Тебе довіку.
Адже в думках для мене
Ти завжди жива!
Тому лети на небо,
Моя любове й душа!
7
2
284
Залежність.
Один крок вперед,
Два назад.
Ти - мій порок
І водночас радість моя.
Я падаю на спину,
Руки тягнуться в порожнечу.
Тебе я не покину,
Від тебе я залежу.
Ти - мій наркотик,
Потреба навіки.
Я хворію тобою
І не знайти ліки.
Ти - мій жах
І рай наяву.
Я неначе ранений птах,
Що знайшов клітку свою.
5
3
232
Сообщения.
"Привет, как дела?".
Я знаю что ты не ответишь.
"Я бы с тобой всю жизнь провела".
Мои сообщения ты не заметишь.
Я пишу в пустоту,
Хотя смысла нету.
С собой ничего сделать не могу,
Поэтому жду ответа.
"Печатает " -
Вижу во снах.
"Вас заблокировали" -
Реальность такова.
6
6
254
Тиша.
Тишина.
Десь пташка шелестить.
Серцебиття.
Лише воно гримить.
Думи
У вирій летять.
Чути -
Ось суть буття.
5
1
202
Оригінал.
Я не прекрасна модель
З обложки журналу,
Я не усміхаюсь цілий день,
Не естетично п'ю каву.
В мене не ідельна фігура
І манери трішки храмають,
Не дівчачі в мене думи
Та й в халепи попадаю.
Часто кричать "ти не така,
Такою нічого не доб'єшся"
А я подобаюсь собі чудна,
Тому не стану моделлю.
Я не хочу мінятися -
Бути чиєюсь копією.
Краще я стану оригіналом,
Залишаючись собою.
3
0
281
Двоє у клітці.
Ти прекрасна, неначе птах,
Який літає в відкритому небі.
Я хочу бути в твоїх руках,
Та ми з тобою занадто далекі.
Ти прекрасна, неначе жар-птиця.
Я ж просто ворона,
Ти - горда й прекрасна левиця
А я - так, кошеня на дорогах.
Проте я не покину тебе,
Завжди прийду на допомогу.
Ти з усмішкою обіймеш мене
І не помітиш в очах моїх вологу.
Ми різні і схожі водночас,
Двоє закритих у клітці.
Жар-птиця і біла ворона,
Яким важко поодинці.
5
0
265
Маска.
Під маскою цього обличчя
Ховаються панічні атаки,
Під маскою цього обличчя
Ховаються душевні шрами.
Під маскою цього обличчя
Ховаються гріхи і пороки,
Під маскою цього обличчя
Ховаються сльози від
Життєвих уроків.
Та це обличчя завжди радістю сяє,
Це обличчя завжди усім допомагає.
Та як тільки воно дасть слабинку,
Пустить сльозинку,
З нього висмокчуть усе щастя
І змусять знову надіти маску.
5
1
223
Моё искусство.
Я пишу стихи,
Это моё искусство.
Я не смогу без них-
Они мои чувства.
С ними я улетаю,
Я не здесь.
Я оживаю и умираю...
Какое время теперь?
В стихах моя душа.
"Глупости всё это!"
Они радость и боль моя.
"Ты не станешь поэтом!"
Никто не понимает
Мои чувства.
Да ладно, бывает...
Зато у меня есть искусство!
6
3
286
Снова сенсей один.
Кровь стекает ручейком,
С твоих глаз катится слеза.
Сердце болит моё,
Ведь это был последний шанс,
Быть вместе навсегда-
Нам не суждено,
Но любовь моя
Это не конец всего.
Да меня не будет в этом мире
И ты сенсей снова один,
Но не нужно обрезать свои крылья,
Ведь ты должен жить, теперь
За двоих.
5
0
215
Королева.
Вона вже не схожа на королеву,
Вже не така горда її хода,
Голова не задерта в небо,
Не лякає всіх поглядом вона.
Розкіш кудись зникає,
Краса потихеньку в'яне,
Запал швидко згасає,
Холодна маска на очах тане.
Вона вже не королева,
Та й до простої леді їй далеко.
Характером не сталева,
Усміхатись їй не легко.
Та дух свободи нікуди не піде
І любов до волі не зникне,
Навіть плакати їй ніде -
Королева до цього не звикне.
Вона в'яне, неначе квітка.
Королева так просто не здалась!
Набридла їй золота клітка,
Міняти щось настала пора!
Стане вона птахою вільною,
Полетить в теплі краї.
Називатимуть її божевільною
Люди стереотипів раби.
7
3
232
Щасливі люди.
Щасливі люди не плачуть
Гіркими сльозами.
Щасливі люди не крутяться
Довгими ночами.
Щасливі люди сміються,
Не дивлячись ні на що.
Щасливі люди існують
Це - реальність, не сон!
7
1
251
Чай, кофе?
Чай? Кофе?
Посидим?
Водка? Пиво?
Полежим?
Сверху? Снизу?
Поцелуй?
Утром? Ночью?
Моим всегда будь...
6
0
195
Творчі люди.
Мої думки на папері оживають,
Перетворюються на слова.
З-під пера букви стрибають,
Для мене це цілий ритуал.
Пишу про все на світі,
Душу у папір вкладаю.
Поринаю в свої мрії,
Що цей олівець витворяє!
Ех, поети, вони такі,
Художники теж дивакуваті-
Поринають в свої світи,
Їх від мистецтва не відірвати.
5
0
285
Люди самі створюють собі вбивць.
Я дивлюся на ваші сльози
І мені на них всеодно.
Я іду... летять машини по дорозі
І я думаю, а як воно
Впасти під одну.
Я завжди була добра до усіх,
Старалась кожному
Подарувати усмішку.
Мені ж кидали в спину ножі
І штовхали неначе тваринку.
Зараз ви плачете, а я усміхаюсь.
Ви просите схаменутись,
А я не спинюсь.
Ви кричите,"монстр, не людина!"
А хто мене такою зробив?
Хто в мені вбив добру дитину?
Ви очі відводите, а я беру в руки ніж.
На шкірі вивожу ієрогліфи,
Замість сміху проноситься крик.
7
0
277
У автора плохое настроение
Улыбаюсь я всегда,
Ночью режу руки.
Меня спросят, как дела?
Отвечу "хорошо" душа завыла в муке.
Всегда приду помочь...
Как все задолбало.
Ко мне внимания ноль,
Хочу на ручки к маме.
"Этот мир жесток"
Меня бесят эти думы.
Всегда в руках телефон...
Этот пользователь давно умер.
8
0
284
